донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
20.10.2010 р. справа №44/56пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддівПриходько І. В.,
Гези Т. Д., Ломовцевої Н. В.
за участю
представників сторін:
від позивача:не з’явились;
від відповідача:не з’явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Восход», м.Донецьк
на рішення господарського суду Донецької області
від09.09.2010р.
у справі№44/56пд (суддя Манжур В. В.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Восход», м.Донецьк
до Приватного підприємства «Буд-фактор», м.Донецьк
провизнання недійсним договору підряду №05-08-03 від 05.05.2008р.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від 09.09.2010р. по справі за №44/56пд відмовлено у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Восход», м.Донецьк (далі –Товариство) до приватного підприємства «Буд-фактор», м.Донецьк (далі –Підприємство) про визнання недійсним договору підряду №05-08-03 від 05.05.2008р.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Товариство звернулась до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення місцевого господарського суду у повному обсязі та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги про визнання недійсним договору підряду №05-08-03 від 05.05.2008р.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на порушення норм матеріального та процесуального права. За ствердженням скаржника, суд першої інстанції при винесенні рішення по справі не проаналізував матеріали справи, а тому висновки суду не відповідають обставинам справи.
Порушення норм матеріального права, на думку скаржника, полягає в тому, що суд першої інстанції не дослідив з урахуванням п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2005р. №668 «Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві»усіх необхідних обставин, що повинні бути взяті до уваги, а саме: наявність у спірному договорі усіх передбачених вказаною постановою істотних умов у договорі.
Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав.
У судове засідання представники сторін не з’явились, хоча про час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення ухвали суду.
Враховуючи те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов’язковою та той факт, що в матеріалах справи є всі необхідні документи для розгляду спору по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами без участі представників сторін.
Відповідно до вимог ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд встановив наступне:
05.05.2008р. між Товариством (Замовник) та Підприємством (Підряднику) укладено договір №05-08-03 від 05.05.2008р. (далі –Договір), за умовами якого (п.1.1 Договору) Підрядник взяв на себе зобов’язання виконати по завданню Замовника, а Замовник прийняти та оплатити наступні види робіт: розробка з вивозом сміття, розробка з вивозом ґрунту для супермаркету, що будується, з гостьовою автостоянкою по вул. Артема в Київському районі м. Донецька. Об’єм та характер робіт, передбачених п.1.1 Договору, визначається кошторисами, що узгоджені і затверджені сторонами, які є невід’ємною частиною договору (п.1.2 Договору).
Відповідно до п.10.9 Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання обов’язків сторонами. Договір підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств.
Пунктом 4.5 Договору встановлено, що при завершенні робіт (етапу робіт) Підрядник надає Замовнику акт виконаних робіт встановленої форми, який протягом 3-х днів підписується Замовником та повертається Підряднику.
Згідно п. 3.2 Договору, остаточний та поточний розрахунок за виконані роботи здійснюється протягом 3-х банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт Замовником.
Як убачається з матеріалів справи, а саме копій довідки про вартість виконаних робіт за травень 2008р (том 1 а.с. 36), актів приймання виконаних підрядних робіт за травень 2008р. (том 1 а.с. 37-40) відповідачем (підрядником) було виконано роботи з розробки і вивезення ґрунту та сміття.
Копія наявної в справі банківської виписки свідчить про перерахування Товариством грошових коштів у сумі 20 000,00грн. на рахунок Підприємства за умовами Договору (призначення платежу «оплата за разработку з вывозом грунта и мусора с-но дог. 05-08-03 от 05.05.2008р.») (том 1 а.с.41-42), що свідчить про здійснення позивачем (замовником) оплати виконаних робіт за Договором.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України, як акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері і положення Цивільного кодексу України у випадках, коли правовідносини не врегульовані ГК України.
Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Однією з підстав, що викладені в скарзі, є посилання позивача на відсутність повноважень на підписання спірного договору у директора Підприємства ОСОБА_1 та здійснення вказаних дій останнім з перевищенням повноважень.
Вказані доводи вивчались судом першої інстанції і судова колегія вважає висновок суду вірним та обґрунтованим, що спірний договір був підписаний з боку Підрядника директором, який діяв на підставі статуту. Вказане вбачається з копії довідки Головного правління статистики у Донецькій області №7-22-294 (том 1 а.с.24), Статуту Підприємства (том 1 а.с. 25-34) та Протоколу №1 від 21.01.2003р. (том 1 а.с.35).
Відповідно до п.п. 3.1, 3.4 Статуту ОСОБА_1 має право, зокрема, на укладення угод від імені Підприємства та вказані положення Статуту не містять будь-яких обмежень у повноваженнях директора щодо сум договорів з розпорядження коштами або майном Підприємства.
Відповідно до ч.3 ст.92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов’язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, якщо юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Оскільки позивачем не надано доказів обмеження повноважень директора Підприємства, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності посилань позивача на відсутність у ОСОБА_1 повноважень на підписання угод від імені Підприємства.
Посилання позивача щодо перевищення повноважень з боку ОСОБА_1 при підписанні Договору судова колегія взагалі не приймає до уваги як такі, що спростовуються матеріалами справи. До того ж наявна суперечність у доводах позивача: чи відсутність повноважень оспорює позивач, чи їх наявність та перевищення.
Окрім наведеного, в обґрунтування вимог позивач посилається на відсутність у спірному договорі усіх істотних умов, що передбачені у п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2005р. №668 «Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві».
Позивач вважає, що у спірному договорі відсутні такі істотні умови:
· договірна ціна;
· права сторін;
· порядок забезпечення виконання зобов’язань за договором підряду;
· умови страхування ризиків випадкового знищення або пошкодження об’єкта будівництва;
· порядок здійснення замовником контролю за якістю ресурсів;
· джерела та порядок фінансування робіт (будівництва об’єктів);
· порядок здачі-приймання закінчених робіт(будівництва об’єктів);
· вимоги до організації робіт.
Зі змісту спірного договору, зокрема п.п. 1.2, 1.3., 4.5, 4.5 та Розділу 5, вбачається наявність домовленості сторін і щодо договірної ціни, і щодо прав та обов’язків, і щодо порядку здачі-приймання закінчених робіт, що у сукупності із відсутністю неврегульованих розбіжностей між сторонами за спірним договором вказує на юридичну неспроможність та доказову недоведеність наведених позивачем доводів. Будь-яких інших належних доказів позивачем надано до господарського суду не було.
Як зазначено в абз. 2 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” від 28.04.1978р. №3, вирішуючи спір про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсним і настання відповідних правових наслідків. Отже, предметом судової оцінки, спрямованої на з’ясування законності спірного договору, мають бути фактичні обставини щодо правовідносин між сторонами.
Згідно з положеннями частини 1 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частиною першою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до приписів ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити вимогам цього Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до частин 1 - 4 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження в Договорі.
Як вже встановлено, спірний договір №05-08-03 від 05.05.2008р. підписаний повноваженими представниками сторін (першими керівниками) та скріплений печатками підприємств без будь-яких зауважень та/або заперечень.
Згідно до ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
Положеннями ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
За приписами частин 1-3 ст.180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
З аналізу вказаних норм можна зробити висновок, що законодавцем недосягнення сторонами в належній формі згоди з усіх істотних умов договору пов’язується лише з неукладеністю (або укладеністю) договору та за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження в Договорі.
Отже, відсутність у Договорі усіх встановлених для цього виду угод істотних умов, що визначені п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2005р. №668 «Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві», може бути підставою лише для внесення змін до договору підряду в цій частині в установленому законом порядку. Як убачається з матеріалів справи, вказаних дій (або наміру їх провести) позивачем здійснено не було.
З позиції Вищого господарського кодексу України, що викладена в абз. 1 п. 4. Роз’яснення „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними” від 12.03.1999р. № 02-5/111 вбачається обов’язковість доведення наявності факту порушення спірною угодою прав та/або інтересів позивача належними способами судового захисту. Проте, позивачем не було доведено яким саме чином відсутність усіх передбачених законом істотних умов у Договорі порушує його права та/або інтереси.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо безпідставності та необґрунтованості позовних вимог.
Відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 09.09.2010р. по справі за №44/56пд ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не спростовують висновків суду.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Восход», м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 09.09.2010р. по справі за №44/56пд залишити без задоволення, рішення господарського Донецької області від 09.09.2010р. по справі за №44/56пд – без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.
Головуючий суддя І. В. Приходько
Судді Т. Д. Геза
Н. В. Ломовцева
Надруковано: 5 прим.
1-позивачу
2-відповідачу
3-у справу
4-ГСДО
5-ДАГС