Справа№2а-213/10
ПОСТАНОВА
Іменем України
06 жовтня 2010 року Баришівський районний суд Київської області в складі
головуючого судді Литвиненко О.Л.
секретаря Лунгул Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Баришівському районі про зобов,язання здійснити перерахування та нарахування основної (державної) та додаткової пенсії особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи,
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання дій Управління Пенсійного фонду України у Баришівському районі неправомірними та здійснення нарахування і перерахування раніше призначеної основної та додаткової пенсії особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Свої вимоги обґрунтовує тим, що він є постраждалим від аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 1), інвалідом 2 групи та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Баришівському районі, а тому повинна отримувати основну та додаткову пенсії відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Посилаючись на те, що розмір призначеної і виплачуваної їй пенсії не відповідають розмірам, встановленим цим Законом, та на відмову відповідача привести його у відповідність з останніми, позивач просив визнати дії відповідача неправомірними і зобов'язати його усунути зазначені порушення, провівши відповідні перерахунки за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року та з 03.12.2009 року по дату прийняття рішення та зобов,язати відповідача здійснювати у подальшому нарахування пенсії згідно норм чинного законодавства.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлений позов підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача Управління Пенсійного фонду України у Баришівському районі у судове засідання не з,явився, про день та місце розгляду справи увідомлений своєчасно та належним чином. До суду від відповідача надійшло письмове заперечення проти позову, в яких зазначив, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи", здійснюється за рахунок державного бюджету. Кабінет Міністрів України, визначаючи механізм реалізації норм Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходить з розміру можливих видатків з Державного бюджету, в тому числі і на виплату пенсій особам, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС. Крім того, Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов,язкового державного пенсійного страхування, дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначається мінімальний розмір пенсії за віком. Пенсія позивачу була призначена відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тому проведення розрахунку пенсії позивачу, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком у відповідності до Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" підстав нема. Тому відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити, просив розглядати справу за його відсутності .
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи суд вважає, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення виходячи з наступних міркувань.
Згідно ст.. 104 КАС України, до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Даний спір за участю Управління Пенсійного фонду України у Баришівському районі як суб'єкта владних повноважень (п.7 ч.1 ст.3 КАС України) є публічно-правовим і його вирішення згідно п.1 ч.1 ст.17 КАС України належить до компетенції адміністративних судів України, оскільки Управління Пенсійного фонду України у Баришівському районі як суб'єкт владних повноважень реалізовувало у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством управлінські функції щодо соціального захисту населення.
Вирішуючи питання про наявність чи відсутність порушення прав позивача з боку відповідача щодо перерахунку пенсії, суд керується наступним.
Судом встановлено і це не заперечується відповідачем, що позивач ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 1), інвалідом 2 групи та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Баришівському районі.
29 липня 2010 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України у Баришівському районі із заявою про здійснення нарахування і перерахування раніше призначеної основної та додаткової пенсії особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, однак відповідач своїм листом №193/В-4 від 11 серпня 2010 року відмовив в здійсненні такого перерахунку, мотивуючи тим, що розрахунок виплат, підвищень та додаткової пенсії проводиться на підставі нормативних актів, що не суперечить директивним рішенням Пенсійного фонду, відповідає повністю практиці органів Пенсійного фонду по всій Україні.
Вказані обставини визнаються сторонами і згідно ч.3 ст.72 КАС України доказуванню не підлягають.
Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до п.п. 12 п. 28 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року, який набрав чинності 01.01.2008 року, текст статті 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було викладено у новій редакції, відповідно до якої особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, зокрема, інвалідам ІІ групи, в розмірі 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Крім того, п.п.15 п.28 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року, який набрав чинності 01.01.2008 року, текст статті 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було також викладено у новій редакції, відповідно до якої в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема, для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв’язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, 120 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Проте рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі №1-28/2008 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 28 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Положення пункту 28 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.
Абзацом 3 частини 1 статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка набрала чинності з 22.05.2008 року, визначено, що особам, віднесеним до 1 категорії, інвалідам II групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Частиною 4 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", чинної з 22.05.2008 року, передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, по IІ групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком.
За таких обставин є правильним та таким, що відповідає Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Механізм обчислення вказаних пенсій передбачений постановою КМ України від 30.05.1997 року № 523 "Про затвердження нового Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка є чинною і положення постанови стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
КМ України 27.12.2005 року прийнята постанова № 1293 "Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка набрала чинності з 01.01.2006 року і якою передбачено підвищення пенсій по інвалідності потерпілим від Чорнобильської катастрофи і установлено тверді розміри пенсій в залежності від групи та причини інвалідності потерпілих, нижче яких не може бути мінімальний розмір пенсії, передбачений ч.4 ст. 54 вказаного Закону.
Оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, то при вирішенні даного спору щодо визначення розміру пенсії та додаткової пенсії позивачка підлягають застосуванню саме положення ст.ст. 50, 54 Закону, а не постанова Кабінету Міністрів України.
Відповідно до Закону України від 05.10.2006 року "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було доповнено вказаний Закон ст. 71, згідно якої дія положень цього Закону не може призупинятись іншими законами, крім Законів про внесення змін до цього Закону.
Виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягають ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанови Кабінету Міністрів України, на які посилається відповідач і на підставі яких здійснювалось нарахування пенсії позивачу, оскільки вони істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", чинної з 31.10.2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Дана норма є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки позивачеві слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму, перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком, тому суд вважає протиправною відмову відповідача у перерахунку пенсії в разі встановлення нового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Право позивача на отримання пенсії відповідно до вимог ст.. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування, таке право надане державою і закріплено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Оскільки таке право декларовано державою, то відповідно держава, через створені нею органи, в даному випадку органи Пенсійного фонду України, і несе обов'язок по своєчасній та повній виплаті підвищення до пенсії саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.
Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст..17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов'язків (справа «Кечко проти України», рішення від 08.11.2005р.).
Тому, суд приходить до висновку, що дії Управління Пенсійного фонду України у Баришівському районі Київської області з приводу відмови у перерахунку призначеного ОСОБА_1 розміру пенсії, визначеному ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", слід визнати неправомірними та зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Баришівському районі Київської області зробити перерахунок пенсію згідно ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 03 грудня 2009 року до внесення відповідних змін в законодавство України.
Позивач просить зобов'язати відповідача провести йому перерахунок пенсії з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року.
Згідно ст.100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови в задоволенні позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.. Якщо суд визнає причину пропущення строку поважною, справа розглядається за правилами КАС України.
Крім того, позивач ОСОБА_1 02 грудня 2009 року звертався до суду з адміністративним позовом до Управління ПФУ у Баришівському районі про оскарження неправомірних дій відповідача та зобов,язання провести перерахунок пенсії за 2009 рік. 18 грудня 2009 року Баришівським районним судом винесено постанову, якою позов задоволено частково, визнано неправомірними дій відповідача та зобов,язано Управління ПФУ у Баришівському районі провести перерахунок основної і додаткової пенсії ОСОБА_1 у період з 22 травня 2008 року по 02 грудня 2009 року. В даному позові позивач не ставив питання про зобов,язання відповідача провести перерахунок пенсії за 2007 рік, тому застосувавши строк позовної давності, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у частині зобов,язання відповідача провести перерахунок основної та додаткової пенсії за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Встановлені судом обставини підтверджуються:
- копією паспорта ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Грезля Поліського району Київської області, серії НОМЕР_1;
- копією посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_2, виданого ОСОБА_1;
- копією довідки МСЕК від 24.05.2001 року;
- копією експертного висновку;
- довідками про розмір пенсії;
- копією ухвали Апеляційного суду Київської області від 28 липня 2010 року;
- копією постанови Баришівського районного суду Київської області від 18 грудня 2009 року.
Керуючись ст.ст. 8,9,99,159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд,
П О С Т А Н О В И В :
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність та відмову Управління Пенсійного фонду України у Баришівському районі щодо перерахунку ОСОБА_1 раніше призначених державної та додаткової пенсій, виплата яких передбачена ст.ст.50,54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в кратному розмірі до мінімальної пенсії за віком, визначеної ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування".
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Баришівському районі Київської області відповідно до ст.ст.50,54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" провести перерахунок з 03 грудня 2009 року призначених ОСОБА_1 державної пенсії у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, яка визначена ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", з подальшим перерахунком згідно ст.ст., 50, 54 та ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та до внесення відповідних змін в законодавство України.
Постанова суду може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її проголошення до Апеляційного адміністративного суду Київської області через Баришівський районний суд Київської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судової постанови, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови.
Суддя О.Л. Литвиненко