Справа № 2-а-1917/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

05 травня 2010 року                                         Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого         судді Базана Л.Т.

при секретарі         Сеник В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Тернополі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УДАІ УМВС України в Хмельницькій області про визнання незаконною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з адміністративним позовом до УДАІ УМВСУ в Хмельницькій області про скасування постанови серії ВХ №095405 від 09.03.2009 року по справі про адміністративне правопорушення, згідно якої його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що інспектором при притягненні його до адміністративної відповідальності не враховано всі обставини, його пояснень, а також того, що вимоги ПДР України він не порушував, вважає, що його дії були правомірними, оскільки пішохід знаходився за межами проїзної частини дороги. Крім цього, твердить, що інспектором ДПС при накладенні адміністративного стягнення не враховано його особу, матеріальний стан та не взято до уваги пояснення свідка, який знаходився з ним в машині.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та дав суду пояснення аналогічні обставинам, що були викладені ним у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, але подав суду заперечення із якого вбачається, що УДАІ УВМС України в Хмельницькій області позовних вимог не визнає, оскільки ОСОБА_1, керуючи автомобілем не надав перевагу в русі пішоходам на нерегульованому пішохідному переході, які здійснювали перехід від автобусної зупинки, про що було складено протокол про притягнення його до адміністративної відповідальності, та на нього винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у розмірі 255 грн., тому просять відмовити у задоволенні даного позову та справу слухати у їх відсутності.

Суд, заслухавши пояснення позивача, оголосивши письмові заперечення відповідача, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши зібрані по справі докази та враховуючи норми чинного законодавства, прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 підлягають до задоволення виходячи з наступних підстав.

Так, постановою по справі про адміністративне правопорушення серії ВХ №095405 від 09.03.2010 року встановлено, що гр. ОСОБА_1 09.03.2010 року о 09 год. 10 хв. на автодорозі М-12 213 км Стрий – Знамянка в смт. Війтівці керуючи т/з марки Мерседес, державний номерний знак НОМЕР_1, не надав перевагу в русі пішоходам, які переходили проїздну частину дороги по нерегульованому пішохідному переходу, внаслідок чого його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП і на нього накладено штраф в розмірі 255 грн.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 09 березня 2010 року серії ВХ № 121388 ОСОБА_1 09.03.2010 року о 09 год. 10 хв. на автодорозі М-12 213 км Стрий – Знамянка в смт.Війтівці керуючи т/з марки Мерседес, державний номерний знак НОМЕР_1, не надав перевагу в русі пішоходам, які переходили проїздну частину дороги по нерегульованому пішохідному переходу, чим порушив вимоги п.18.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.122 КУпАП.

Відповідно до п.18.1 Правил дорожнього руху України, які затверджені постановою КМУ від 10.10.2001р. №1306 водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитись, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Згідно ч.1 ст.122 КУпАП встановлено, що ненадання переваги в русі пішоходам на нерегульованоих пішохідних переходах є адміністративним правопорушенням і тягне за собою накладення штрафу від п’ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Так, відповідно до ст.245 КУпАП з авданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Ст.280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

А згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі на виконання вимог ст.71 КАС України не надав суду доказів у підтвердження правомірності своїх дій та у підтвердження тих обставин, що зазначені у письмових матеріалах справи.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до вимог процесуального закону докази мають бути належними та допустимими .  Допустимими є ті докази, які зібрані у відповідності до закону, а належними - якщо вони містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 09 березня 2010 року серії ВХ № 121388 ОСОБА_1. у графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності» вказав, що не згідний з порушенням, через те, що пішохід знаходився за проїзною частиною дороги, з чого вбачається, що він заперечив те, що він вчиняв правопорушення.

Пояснення ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердив свідок ОСОБА_2, який пояснив, що пішохід дійсно знаходився за проїзною частиною дороги в момент, коли позивач проїжджав пішохідний перехід і ОСОБА_1 жодним чином не створював перешкод для його руху.

Незважаючи на вимоги КУпАП у протоколі інспектором ДАІ не було наведено жодних доказів на підтвердження викладених ним обставин та спростування заперечень ОСОБА_1 проти цього, зокрема, не вказано те, чим спростовуються його пояснення у протоколі.

Крім цього, інспектором, при притягненні до адміністративної відповідальності Федорчука В.В., всупереч вимог ст.280 КУпАП, не зроблено висновку про його винність та при накладенні на нього адміністративного стягнення на противагу вимогам вказаної статті та ст.33 КУпАП не враховано характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують відповідно до ст.34 КУпАП і обтяжують відповідно до ст.35 КУпАП відповідальність.

Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та враховуючи вимоги щодо обов’язку доказування правомірності свого рішення, який покладено на відповідача, представник якого будь-яких доказів вини ОСОБА_1 в порушенні правил дорожнього руху України, а саме в ненадані переваги в русі пішоходам на нерегульованому пішохідному переході, суду не представив, даних доказів не здобуто судом і в судовому засіданні, прийшов до переконання, що вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП слід вважати недоведеним, а тому постанову серії ВХ №095405 від 09.03.2010 року, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП необхідно скасувати з закриттям провадження у справі.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 2, 11, 70, 71, 159-163 КАС України, ст.ст. 287, 288, 289, 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до УДАІ УМВС України в Хмельницькій області - задовольнити

Постанову серії ВХ № 1095405 від 09.03.2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн. – визнати незаконною та скасувати з закриттям провадження в даній справі.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення та апеляційної скарги – протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подання апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий – підпис.

З оригіналом згідно:

Головуючий                                                                      Базан Л.Т.