Справа № 22а-182\2007р.

Головуючий у 1-й інстанції:  Висоцька Н.В.

Доповідач:   Редька А.Г.

ПОСТАНОВА

ІМ"ЯМ   УКРАЇНИ

28 березня 2007 року                                               місто Чернігів

Апеляційний  суд  Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Євстафієва O.K., суддів - Лакізи Г.П., Редьки А.Г.,

при секретарі - Пільгуй Н.В.,

за участі: представника облвійськкомату Смирнова О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за апеляційною скаргою Чернігівського обласного військового комісаріату постанову Семенівського районного суду Чернігівської області від 18 січня 2007 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Новгород-Сіверського об'єднаного районного комісаріату, Чернігівського обласного військового комісаріату, ОСОБА_2 про поновлення на роботі на посаді державного службовця та відшкодування моральної шкоди,

встановив:

Постановою Семенівського районного суду Чернігівської області від 18 січня 2007 року стягнуто з Новгород-Сіверського-Семенівського районного об'єднаного військового комісаріату на користь ОСОБА_1 558,72 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 100 грн у відшкодування моральної шкоди, зобов'язано Чернігівський обласний військовим комісаріат профінансувати та забезпечити коштами районний військкомат для здійснення зазначених виплат та стягнуто з районного військового комісаріату на користь ОСОБА_1 116,66 грн у відшкодування судових витрат, 51 грн державного мита на користь держави і 30 грн у відшкодування витрат з інформаційно технічного забезпечення розгляду цивільних справ..

2

Рішенням суду встановлено, що при звільненні ОСОБА_1 з роботи з 31 жовтня 200 2006 року за ст.40 п.1  КЗпП України їй не було виплачено заборгованість по компенсації витрат на відрядження у розмірі 283 грн, яка була виплачена тільки 20 грудня 2006 року.

Цим же рішенням відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання неправомірними дії посадових осіб районного військового комісаріату, визнання недійсним конкурсу, поновленні на роботі на посаді спеціаліста районного військового комісаріату, стягненні заробітної плати за час вимушеного прогулу.

В апеляційній скарзі Чернігівський обласний військовий комісаріат просить скасувати рішення суду в частині стягнення середнього заробітку та відмови у задоволенні позову у цій частині, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та на неправильне застосування матеріального закону, оскільки вини у несвоєчасній виплаті заборгованості компенсації за відрядження не встановлено, затримка виникла з-за відсутності відповідних коштів.

В іншій частині рішення суду сторонами не оскаржується. Позивач ОСОБА_1 вважає скаргу необґрунтованою і у своїй заяві просить відхилити апеляційну скаргу обласного військового комісаріату.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника обласного військкомату, перевіривши доводи в мажах апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Чернігівського обласного військового комісаріату не може бути задоволена.

Суд першої інстанції правильно встановив, що при звільнені ОСОБА_1 з роботи 3 31 жовтня 2006 року не було виплачено заборгованість по компенсації витрат за службові відрядження і сума боргу становить 283 грн. Зазначена заборгованість була виплачена тільки 20 грудня 2006 року. Зазначених обставин не заперечує і представник обласного військового комісаріату, посилаючись на відсутність коштів.

Відповідно до ст.116 КЗпП України у день звільнення з роботи працівникові повинні бути виплачені всі належні йому кошти і у випадку невиплати належних коштів з вини роботодавця відповідно до ст.117 КЗпП України на користь працівника стягується середній заробіток за весь час затримки до дня фактичної виплати.

Відсутність коштів не звільняє підприємство, установу організацію від обов'язку своєчасної виплати належних працівникові при звільненні коштів і не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

3

Постанова   суду   першої   інстанції   ухвалена   відповідно   до   вимог матеріального та процесуального закону і доводи апеляційної скарги не дають підстав для її скасування.

При розподілі судових витрат суд першої інстанції неправильно застосував процесуальний закон і всупереч вимогам Кодексу адміністративного судочинства України поклав обов'язок відшкодувати позивачу 116,66 грн судових витрат на районний військовий комісаріат, безпідставно стягнув з районного військового комісаріату на користь держави державне мито, а також стягнув ЗО грн у відшкодування витрат з інформаційно технічного забезпечення розгляду цивільних справ, що взагалі не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України, і в цій частині постанова суду першої інстанції підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 198, 201 п.1, 205, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу Чернігівського обласного військового комісаріату задовольнити частково.

Постанову Семенівського районного суду Чернігівської області від 18 січня 2007 року змінити в частині розподілу судових витрат.

Стягнути на користь ОСОБА_1  116,66 грн у відшкодування судових витрат з державного бюджету.

Виключити з резолютивної частини постанови вказівку про стягнення з Новгород-Сіверського-Семенівського військового комісаріату державного мита 51 грн та 30 грн витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справи.

В іншій частині постанову Семенівського районного суду Чернігівської області від 18 січня 2007 року залишити без змін.

Постанова набуває чинності негайно та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після виготовлення повної постанови.