ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

12 липня 2007 року                                                                                      м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого                                               Ліпського Д.В.

судді-доповідача                                       Гуріна М.І.

суддів                                                                       Амєліна С.Є.

                                                                       Кобилянського М.Г.

                                                                       Юрченка В.В.

при секретарі судового засідання           Міненку І.М.,

у відсутності сторін та їх представників,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Ємільчинської районної державної адміністрації Житомирської області на ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 12.04.2006 року у справі за позовом ОСОБА_1до Ємільчинської центральної районної лікарні, Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації, управління праці та соціального захисту населення Ємільчинської районної державної адміністрації Житомирської області про стягнення компенсаційних коштів, -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2005 року ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до Ємільчинської центральної районної лікарні, Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації, управління праці та соціального захисту населення Ємільчинської районної державної адміністрації Житомирської області про стягнення компенсаційних коштів передбачених Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 22.12.2005 року позов задоволено.

Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 12.04.2006 року апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Ємільчинської районної державної адміністрації Житомирської області залишено без розгляду.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, управління праці та соціального захисту населення Ємільчинської районної державної адміністрації звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 22.12.2005 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 12.04.2006 року, а у справі ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

27.12.2005 року управління праці та соціального захисту населення Ємільчинської районної державної адміністрації подало заяву про апеляційне оскарження рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 22.12.2005 року, а 12.01.2006 року - апеляційну скаргу.

Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 25.04.2006 року апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Ємільчинської районної державної адміністрації Житомирської області залишено без руху з підстав не сплати державного мита і відсутності в матеріалах справи оскаржуваного рішення і надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги до 08.02.2006 року. Оскільки недоліки апеляційної скарги усунені не були, 08.02.2006 року ухвалою апеляційного суду Житомирської області її було визнано неподаною і повернуто скаржнику.

20.03.2006 року управління праці та соціального захисту населення Ємільчинської районної державної адміністрації подало повторно апеляційну скаргу на рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 22.12.2005 року разом з заявою про поновлення строків апеляційного оскарження, однак в поновленні строків скаржнику було відмовлено ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 12.04.2006 року.

Доводи касаційної скарги про те, що скаржник усунув недоліки не можуть бути прийняті судом, оскільки касаційну скаргу подано на ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 12.04.2006 року, якою апеляційну скаргу залишено без розгляду, а не на ухвалу від 08.02.2006 року, якою апеляційну скаргу повернуто.

Суд апеляційної інстанції постановляючи ухвалу від 12.04.2006 року дійшов вірного висновку про те, що будь-яких доказів на підтвердження поважності причин пропущення строку апеляційного оскарження не вбачається.

Стосовно вимоги управління праці та соціального захисту населення Ємільчинської районної державної адміністрації Житомирської області скасувати рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 22.12.2005 року та ухвалити нове рішення у даній справі, то ці вимоги не можуть розглядатися судом касаційної інстанції, оскільки рішення суду першої інстанції може бути оскаржено до суду касаційної інстанції після його перегляду в апеляційному порядку.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом було допущено порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали.

За таких обставин, коли суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення та вчиненні процесуальних дій, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

  Керуючись статтями 220, 221, 223, 230  Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Ємільчинської районної державної адміністрації Житомирської області залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 12.04.2006 року - без змін.

Ухвала є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

З оригіналом згідно

Суддя                                                                                                             М.І. Гурін