ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Заїки М.М.
суддів Білуги С. В.
Гаманка О.І.
Загороднього А. Ф.
Юрченка В. В.
при секретарі Проценко О. О.,
за участю позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2,
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області на постанову апеляційного суду Київської області від 29 листопада 2006 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 05 грудня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Києво-Святошинської райдержадміністрації Київської області, третя особа - ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -
в с т а н о в и л а:
У вересні 2005 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Києво-Святошинської райдержадміністрації Київської області, третя особа - ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Посилалась на те, що з 22 травня 1998 року вона працювала на посаді директора територіального центру по обслуговуванню одиноких непрацездатних громадян - заступником начальника управління соціального захисту населення Києво-Святошинського району, звідки її було звільнено 01 вересня 2005 року розпорядженням голови Києво-Святошинської райдержадміністрації за п. 1 ст. 41 КЗпП України.
Постановою Києво-Святошинського районного суду від 30 листопада 2005 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою апеляційного суду Київської області від 29 листопада 2006 року постанову Києво-Святошинського районного суду від 30 листопада 2005 року скасовано і ухвалено нову, якою позов задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора територіального центра по обслуговуванню одиноких непрацездатних громадян - заступника начальника управління соціального захисту населення Києво-Святошинського району з 01 вересня 2005 року. Стягнуто з Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу, 1000 грн. моральної шкоди, 1500 грн. витрат на юридичну допомогу, в решті позову відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 05 грудня 2006 року виправлено описку в резолютивній частині постанови апеляційного суду Київської області від 29 листопада 2006 року, зазначено розмір стягнутої заробітної плати за час вимушеного прогулу - 23 498 грн. 24 коп.
У касаційній скарзі Києво-Святошинської районна державна адміністрація Київської області просить скасувати постанову апеляційного суду Київської області від 29 листопада 2006 року і ухвалу апеляційного суду Київської області від 05 грудня 2006 року, та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильного застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами при розгляді справи було порушено вимоги частини 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суди не дослідили і не дали правової оцінки обставинам, встановленим постановою судді Києво-Святошинського району від 22 серпня 2005 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення, законодавства про працю. Саме на цю постанову судді є посилання у розпорядженні відповідача про звільнення ОСОБА_1 з роботи.
Визнавши, що звільнення позивача було проведено з порушенням вимог статті 149 КЗпП України, апеляційний суд не дослідив і не дав оцінки акту від 16 серпня 2005 року про те, що позивачу пропонувалось дати пояснення перед звільненням. В зв'язку з цим суд не встановив яке саме пояснення вимагав відповідач у ОСОБА_1, чи стосувалось воно обставин звільнення.
Судами першої та апеляційної інстанцій також не перевірено, чи були дотримані вимоги частини 3 статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», відповідно до якої депутат місцевої ради може бути звільнений з роботи з ініціативи власника або уповноваженого ним органу від займаної посади, виключений з навчального закладу за умови його попередження в порядку, встановленому законом. Про таке попередження відповідний власник або уповноважений ним орган письмово повідомляє не менш ніж за 15 днів відповідну місцеву раду.
Відповідно до п. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.
За таких обставин ухвалені судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 220, 221, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області задовольнити частково.
Постанову Києво-Святошинського районного суду від 30 листопада 2005 року, постанову апеляційного суду Київської області від 29 листопада 2006 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 05 грудня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Києво-Святошинської райдержадміністрації Київської області, третя особа - ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - скасувати.
Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Заїка М. М.
Судді Білуга С. В.
Гаманко О. І.
Загородній А. Ф.
Юрченко В. В.
З оригіналом згідно суддя Гаманко О. І.