Україна

В І Л Ь Н О Г І Р С Ь К И Й      М І С Ь К И Й     С У Д

Д Н І П Р О П Е Т Р О В С Ь К О Ї     О Б Л А С Т І

51700, м. Вільногірськ, вул. Жовтнева, 14-а, тел. (05653) 5-07-41

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

26 жовтня 2010 року                                                                                                                  Справа № 2а-229/10/0407

                  Вільногірський міський суд  Дніпропетровської області  в складі:

              головуючого судді             Шаповала Г.І.,

при секретарі                   Кудіній Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вільногірську, Дніпропетровської області,  адміністративну справу  за позовом ОСОБА_1  до Управління праці та соціального захисту населення (УПСЗН) Вільногірської міської ради, Дніпропетровської області,  про визнання дій неправомірними та зобов’язання донарахування та виплати щомісячної державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,

У С Т А Н О В И В:

    Згідно позову, який надійшов  до суду 21.10.2010 року,  позивач  прохає:  

- поновити встановлений законом строк для звернення до суду з даним позовом.;

- визнати  протиправними дії УПСЗН Вільногірської міської ради,  Дніпропетровської області, щодо  відмови в здійсненні перерахунку та виплати  позивачеві  державної допомоги по догляду за дитиною – ОСОБА_2. ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення ним трирічного віку,  в розмірі, меншому прожиткового мінімуму, встановленого законом, відповідно до ст. 15 ЗУ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», в його первісній редакції, за період з 09 липня 2007 р. по 31 грудня .2007 р.;

- зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату державної допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей віком до  шести років, за  період з  09 липня 2007 р. по 31 грудня .2007 р. , з врахуванням суми, фактично, отриманої позивачем допомоги за цей же період.

    В обґрунтування заявленого адміністративного позову позивач зазначила, що при визначенні розміру допомоги в 2007 році відповідач керувався  ЗУ  «Про державний бюджет на 2007 рік», згідно якого розмір допомоги установлювався, як різниця між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї з розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців, але не менше 90.00 грн.  Відповідно до Постанови КМ України розмір допомоги був установлений на рівні 130.00 грн. на місяць. В той же час, згідно ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі прожиткового мінімуму, встановленому законом для дітей до шести років. Таким чином, розмір допомоги, який був призначений в 2007 році позивачу, не відповідає  вимогам  ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

    Відповідач відмовився здійснити перерахунок та доплату допомоги, мотивуючи це тим, що розмір допомоги складає 130 грн. на місяць,  і запропонував для вирішення спору звернутися до суду .  

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007  визнано неконституційними норми  нормативно-правових актів, якими керувався відповідач при наданні допомоги по догляду за дитиною.  

Згідно рішення Конституційного суду від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано, що Конституція України  не надає Закону  України «Про Державний бюджет» вищої юридичної сили стосовно інших законів, Конституційний суд дійшов висновку, що Законом України «Про державний бюджет України» не можуть вноситися зміни до інших законів і не може зупинятися їх дія.

Таким чином, при визначенні розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку необхідно керуватися виключно Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» в його початковій редакції.

    Управління праці та соціального захисту населення  має статус юридичної особи, діє на підставі  Положення, розробленого відповідно до типового, яке затверджене Постановою КМ України 29.09.2000 р. № 1498, і в спірних правовідносинах є органом державної виконавчої влади. Відповідно до  Постанови КМ України від 04.03.2002 року № 256, відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету на здійснення програм соціального захисту населення.

    Позивач вважає, що нею пропущений 6-ти місячний строк для звернення до суду з даним позовом, але  посилається на свою юридичну необізнаність  та на те, що про рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 їй стало відомо тільки у вересні 2010 року зі слів інших матерів, які вже зверталися з подібними позовами до суду і спір  було вирішено на їх користь. Вона повністю довіряла відповідачу, як органу держави, і не допускала думки про те, що відповідач здійснює неправомірні дії з цього питання. В силу того, що позивач здійснювала постійно догляд за малолітньою дитиною і постійно перебувала з дитиною, то не мала можливості для перевірки правомірності дій  відповідача, і підстав сумніватися в правильності дій державної установи у неї не було.

    В судове засідання позивач не з’явилася, але надала заяву про розгляд справи за її відсутності, де також зазначила, що адміністративний позов підтримує в повному обсязі, просить його задовольнити, у випадку задоволення позову, судові витрати прохає покласти на неї.

    Представник відповідача в судове засідання також не з’явилася, але надала письмову заяву про проведення судового засідання за її відсутності та надала письмові заперечення на позов за підписом керівника установи, де зазначено, що з позовом відповідач не погоджується, що виплата допомоги, передбаченої Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Рішення Конституційного Суду України не може бути виконаним  органами праці та соціального захисту населення, так як не було внесено відповідних змін Верховною Радою України до Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та не було збільшено видатки на виплату державної допомоги. Проведення виплат у підвищених розмірах, відповідно до рішення Конституційного Суду України, можливо тільки у разі внесення змін до відповідних законів та збільшення видатків на виплату державної допомоги. Крім того, на думку відповідача,  належним відповідачем у справі є Міністерство праці та соціальної політики України, яке є головним розпорядником бюджетних коштів по КФКіВК 2511050 (субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату допомоги сім’ям з дітьми). Також відповідач, посилаючись на ст. 99 КАС України,  вважає, що позивачем пропущено 6-ти місячний строк позовної давності, передбачений законодавством для звернення до суду за захистом свого порушеного права. На підставі цього   відповідач вважає здійснені  нарахування і виплату допомоги позивачу такими, що відповідають діючому законодавству, тому прохає в задоволенні позову відмовити.  

    Дослідивши та оцінивши в сукупності надані у справі докази, в тому числі копію свідоцтва про народження дитини – сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, матір’ю якого зазначена позивач,  копії довідки УПСЗН від 02.09.2010 року про знаходження на обліку та отримання допомоги позивачем на утримання дитини до досягнення нею трирічного віку в період з 01.04.2007 року по 31.12.2007 року у розмірі від 129.03 грн. до 144.10 грн., квитанції про сплату позивачем судового збору в сумі 03.40 грн., керуючись законом, суд дійшов  висновку, що адміністративний позов підлягає  задоволенню в повному обсязі.  

    Відповідач - Управління праці та соціального захисту населення  має статус юридичної особи, діє на підставі  Положення, розробленого відповідно до типового, яке затверджене Постановою КМ України 29.09.2000 р. № 1498, і в спірних правовідносинах є органом державної виконавчої влади. Відповідно до  Постанови КМ України від 04.03.2002 року № 256, відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету на здійснення програм соціального захисту населення. Згідно постанови КМУ від 16.01.2007 року № 32 «Питання виплати застрахованим особам допомоги при народженні дитини та по догляду  за дитиною до досягнення нею  трирічного віку»,  з квітня 2007 року допомога по догляду за дитиною застрахованим особам призначається та виплачується  органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання застрахованої особи.

    Виплата допомоги застрахованим особам передбачалась Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, зумовленими народженням та похованням» в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.   Відповідно до статті 42,43 зазначеного Закону, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надавалась застрахованій особі у розмірі, не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом, право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку мала застрахована особа, яка фактично здійснювала догляд за дитиною. Допомога надається на кожну дитину незалежно від кількості народжених, усиновлених, взятих під опіку дітей у сім'ї, по догляду за якими надавалась допомога. Згідно ст. 44  даного Закону, допомога надавалась щомісяця з дня надання відпустки для догляду за дитиною по день її закінчення, але не більше як по день досягнення дитиною трирічного віку.  

    Пунктом 7 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» було  зупинено дію статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, зумовленими народженням та  похованням», а порядок визначення розміру допомоги  було визначено абзацом 3 частини 2 статті 56 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», відповідно до якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку визначається як різниця між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.  

    Відповідно до пунктів 3,5 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 у справі № 1-29/2007, положення пункту 14 статті 71, абзацу 3 частини 2 статті 56 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення рішення і це рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів в зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.  

Відповідно до статті 73 Закону України «Про Конституційний Суд України», в разі, якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України, вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.                                                  

Згідно рішення Конституційного суду від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано, що Конституція України  не надає Закону  України «Про Державний бюджет» вищої юридичної сили стосовно інших законів, Конституційний суд дійшов висновку, що Законом України «Про державний бюджет України» не можуть вноситися зміни до інших законів і не може зупинятися їх дія. Таким чином, при визначенні розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку необхідно керуватися виключно Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» в його початковій редакції.

    Оскільки зупинення дії статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, зумовленими народженням та  похованням»,  визнано таким, що суперечить Конституції України, а також визнані неконституційними положення пункту 14 статті 71, абзацу 3 частини 2 статті 56 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»,  то  відповідачем  виплата з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. допомоги позивачу по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років була здійснена в меншому розмірі і всупереч вимогам закону.  

    Згідно статті 3 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» одним з видів державної допомоги сім'ям з дитиною є допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Згідно статті 5 цього Закону всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків.  

Згідно ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей до шести років.  

    Згідно частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.  

    Згідно ч. 3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи  прийняті (вчинені) вони:

- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України;  

- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

- безсторонньо, (неупереджено); - добросовісно; - розсудливо;

- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

- пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

- своєчасно, тобто протягом розумного строку.

    Відповідно до статті 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування рішення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.  

    Згідно ст.  8 Конституції України, в Україні визнається  і  діє  принцип  верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції  України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення  до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

      Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та  законами України.  

        Згідно ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і  громадянина,  закріплені
цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не  можуть  бути скасовані. При прийнятті нових  законів  або  внесенні  змін  до  чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав  і свобод.

      Згідно ст. 46 Конституції України,  громадяни мають право  на  соціальний  захист,  що включає право на забезпечення їх  у  разі  повної,  часткової  або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника,  безробіття з незалежних від них обставин, а  також  у  старості  та  в  інших випадках, передбачених законом.  Це  право   гарантується    загальнообов'язковим    державним соціальним страхуванням за  рахунок  страхових  внесків  громадян, підприємств, установ і організацій, а  також  бюджетних  та  інших джерел  соціального  забезпечення;  створенням  мережі  державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії,  інші  види  соціальних  виплат  та  допомоги,  що  є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя,  не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює  докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

          За приписами ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно вимог ч.2 ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

    Суд приходить до висновку, що відповідач, не діяв у відповідності до Конституції України та  законів, які регулюють правовідносини з  питань надання соціальної допомоги позивачу в виді допомоги на утримання дитини до досягнення нею трирічного віку, не забезпечив в установленому законами порядку здійснення права позивача на отримання зазначеної допомоги, відповідач керувався  правовими нормами, які суперечили вимогам Конституції України,  та  не діяв у відповідності до  вимог, передбачених   ст. 2 КАС України, всі заперечення відповідача проти позову  не ґрунтуються на діючому законодавстві та нормах Конституції України, в зв’язку з чим позов  підлягає задоволенню в повному обсязі.

    Враховуючи невідповідність дій відповідача вимогам законів та Конституції України, з метою захисту прав позивача від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність захисту цих прав шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену щомісячну грошову допомогу по догляду за дитиною  до досягнення нею трирічного віку, відповідно до ст. 15 ЗУ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та  статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, зумовленими народженням та  похованням» в розмірі, що обчислюється з урахуванням встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період з  09.07.2007  р. по 31.12.2007 р., включно.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 99 КАС України, передбачено, що адміністративний позов може бути поданий в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів встановлюється 6-ти місячний строк,  який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав свобод чи інтересів.    

Відповідно до ст. 100 КАС України – адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

    Відповідно до ст. 102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Як вбачається із матеріалів справи,  позивач мала право отримувати державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, тобто,  до 29.08.2009 року. Після цього позивач протягом 6 місяців мала право звернутися до адміністративного суду з позовом про захист порушених прав, проте ЗУ від 18.02.2010 року №1691-VI „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами“,  всі справи стосовно соціальних виплат були вилучені  з адміністративної підвідомчості  та передані  за  підвідомчістю до розгляду в порядку цивільного судочинства. Позивач звернулася до суду в вересні 2010 року в порядку цивільного судочинства, яке передбачає строк позовної давності – 3 роки, але 18.10.2010 року цивільна справа була закрита на підставі рішення Конституційного Суду України від 09.09.2010 року у справі  № 1-40/2010, яким було визнано неконституційним ЗУ від 18.02.2010 року №1691-VI „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами“, в зв’язку з чим розгляд справ стосовно соціальних виплат знову потрапив до підвідомчості адміністративного судочинства. Позивач в черговий раз, вже в порядку адміністративного судочинства, звернулася до суду  21.10.2010 року. Враховуючи пояснення позивача, викладені в позовній заяві,  стосовно обґрунтування поновлення їй строку для звернення з даним адміністративним  позовом до суду, та приймаючи викладені обставини, суд вважає, що позивачем 6-ти місячний строк звернення до суду був пропущений  з поважних причин, тому підлягає поновленню.

      Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується ст. 94 КАС України та заявою позивача про покладення судових витрат на неї у випадку задоволення позову, тому судові витрати у справі в виді судового збору на суму 03.40 грн.  покладає на позивача, згідно її заяви.

Керуючись ст.ст. 2-15,86,87,94,158-163,167,185,186,254,255 КАС України,  суд

                                  П О С Т А Н О В И В:  

    Позов  задовольнити в повному обсязі.  

    Визнати протиправними дії управління праці і соціального захисту населення Вільногірської міської ради, Дніпропетровської області,  щодо виплати ОСОБА_1, державної допомоги по догляду за дитиною – ОСОБА_2. ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення останнім трирічного віку, в розмірі, меншому прожиткового мінімуму, встановленого законом відповідно до статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, зумовленими похованням» та  ст. 15 ЗУ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»,  за період з 09.07.2007 року по 31 грудня  2007 року, включно.  

    Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Вільногірської міської ради, Дніпропетровської області,  здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженці м. Вільногірська, Дніпропетровської області, і/к № НОМЕР_1, яка мешкає  та зареєстрована за місцем проживання по вул. Лен. Комсомолу, буд. 16/1, кв. 9, в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, державної допомоги по догляду за дитиною – ОСОБА_2. ІНФОРМАЦІЯ_1,   до досягнення ним трирічного віку,  за період з 09 липня  2007 року по 31 грудня 2007 року, включно,  згідно з вимогами ст. 15 ЗУ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»,  у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей віком до  6 років на час її виплати, відповідно до  статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, зумовленими народженням та  похованням»,  з врахуванням суми отриманої позивачем допомоги за цей період.

      Поновити  позивачу -  ОСОБА_1 процесуальний  строк  для звернення до суду з даним позовом.

    Судові витрати у справі в виді судового збору на суму 03.40 грн.  покласти на позивача – ОСОБА_1, згідно її заяви.

        Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо постанову було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти  днів з дня отримання копії  постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то 10 денний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії  постанови суду.

Копію постанови протягом трьох днів з дня  її проголошення  надіслати  рекомендованим листом з повідомленням про вручення позивачу та  відповідачу.

Головуючий суддя                                               Шаповал Г.І.