2-603/2007p.

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2007 року

Лисичанській міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді                                                                Фастовця В.М.,

при секретарі судового засідання                                       Бандурової В.І.,

з участю представників

відповідача                                                                           Буряка А.О., Жадан Т.А.,

адвоката                                                                                ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Лисичанську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Лисичанської міської ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, 3-я особа ОСОБА_3, лисичанське комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна контора №4", -

ВСТАНОВИВ:

05 січня 2007 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому вказав, що за контрактом від 01.01.06. працював на посаді начальника ЛКП "ЖЕК №4". Розпорядженням заступника міського голови м. Лисичанська №242-к від 12.12.06. був звільнений з роботи за п.8 ст.40 КЗпП України - у зв'язку з набранням законної сили вироку суду за розкрадання майна власника підприємства, установи організації. Вважає, що звільнення було незаконним, оскільки він був засуджений не за розкрадання майна, а за його розтрату. Окрім того, він на момент звільнення перебував на лікарняному, з якого вийшов тільки 22 грудня 2006 року. Звільнення під час тимчасової непрацездатності заборонено законодавством.

Просив визнати розпорядження про його звільнення незаконним, поновити на попередній роботі, стягнути заробітну плату за час тимчасового прогулу та моральну шкоду за порушені права у розмірі 70 000 грн..

У судовому засіданні позивач позов підтримав, дав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача Жадан Т.А. позов не визнала, суду пояснила, що порушень трудового законодавства з боку відповідача при звільнені позивача не було. Відповідно до постанови Пленуму ВСУ звільнення під час лікарняного на підставі п.8 ст.40 КЗпП України можливе.

Представник відповідача Буряк А.О. позов не визнав, суду пояснив, що розпорядженням міського голови від 29 грудня 2006 року №254-к змінив розпорядження про звільнення позивача, встановивши дату звільнення 22 грудня 2006 року, оскільки позивач надав лікарняний тільки 22 грудня 2006 року, до цього не повідомивши про свою непрацездатність відповідача.

3-я особа ОСОБА_3. та представник 3-ї особи ЛКП "ЖЕК №4" у судове засідання не з'явились, просили справу розглядати за їх відсутності.

У судовому засіданні були досліджені письмові докази: контракт від 01.01.06.; трудова книжка; розпорядження заступника міського голови м. Лисичанська №242-к від 11.12.06.; вирок Лисичанського міського суду від 30.10.06. стосовно позивача; листки непрацездатності; довідки про середній заробіток позивача; довідка про лікування позивача; постанова про порушення кримінальної справи від 24.01.07.; розпорядження міського голови №254-к від 29.12.06.; поштове повідомлення про вручення з описом поштового вкладення; службові записки від 11.12.06. і 29.12.06.; супроводжувальний лист; довідка про порушення кримінальної   справи;    сторінка   з   журналу   №6   вхідної   кореспонденції   виконкому

2

Лисичанської міської ради від 29.12.06.; посвідчення про відрядження №НОМЕР_1.; авансовий звіт міського голови про витрати на відрядження від 14.12.06..

В судовому засіданні оглянуті журнал №6 вхідної кореспонденції виконкому Лисичанської міської ради, журнал обліку розпоряджень міського голови, журнал вихідної кореспонденції УЖКГ за 2006 рік.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що позивач за контрактом від 01 січня 2006 року займав посаду начальника лисичанського комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора №4". Вироком Лисичанського міського суду від 30 жовтня 2006 року, що набрав чинності 14 листопада 2006 року, позивач був засуджений за ст.191 ч.4 КК України - за розтрату комунального майна.

Розпорядженням заступника міського голови м. Лисичанська №242-к від 11 грудня 2006 року позивач з 12 грудня 2006 року був звільнений з посади на підставі ст.40 п.8 КЗпП України - у зв'язку з набранням законної сили вказаного вироку.

За період з 07 грудня 2006 року по 21 грудня 2006 року включно позивач отримав листок непрацездатності, тому розпорядженням міського голови №254-к від 29 грудня 2006 року дата звільнення позивача була змінена з 12 грудня 2006 року на 22 грудня 2006 року, коли він повинен був стати до роботи, тобто звільнення позивача пройшло без порушень трудового законодавства, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Відмовляючи у задоволені позову, суд виходить з наступного.

Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі ст.40 п.8 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом за вчинення за місцем роботи розкрадання... майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили...

Відповідно до ст.ст.147-149 КЗпП України (далі Кодекс) дисциплінарне стягнення застосовується відповідною особою безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Згідно з п.26 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.92. відповідно до п.8 ст.40 КЗпП власник або уповноважений ним орган вправі розірвати трудовий договір з підстав вчинення працівником за місцем роботи розкрадання... майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили... незалежно від того, чи застосовувались до працівника раніше заходи дисциплінарного або громадського стягнення, в робочий чи неробочий час вчинене розкрадання.

Відповідно до ст.148 Кодексу трудовий договір може бути розірвано з зазначених підстав не пізніше одного місяця з дня набрання законної сили вироком суду..., не враховуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

3

З вироку Лисичанського міського суду, лікарняних листів (а.с.9-13) вбачається, що розпорядження №242-к, яким позивач був звільнений з роботи, та розпорядження №254-к, яким була змінена дата його звільнення видані у межах місячного строку з дня набрання вироком чинності, не рахуючи часу, який позивач був звільнений від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Суд вважає, що відсутність вимоги про надання позивачем пояснень стосовно виявлених порушень у даному випадку є недостатньою підставою для визнання наказу про звільнення позивача незаконним, оскільки за змістом ст.148 Кодексу вимога пояснень висувається для встановлення причин, обставин, що потягнули порушення. У даному випадку такі причини та обставини були встановлені вироком суду, тому в отриманні пояснень позивача не було потреби, а недотримання вимог законодавства в цій частині є формальним порушенням, яке не впливає на законність розпорядження про звільнення позивача..

Також суд зазначає, що розпорядження про звільнення видане уповноваженою особою, оскільки на час його винесення заступник міського голови відповідно до ст.56 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та розпорядження міського голови №183-к від 11.12.06. виконував обов'язки голови, тобто особи, що має право на застосування дисциплінарного стягнення.

Також не приймає суд у якості підтвердження позовних вимог посилання на те, що позивач був засуджений не за розкрадання, а за розтрату майна, оскільки розтрата майна є формою розкрадання (В.П. Емельянов "Защита права собственности уголовным законодательством", Харьков, "Рубикон", 1996 год, стр.74).

Що стосується внесення реєстраційних записів до журналів кореспонденції та обліку розпоряджень міського голови останнім робочим днем року, запису у журналі №6... про надходження до виконкому службової записки від 29 грудня 2007 року, то суд не вважає це достатнім доказом фальсифікації видання розпорядження №254-к про зміну дати звільнення позивача.

Таким чином, звільнення позивача було здійснено відповідно до норм діючого трудового законодавства, підстав для задоволення позову немає..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.40 п.8, 147-148 КЗпП України, ст.56 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. ст. ст.10, 11, 60, 61, 212-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Лисичанської міської ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання такої заяви.