копія

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Чумаченко Т.А., Юрченка В.В.,

провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця другого відділу державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції у м. Одесі (далі - ВДВС Приморського РУЮ у м. Одесі) за касаційною скаргою ВДВС Приморського РУЮ м. Одеси на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 липня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 13 листопада 2003 року,

встановила:

У травні 2003 року ОСОБА_1 звернулася в суд зі скаргою на дії старшого державного виконавця ВДВС Приморського РУЮ у м. Одесі.

В обґрунтування своїх вимог зазначила, що в провадженні Приморського районного суду м. Одеси на той час перебувала цивільна справа за її позовом до  ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди. Ухвалою судді Приморського (Жовтневого) районного суду м. Одеси від 06 грудня 2001 року для забезпечення позову було накладено арешт на майно відповідача. В подальшому ухвалами судді Жовтневого районного суду                 м. Одеси від 29 жовтня 2002 року та від 17 грудня 2002 року допущено заміну способу забезпечення позову.

Останньою ухвалою знято арешт з майна відповідача, зокрема, з холодильника “Голд Стар”, пральної машини ”Індезіт” та грошових коштів в сумі 2500 грн., які були внесені на депозитний рахунок виконавчої служби, а накладено арешт на холодильник ”Сіменс” та м'які меблі загальною вартістю 5200 грн., які є також власністю ОСОБА_2

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 26 грудня 2002 року оскаржила її в апеляційному порядку, про що в той же день повідомила виконавчу службу.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 27 березня 2003 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Жовтневого районного суду м. Одеси від 17 грудня 2002 року, яка на той час державним виконавцем ВДВС Приморського РУЮ у м. Одесі Корнійчук О.П. вже була виконана, скасовано.

Посилаючись на те, що державний виконавець Корнійчук О.П. неправомірно вчинила виконавчі дії з виконання ухвали судді Жовтневого районного суду м. Одеси від 17 грудня 2002 року, просила визнати такі дії неправомірними та зобов'язати ВДВС Приморського РУЮ у м. Одесі поновити на депозитному рахунку ВДВС грошові кошти в сумі 2500 грн. та для забезпечення її позову накласти арешт на інше майно ОСОБА_2

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 01 липня 2003 року скаргу ОСОБА_1 задоволено. Визнані неправомірними дії старшого державного виконавця ВДВС Приморського РУЮ у м. Одесі з виконання ухвали суду від 17 грудня 2002 року.

Зобов'язано ВДВС Приморського РУЮ у м. Одесі поновити на депозитному рахунку ВДВС грошові кошти в сумі 2500 грн. та для забезпечення позову накласти арешт на інше майно ОСОБА_2

Стягнуто з ВДВС Приморського РУЮ у м. Одесі 253,40 грн. на користь ОСОБА_1 за сплачене держмито та витрати на юридичну допомогу.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 13 листопада 2003 року апеляційну скаргу ВДВС Приморського РУЮ у м. Одесі частково задоволено.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 липня 2003 року в частині визнання дій старшого державного виконавця ВДВС Приморського РУЮ у м. Одесі неправомірними залишено без зміни.

З рішення суду виключено вказівку суду про зобов'язання ВДВС Приморського РУЮ у м. Одесі поновити на депозитному рахунку ВДВС грошові кошти в сумі 2500 грн. та для забезпечення позову накласти арешт на інше майно ОСОБА_2

В іншій частині рішення змінено та викладено в новій редакції, відповідно до якої зобов'язано ВДВС Приморського РУЮ у м. Одесі поновити порушене право ОСОБА_1 шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_2 на суму 1800 грн.

У поданій касаційній скарзі ВДВС Приморського РУЮ у м. Одесі просить постановлені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанції змінити, виключивши з рішення суду вказівку про визнання дій державного виконавця неправомірними, 3,40 грн. держмита повернути ОСОБА_1 з місцевого бюджету, у задоволенні заяви про стягнення коштів за надання юридичної допомоги відмовити.

Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Суд першої інстанції, задовольняючи скаргу ОСОБА_1 виходив з того, що 26 грудня 2002 року ОСОБА_1 офіційно подала до виконавчої служби відповідну заяву та копію апеляційної скарги на ухвалу суду від 17 грудня 2002 року про зміну способу забезпечення позову з відміткою суду першої інстанції про прийняття даної апеляційної скарги. Тому, державний виконавець не мала права виконувати цю ухвалу.

З цим погодився й суд апеляційної інстанції.

 Такий висновок є правильним, оскільки він ґрунтується на фактичних обставинах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 157 Цивільного процесуального кодексу України 1963 року, який був чинним на час вирішення даного спору, подання скарги, внесення окремого подання на ухвалу про скасування заходів, вжитих для забезпечення позову, або заміни одного виду забезпечення позову іншим зупиняє виконання цієї ухвали.

Представник державної виконавчої служби визнав, що 26 грудня 2002 року до виконавчої служби ОСОБА_1 надійшла заява про оскарження  останньою судового рішення.

Проте, як видно з матеріалів справи, державний виконавець фактично виконала ухвалу суду від 17 грудня 2002 року, яка була згодом скасована ухвалою апеляційного суду Одеської області від 23 березня 2003 року як незаконна.

За таких обставин суди попередніх інстанцій правильно визнали дії державного виконавця щодо виконання цієї ухвали суду неправомірними.

Правильним є й висновок апеляційного суду про необхідність накладення  арешту на майно ОСОБА_2 на суму 1800 грн. з тим, що б забезпечити позов ОСОБА_1 в повному обсязі. Вартість майна, на яке накладено арешт відповідно до ухвали суду від 17 грудня 2002 року, становила менше суми, визначеної позивачем як суму заподіяного матеріального збитку та моральної шкоди. Тому, суд апеляційної інстанції зобов'язав державну виконавчу службу накласти арешт додатково на інше майно ОСОБА_2 на суму 1800 грн.

Й інша частина рішення суду апеляційної інстанції є такою, що відповідає вимогам процесуального законодавства.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанції, так як ґрунтуються на невірному розумінні чинного законодавства.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України  суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

        Оскільки суд першої інстанції та апеляційний суд не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, підстав для їх скасування чи зміни немає.

        На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу другого відділу державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції у м. Одесі залишити без задоволення, а оскаржувані рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 липня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 13 листопада 2003 року - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає.

Судді                                                (підпис)                         Смокович М.І.

(підпис)                        Горбатюк С.А.

(підпис)                        Мироненко О.В.

(підпис)                        Чумаченко Т.А.

(підпис)                         Юрченко В.В.

         З оригіналом згідно

Суддя: