ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

12 липня 2007 року                                                                                      м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого                                               Ліпського Д.В.

судді-доповідача                                       Гуріна М.І.

суддів                                                                       Амєліна С.Є.

                                                                       Кобилянського М.Г.

                                                                       Юрченка В.В.

при секретарі судового засідання           Міненку І.М.,

у відсутності сторін та їх представників,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1на постанову Дружківського міського суду від 16.03.2006 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 18.04.2006 року у справі за позовом ОСОБА_1до управління праці та соціального захисту населення Дружківської міської ради про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення, -

В С Т А Н О В И В :

У січні 2006 року ОСОБА_1звернувся до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Дружківської міської ради про стягнення компенсаційних виплат, передбачених Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а саме 4 252, 50 грн. щорічної допомоги на оздоровлення за 2000 - 2004 роки.

Постановою Дружківського міського суду від 16.03.2006 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 18.04.2006 року постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дружківського міського суду від 16.03.2006 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 18.04.2006 року, а у справі ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що позивач є потерпілим внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції, інвалідом ІІІ групи.

Частиною четвертою статті 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (у редакції, що діяла протягом 2000-2005 років) особам, які стали інвалідами IIІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, була передбачена щорічна допомога на оздоровлення, яка виплачувалася в розмірі 4 мінімальних заробітних плат. При цьому, згідно з вимогами частини сьомої даної статті розмір мінімальної заробітної плати визначався на момент виплати.

Розмір мінімальної заробітної плати протягом 2000 - 2004 років встановлювався Законами України “Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2000 рік”, “Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2002 рік”, “Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 рік”, “Про Державний бюджет України на 2003 рік”, “Про Державний бюджет України на 2004 рік ”.

Суди першої та апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, послались на статтю 62 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, відповідно до якої роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. І зробили висновок, що оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” щорічна допомога на оздоровлення інвалідам ІІІ групи встановлена у розмірі 21, 50 грн., то  вона підлягає виплаті позивачу саме у цьому розмірі, а не у розмірі 4 мінімальних заробітних плат, як передбачено Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

З таким висновком судів погодитися не можна, оскільки стаття 62 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачає встановлення Кабінетом Міністрів України порядку застосування цього Закону, а не встановлення розмірів компенсаційних виплат.

За таких обставин та на підставі статті 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” відповідач повинен виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за зазначений період, виходячи із суми мінімальної заробітної плати на момент виникнення права на виплату з урахуванням отриманих позивачем сум: за 2000 рік -165 х 4 - 21, 50 = 718, 50 грн., за 2001 рік - 205 х 4 - 21,50 = 798, 50 грн., за 2002 рік - 205 х 4 - 21,50 = 798, 50 грн., за 2003 рік - 237 x 4 - 21,50 = 798, 50 грн., за 2004 рік - 290 x 4 - 21, 50 = 1138, 50 грн., тобто усього у розмірі 4 252, 50 грн.

Оскільки судами повно й всебічно встановлені фактичні обставини справи, але неправильно застосовані норми матеріального права, ухвалені судові рішення підлягають скасуванню з постановленням нового рішення.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 230  Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити, постанову Дружківського міського суду від 16.03.2006 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 18.04.2006 року скасувати, а у справі ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1до управління праці та соціального захисту населення Дружківської міської ради про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення задовольнити.

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Дружківської міської ради на користь ОСОБА_14 252 грн. 50 коп. недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2000 - 2004 роки.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

З оригіналом згідно

Суддя                                                                                                              М.І. Гурін