ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 липня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Заїки М.М.
суддів Білуги С. В.
Гаманка О.І.
Загороднього А. Ф.
Юрченка В. В.
при секретарі Проценко О. О.,
за участю представника відповідача Ярмоли О. В.,
розглянувши у судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_1 на постанову господарського суду м. Києва від 03 лютого 2006 року, ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 18 квітня 2006 року та на ухвалу господарського суду м. Києва від 08 листопада 2006 року, ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 25 січня 2007 року у справі за його позовом до Державної податкової адміністрації України про визнання невідповідності законодавству України положень інструкції, -
в с т а н о в и л а:
У жовтні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державної податкової адміністрації України про визнання невідповідності законодавству України положень Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 року №50, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.05.1993 року за №50.
Постановою господарського суду м. Києва від 03 лютого 2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18 квітня 2006 року, в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 08 листопада 2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25 січня 2007 року внесено виправлення у мотивувальну та резолютивну частини постанови господарського суду м. Києва від 03 лютого 2006 року щодо стягнення судових витрат з позивача ОСОБА_1
У касаційних скаргах ОСОБА_1 просить скасувати зазначені судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши доводи касаційних скарг, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильного застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга на постанову господарського суду м. Києва від 03 лютого 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 18 квітня 2006 року задоволенню не підлягає, а касаційна скарга на ухвалу господарського суду м. Києва від 08 листопада 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 25 січня 2007 року підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Суди першої та апеляційної інстанцій правильно послались на пункт 7 Указу Президента України «Про затвердження Положення про Державну податкову адміністрацію України» від 13.07.2000 року, відповідно до якого Державна податкова адміністрація України в межах своїх повноважень, на підставі та на виконання законодавчих актів видає накази та розпорядження, організовує і контролює їх виконання.
Нормативно-правові акти Держаної податкової адміністрації України підлягають державній реєстрації в порядку, встановленому чинним законодавством. У випадках, передбачених законодавством, рішення Державної податкової адміністрації України є обов'язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності та громадянами.
Судами вірно зазначено, що підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та (або) визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Судами вірно зроблено висновок щодо відсутності належних та допустимих доказів у справі на підтвердження позовних вимог як в частині незаконності п.14 Інструкції №15, так і порушення ним прав позивача.
Колегія суддів не може погодитись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо стягнення з позивача витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, оскільки Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено стягнення цих витрат.
«Порядком оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2007 року №627, передбачено стягнення вищезазначених витрат лише при розгляді цивільних та господарських справ.
За таких обставин ухвали судів першої та апеляційної інстанцій від 08 листопада 2006 року та від 27 січня 2007 року про стягнення з позивача витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягають скасуванню.
Керуючись статтями 220, 221, 224, 225, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову господарського суду м. Києва від 03 лютого 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 18 квітня 2006 року у справі за його позовом до Державної податкової адміністрації України про визнання невідповідності законодавству України положень інструкції залишити без задоволення, а постанову господарського суду м. Києва від 03 лютого 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 18 квітня 2006 року - без змін.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду м. Києва від 08 листопада 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 25 січня 2007 року у справі за його позовом до Державної податкової адміністрації України про визнання невідповідності законодавству України положень інструкції задовольнити частково. Ухвалу господарського суду м. Києва від 08 листопада 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 25 січня 2007 року в частині стягнення з позивача ОСОБА_1 витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу скасувати.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Заїка М. М.
Судді Білуга С. В.
Гаманко О. І.
Загородній А. Ф.
Юрченко В. В.
З оригіналом згідно суддя Гаманко О. І.