Справа № 1-419/10

                                                                                         ВИРОК

                                                                                 Іменем України

08 вересня 2010 року                                                                                                    м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

    головуючої судді             Омельченко М.М.

    при секретарі                 Комендат М.Р.

    за участю прокурора             Юркової Ю.В., Дядюк Ю.О., Балійчука Р.І.

    потерпілої                 ОСОБА_1

    представника потерпілої         ОСОБА_2

    захисника                 ОСОБА_3,    

        розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Насташка Рокитнянського району Київської області, українця, громадянина України, що має професійно-технічну освіту, розлученого, працюючого лісорубом сектору лісозаготівель Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування Украни «Боярської лісової дослідної станції», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,-

встановив:

    13 лютого 2010 року близько опівночі ОСОБА_4, перебуваючи на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 в ході сварки з ОСОБА_1, яка виникла на ґрунті особистих неприязних стосунків, умисно наніс останній удари кулаками та ногами в область обличчя та тулубу. Після чого в квартирі АДРЕСА_1 продовжив побиття ОСОБА_1. кулаками і ногами в область обличчя та тулуба, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забою м’яких тканин лівого плеча, перелому вискового виростка лівої виличної кістки; згідно висновку експерта № 119/Д від 26.04.2010 року перелом лівої виличної кістки відноситься до ушкоджень середньої тяжкості, оскільки для його загоєння необхідний термін більше 21 дня.

            Допитаний у судовому засіданні підсудний свою вину у вчиненому злочині визнав частково та пояснив, що потерпіла є його колишньою дружиною, конфлікти з нею виникли з приводу розлучення та розподілу майна. На даний час він проживає у квартирі АДРЕСА_1, де раніше проживав разом з дружиною ОСОБА_1 Після розлучення вони залишились проживати у цій квартирі, але в різних кімнатах, крім того, разом з колишньої дружиною проживала її подруга ОСОБА_6 разом та її дочка.13.02.2010 року в пізній час ОСОБА_6 сказала, що йому необхідно зустріти ОСОБА_1 біля під’їзду будинку, оскільки вона пізно поверталась додому після роботи. Спустившись на вулицю він чекав біля під’їзду колишню дружину. Близько опівночі під’їхала машина таксі та він побачив, що його колишня дружина цілується з якимось чоловіком, що в нього пробудило відчуття ревнощів та він вчинив сварку. ОСОБА_1 він штовхнув в груди, можливо вона впала. Чи наносив він їй удари чи не наносив не пам’ятає, оскільки був дуже схвильований побаченим.  Коли вони піднялись у квартиру, в приміщенні кухні ОСОБА_1 почала з кимсь розмовляти по телефону, що його розлютило та він сказав, щоб вона дала йому свій мобільний телефон. Взявши мобільний телефон ОСОБА_1 в ньому він прочитав смс-повідомлення, які його розізлили як колишнього чоловіка. Потім ОСОБА_1  перейшла в кімнату, де знаходилась ОСОБА_6 і там у нього з колишньою дружиною почалася словесна сварка. Він потягнув її за куртку, відірвав рукав. Після цього він наніс ОСОБА_1 удар долонею правої руки в обличчя, а саме в ліву її частину, від цього удару вона впала. Вона впала лицем вниз, вдарившись при цьому об підлогу передньою частиною обличчя. Впавши на підлогу він наніс ще один удар долонею лівої руки по потилиці голови ОСОБА_1, обличчя знаходилося на підлозі передньою частиною вниз. Після сварки він заспокоївся, а ОСОБА_1 зі своєю подругою ОСОБА_6. і її дитиною пішли до сусідів, звідки викликали міліцію. Коли приїхали працівники міліції, він разом з ОСОБА_1 поїхав до райвідділу. З райвідділу він поїхав додому. Колишня дружина повернулась трохи пізніше після нього, зібрала свої речі та разом з ОСОБА_6 та її дитиною кудись пішли, нічого йому не пояснюючи. Шкодує про те, що так вчинив, у вчиненому розкаюється, вважає, що це не спосіб вирішення конфліктів, пояснює свою поведінку почуттям ревнощів.  

    Окрім часткового визнання підсудним своєї вини в інкримінованому йому  діянні, вина ОСОБА_4 у вчиненому злочині, підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, які були досліджені в судовому засідання, а саме:

    - показами потерпілої ОСОБА_1, яка пояснила суду, що з ОСОБА_4 вони розлучилися через неможливість спільного проживання, оскільки колишній чоловік часто вчиняв бійки та сварки. 13.02.2010 року вона допізна була на роботі, коли поверталась додому колишній чоловік зустрів її біля під’їзду та вчинив сварку з водієм таксі, потім почав її ображати та наносити удари кулаками в область обличчя, вона намагалась втекти, але він наздогнав її біля під’їзду та вдарив ногою в спину, від чого вона впала на землю. ОСОБА_4 продовжував її бити, під час побиття вибив зуб. З рота та носа у неї пішла кров, від чого було обличчя і руки в крові. Потім колишній чоловік її підняв та повів у під’їзд, вона вирвалася, щоб забігти в квартиру і зачинити двері, але не встигла. В квартирі ОСОБА_4 продовжував її бити. Від удару вона впала на диван. ОСОБА_4 продовжував наносити удари руками і ногами в область обличчя і тулуба. При цьому всьому була присутня її подруга ОСОБА_6, яку вона просила  переночувати у неї, так як боялася ночувати одна з колишнім чоловіком. Надія намагалася її захистити, але ОСОБА_4 був дуже розлючений. ОСОБА_6 вибігла з квартири та побігла до сусідів, звідки викликали міліцію. Після цього вона також вибігла до сусідів, де вони дочекались приїзду працівників міліції. Вона  і ОСОБА_4 поїхали до райввіділу, де у них відібрали пояснення. Повернувшись додому вона зібрала свої речі та поїхали до ОСОБА_6, ранком наступного дня звернулась до лікарні, де їй зробили рентгенівські знімки та госпіталізували для стаціонарного лікування.  

    Потерпіла заявила цивільний позов, в якому просила стягнути з ОСОБА_4 на свою користь 7000 грн. матеріальної та 10000 грн. моральної шкоди. При визначенні покарання погодилась з думкою прокурора, на призначенні реального покарання не наполягала.

    - показами свідка ОСОБА_6, яка пояснила суду, що на протязі місяця з січня по лютий 2010 року вона ночувала у своєї подруги ОСОБА_1  у її квартирі за адресою: АДРЕСА_1. ОСОБА_1 попросила її поночувати разом з нею, оскільки боялась залишатися одна у квартирі з колишнім чоловіком.  12.02.2010 року вона прийшла на ніч разом зі своєю дочкою, дитину поклала спати у кімнаті. ОСОБА_1 ще не було з роботи, а ОСОБА_4 весь час ходив по квартирі і дзвонив на мобільний телефон своїй колишній дружині. Вона зі своєю донькою заснула, і через деякий час прокинулася від телефонного дзвінка, який був близько опівночі. Дзвонила її подруга ОСОБА_1, яка просила допомоги, так як на вулиці біля дому її бив ОСОБА_4 Через хвилин десять вона почула, що відкрились вхідні двері квартири і ОСОБА_4 заштовхнув її подругу у квартиру. Обличчя ОСОБА_1 було у крові, від куртки був відірваний рукав. ОСОБА_1 забігла в кімнату, ОСОБА_4 вбіг за нею та почав наносити удари в обличчя, від чого та впала на підлогу. ОСОБА_4 продовжував бити, вона намагалась захистити подругу, зупинити ОСОБА_4, але їй це не вдалось. Скориставшись моментом вона забрала дочку та разом  з нею вибігла до сусідів, від яких викликала міліцію. ОСОБА_1 також сховалась від ОСОБА_4 у сусідів, там вони дочекались приїзду працівників міліції;

    - показами свідка ОСОБА_9, яка пояснила суду, що ОСОБА_1 її мати, ОСОБА_4 колишній чоловік її матері, з ними вона тривалий час проживала разом у квартирі у м. Боярка. Їй відомо, що причиною розлучення її матері з ОСОБА_4 було саме сварки та скандали. З приводу обставин справи зазначила, що 13.02.2010 року близько 2 години ночі їй на мобільний телефон зателефонувала її мама ОСОБА_1, і повідомила, що її колишній чоловік ОСОБА_4 побив її. Під час розмови мама плакала і сказала їй, що у неї болить щелепа. Після розмови з мамою вона зателефонувала її подрузі ОСОБА_6, яка їй розповіла, що сталося. Про те, що сталося знає зі слів ОСОБА_6. Разом зі своїм чоловіком близько сьомої години ранку вона приїхала в м. Боярка. В квартирі, де проживала її мама та ОСОБА_4 був безлад, ОСОБА_4 нічого не пояснював. З квартири вони пішли до мами в лікарню;

      - постановою від 07.04.2010 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 122 КК України (а.с. 1); рапортом від 13.02.2010 року про надання меддопомоги ОСОБА_1 (а.с. 9); довідкою № 722, виданою Києво-Святошинської ЦРЛ про те, що 13.02.2010 року ОСОБА_1 зверталась в приймальне відділення лікарні та їй було встановлено діагноз: струс головного мозку, та госпіталізовано в травматологічне відділення для подальшого лікування (а.с. 12); актом судово-медичного дослідження №64/Д від 23.03.2010 року (а.с. 15-16); висновком експерта №119/Д від 26.04.2010 року, відповідно до якого згідно наданій медичній документації та висновку консультанта-рентгенолога КОБ СМЕ у ОСОБА_1 мались закрита черепно-мозкова травма: струс головного мозку, забій м ’яких тканин обличчя, забій м’яких тканин лівого плеча, перелом вискового виростка лівої виличної кістки, які утворились від дії тупих предметів, перелом лівої виличної кістки відноситься до ушкоджень середньої тяжкості, оскільки для його загоєння необхідний термін більше 21 дня  (а.с. 48); висновком експерта №137/Д від 17.05.2010 року, відповідно до якого виявлені у ОСОБА_1 тілесні ушкодження, враховуючи їх локалізацію на різних поверхнях тіла, утворитись при одноразовому падінні з висоти власного зросту не могли, частина описаних тілесних ушкоджень утворилась від дії тупих предметів, якими могли бути руки та ноги, частина могла утворитись від падіння з висоти власного зросту, можливо з попереднім прискоренням внаслідок ударів чи поштовхів ногами чи руками (а.с. 52).

            Оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд визнає покази ОСОБА_4 в частині того, що він не наносив ОСОБА_1 удари руками та ногами в область тулубу та обличчя, неправдивими та вважає їх лінією його захисту, оскільки ці покази підсудного спростовуються проведеними у справі експертизами, показами свідка ОСОБА_6 та потерпілої ОСОБА_1 В решті підсудний, а також потерпіла та свідки давали суду правдиві покази, які відповідають фактично встановленим судом обставинам справи.

Суд визнає, що вина підсудного у вчиненні злочину доведена повністю, його дії кваліфікуються судом за  ч. 1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоров’я.

    При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу підсудного.

            Призначаючи покарання, суд враховує, що вчинений злочин відноситься до злочинів середньої тяжкості, підсудний за місцем роботи та проживання характеризується позитивно, раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, обставиною, що пом’якшує покарання, суд визнає щире каяття, обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено, та призначає покарання у вигляді  позбавлення волі у межах санкції ч. 1 ст. 122 КК України.    

Однак, приймаючи до уваги, що виправлення підсудного можливе без ізоляції від суспільства, враховуючи його щире каяття та думку потерпілої, суд приходить до висновку про можливість звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 238 КПК України постановляючи вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

У позовній заяві ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_4 7000 грн. матеріальної шкоди, яка є вартістю її лікування. Проте зазначений розмір матеріальної шкоди підтверджений документально в сумі 687,41 грн., а тому саме в цій частині він підлягає до задоволення.

    Вирішуючи питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди суд керується вимогами ч. 3 ст. 23 ЦК України та визначає його залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини ОСОБА_4, виходячи з вимог розумності і справедливості та вважає такими, що підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_1 про стягнення на її користь з ОСОБА_4 у відшкодування моральної шкоди 8000 грн.

    В порядку ст. 93-1 КПК України підлягають стягненню з підсудного на користь закладу охорони здоров’я 2960,30 грн. витрат на лікування потерпілої ОСОБА_1

    Речові докази у справі відсутні.

    На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323-324, 28, 328 КПК України, суд -

засудив:

    ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, і призначити йому покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов’язок не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Центральної районної лікарні Києво-Святошинського району Київської області 2960,30 (дві тисячі дев’ятсот шістдесят грн. 30 коп.) грн. вартості лікування потерпілої ОСОБА_1 (а.с. 25).

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 687,41 (шістсот вісімдесят сім грн. 41 коп.) грн. завданої матеріальної шкоди та 8000 (вісім тисяч) грн. завданої моральної шкоди.

Арешт, накладений постановою слідчого СВ Києво-Святошинського району від 08.05.2010 року на об’єкти рухомого майна, яка зареєстровані в МРЕВ ДАІ по обслуговуванню Києво-Святошинського району Київської області за ОСОБА_4, на об’єкти нерухомого майна, право приватної власності, спільної сумісної або часткової власності, яке зареєстроване в Києво-Святошинському БТІ за ОСОБА_4 (а.с. 25, 27) – залишити без змін.

    Запобіжний захід, обраний відносно ОСОБА_4 у вигляді підписки про невиїзд, до набранням вироком законної сили залишити без змін.

    Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом 15 діб з часу його проголошення, а засудженим – в той же строк, з часу отримання ним копії вироку.

            Суддя                     Омельченко М.М.