ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

            10 липня 2007 року                                                                                                 м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого                                                 Заїки М.М.

суддів                                                             Білуги С. В.

                                                                       Гаманка О.І.

                                                                       Загороднього А. Ф.

                                                                       Юрченка В. В.                                                                                                                      

            при секретарі Проценко О. О.,

            за участю представника відповідача Хропатого Б. П.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1на постанову апеляційного суду Чернігівської області від 21 березня 2006 року у справі за його позовом до УМВС України в Чернігівській області про неправомірну відмову в призначенні пенсії, -

                                                                  в с т а н о в и л а:

 У листопаді 2005 року ОСОБА_1. звернувся до суду із позовом до УМВС України в Чернігівській області про неправомірну відмову в призначенні пенсії.

Постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 січня 2006 року позов задоволено.

Постановою апеляційного суду Чернігівської області від 21 березня 2006 року постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 січня 2006 року скасовано і ухвалено нову, якою відмовлено в задоволенні позову. 

У касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати постанову апеляційного суду Чернігівської області від 21 березня 2006 року та залишити в силі постанову  Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 січня 2006 року.

           Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, рішення суду апеляційної інстанції щодо правильного застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1., суд апеляційної інстанції виходив з того, що пенсії за вислугу років на умовах пункту «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» не можуть призначатися колишнім працівникам органів внутрішніх справ, які після звільнення зі служби, а не на момент припинення служби, набули умов передбачених зазначеною нормою Закону.

Між тим, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанцій неправильно застосував вищезазначену норму матеріального права.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідно до п „б” ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», в редакції від 04 липня 2002 року, чинній на час звернення позивача за призначенням пенсії, право на пенсію за вислугу років мали особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, звільнені зі служби незалежно від підстав та часу звільнення і досягли 45-річного віку, крім осіб, позбавлених військових або спеціальних звань, а також звільнених зі служби у зв'язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, або вчиненням корупційного діяння, а ті з них, які є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.

Відповідно до частини 1 статті 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії призначаються з дня звернення за пенсією.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За таких обставин постанову суду апеляційної інстанції необхідно скасувати, а постанову суду першої інстанції - залишити в силі як таку, що ґрунтується на чинному законодавстві та скасовану помилково.

Керуючись статтями 220, 221, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

                                                                  у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити.

Постанову апеляційного суду Чернігівської області від 21 березня 2006 року у справі за його позовом до УМВС України в Чернігівській області про неправомірну відмову в призначенні пенсії скасувати.

Постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 січня 2006 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

            Головуючий                                                                       Заїка М. М.

             Судді                                                                                     Білуга С. В.

                                                                                                         Гаманко О. І.

                                                                                                         Загородній А. Ф.

                                                                                                          Юрченко В. В.

З оригіналом згідно                          суддя                                    Гаманко О. І.