ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

            11 липня 2007 року                                                                                                 м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого                                                 Заїки М.М.

суддів                                                             Білуги С. В.

                                                                       Гаманка О.І.

                                                                       Загороднього А. Ф.

                                                                       Юрченка В. В.

            при секретарі Проценко О. О.,

за участю представника відповідача Полівчука Д. П.,

            розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1на постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2005 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 березня 2006 року у справі за його позовом до УМВС України в Дніпропетровській області про визнання неправомірним та відміну наказу про звільнення, поновлення на службі і виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, -

                                                                  в с т а н о в и л а:

У березні 2005 року ОСОБА_1. звернувся до суду із позовом до УМВС України в Дніпропетровській області про визнання неправомірним та відміну наказу про звільнення, поновлення на службі і виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2005 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 березня 2006 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2005 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 березня 2006 року, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позов.

           Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильного застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій вірно виходили з того, що ОСОБА_1. обґрунтовано звільнено зі служби за п. «є» ст. 63 за порушення дисципліни «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України».

Судом першої інстанції встановлено, що 26.01.2005 року постовий міліціонер ОСОБА_1. дозволив засудженому ОСОБА_2. вийти у двір буцімто для ремонту датчика охоронно-попереджувальної сигналізації, де не було освітлення, без супроводу. Скориставшись відсутністю нагляду, засуджений виніс у двір драбину, лом, викрутку, за допомогою яких втік з місця утримання, про що потім ОСОБА_1. доповів черговому частини.

Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що оскільки ОСОБА_1. звільнено за порушення службової дисципліни, а не вчинення злочину, та обставина, що провадження у порушеній проти позивача кримінальній справі ще не закінчене, не має вирішального значення для можливості звільнення позивача зі служби відповідачем на підставі п. «є» ст. 63 вищезазначеного Положення.  

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

                                                                  у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення, а постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2005 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 березня 2006 року у справі за його позовом до УМВС України в Дніпропетровській області про визнання неправомірним та відміну наказу про звільнення, поновлення на службі і виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

            Головуючий                                                                       Заїка М. М.

             Судді                                                                                     Білуга С. В.

                                                                                                         Гаманко О. І.

                                                                                                         Загородній А. Ф.

                                                                                                          Юрченко В. В.

З оригіналом згідно                          суддя                                    Гаманко О. І.