Справа №2-1022/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

25 жовтня 2010 року.

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:    

                головуючого–судді    - Бондарєвої О.І.

                    при секретарі    - Кулагіній І.Д.

                              за участю

     представника позивача за первісним

позовом, він же представник відповідача

                          за зустрічним    - ОСОБА_2

  представника відповідача за первісним

   позовом, вона ж представник позивача

                          за зустрічним    - ОСОБА_3

розглянувши  у відкритому судовому засіданні, у залі суду, у місті Кривому Розі, цивільну справу за первісним позовом Публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит”, в особі Криворізької філії АТ „Банк „Фінанси та Кредит”, до ОСОБА_5, про стягнення суми заборгованості за кредитним договором; зустрічним позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит” про визнання окремих положень кредитного договору недійсним,-

В  с  т  а  н  о  в  и  в  :

Публічне акціонерне товариство „Банк „Фінанси та Кредит”, який є правонасупником Банку „Фінанси та Кредит”, Товариство з обмеженою ввдповідальністю, (далі - Банк) звернувся до суду з позовом про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування своїх вимог зазначив, що 06.05.2006 року між Банком та ОСОБА_5 (Позичальник) був укладений договір про відриття кредитної лінії №300-пк-2006 (кредитний договір) відповідно до умов якого, Позичальник отримав кредитні кошти, в іноземній валюті, у розмірі 27 700,00 дол.США, під 15% річних, строк повернення кредиту не пізніше 06.05.2009 року, якщо тільки не буде застосовано іншого терміну.

Відповідно до умов кредитного договору Позичальник зобов’язаний повернути кредит у повному обсязі не пізніше 06.05.2009 року, та щомісяця сплачувати проценти за користування кредитними коштами.  Крім того, п.6.1. вищезазначеного  договору, передбачена відповідальність за порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів, а саме, сплата пені з розрахунку 1% від прострочнної суми за кожний день прострочення.  

12.09.2006 року між тими самими сторонами було укладено додаткову угоду до Договору про відкриття кредитної лінії, щодо збільшення ліміту кредитування до 36 000, 00 дол.США, 26.03.2008 року додаткову угоду щодо збільшення відсоткової ставки за користування кредитними коштами до 15,5% річних.

  Позичальник зобов’язання за кредитним договором своєчасно не виконує, в строки, обумовлені у кредитному договорі кредит та проценти за його користування не сплачує. У зв'язку з неналежним виконанням Позичальником своїх зобов’язань, йому була надіслана вимога про негайне погашення простроченої заборгованості. Однак, до сьогодення кредитні кошти Банку не повернуті, у зв'язку з чим, Банк вправі вимагатим дострокового погашення всієї суми кредиту, тому просять суд стягнути з Позичальника заборгованість за Договором про про відриття кредитної лінії №300-пк-2006 від 06.05.2006 року, яка станом на 29.12.2009 року, складає: 332 778,96 грн., з яких:

- прострочена заборгованість по кредиту – 9 726,98 дол. США

- прострочена заборгованість по відсоткам  – 989,42 дол. США

(9 726,98 + 989,42 = 10 716,40 дол.США, що по курсу НБУ станом на 29.12.2009р. є еквівалентом 85 356,14 грн.)

- пеня за несвоєчасне погашення кредиту (з 21.02.2008 по 28.12.2009)  –  

  236 105,93 грн.;    

- пеня за несвоєчасне погашення процентів (з 01.11.2008 по 28.12.2009)  –

  11 317,02 грн.

Всього: 332 778, 96 грн. (85 356,14 + 236 105,93 + 11 317,02)

Крім того, Банк просить суд стягнути з Відповідача за первісним позовом витрати у справі.

Відповідач за первісним позовом, ОСОБА_5 звернувся до суду зі зустрічною позовною заявою про визнання окремих положень кредитного договору недійсним, обґрунтовуючи свої доводи наступним, що дійсно 06.05.2006 року між Банком „Фінанси та Кредит”, ТОВ(Банк) та  ним, ОСОБА_5.(Позичальник) був укладено договір про відкриття кредитної лінії №300-пк-2006, відповідно до умов якого він отримав кредитні кошти, у іноземній валюті , у розмірі 27 700 дол.США, які зобов’язувався повернути не пізніше 06.05.2009 року, та щомісяця сплачувати 15% річних за користування кредитними коштами. Вподальшому відповідно до умов додаткових угод, було збільшено ліміт кредитування до 36 000 дол. США, та збільшено відсоткову ставку до 15,5%.  Просить суд визнати положення зазначеного договору, та додаткових угод, якими визначено грошове зобов’язання в іноземній валюті – доларі США, – недійсними, відповідно до положень ст.215 ЦК України , оскільки укладення останнього в валюті, відмінній від валюти України, та використання іноземної валюти за спірним кредитним  договором та додткавоми угодами, як засобу платежу, на його думку, суперечить вимогам законодавства, зокрема ст.524 ЦК України, ст.35 Закону України „Про Національний банк України”, ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», п.1.10 Положення „Про порядок видачі Національним Банкам України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу”, п.1 Постанови Кабінету Міністрів України „Про удосконалення порядку формування цін”, №1998 від 18.12.1998р.

У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги Банку, просив суд задовольнити позов у повному обсязі, в задоволенні зустрічного позову просив суд ОСОБА_5 - відмовити.

Представник відповідача за первісним позовом, вона ж представник позивача за зустрічним позовом, ОСОБА_3, підтимала вимоги зустрічної позовної заяви, наполягала на їх задоволенні. Позов Банку в частині нарахування пені не визнала, оскільки розрахунок останьої проведено з грубим порушенням норм чинного законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, як за первісним, так і за заустрічним позовами, дослідивши письмові докази, суд вважає за необхідне превісний позов – задовольнити частково, в задоволенні зустрічного – відмовити, з наступних підстав.

Як встановлено у судовму засіданні, 06.05.2006 року між Банком „Фінанси та Кредит”, ТОВ, який в подальшому змінив найменування в том числі і на Публічне акціонерне товариство „Банк „Фінанси та Кредит” та ОСОБА_5 був укладений договір про відкритя кредитної лінії №300-пк-2006, відповідно до умов якого, Позичальник отримав кредитні кошти, в іноземній валюті, у розмірі 27 700,00 дол.США, під 15% річних, строк повернення кредиту не пізніше 06.05.2009 року, якщо тільки не буде застосовано іншого терміну, що підтверджується копією укладеного договору (а.с.6-7) та не заперечується представниками сторін.  

Відповідно до умов укладеного договору Позичальник зобов’язаний повернути кредит у повному обсяз, у валюті кредитування, не пізніше 06.05.2009 року, та щомісяця сплачувати проценти за користування кредитними коштами.  Крім того, п.6.1 вищезазначеного  договору, передбачена відповідальність за порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів, а саме, сплата пені з розрахунку 1% від прострочнної суми за кожний день прострочення.

Вподальшому між тими самими сторонами, до Договору про відкриття кредитної лінії №300-пк-2006 від 06.05.2006 року, було укладено:

- Договір №1 про внесення змін від 12.09.2006 року, щодо збільшення ліміту кредитування до 36 000, 00 дол.США (а.с.9);

- Додаткова угода №2 від 26.03.2008 року, щодо збільшення відсоткової ставки за користування кредитними коштами до 15,5% річних (а.с.10).

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Проте Позичальник порушив свої зобов’язання шляхом невиконання суттєвих умов кредитного договору, що призвело до погіршення стану позивача, як кредитора.

Як убачається із розрахунку заборгованості за кредитним договором (а.с.5), сума неповернутих коштів, станом на 29.12.2009 року, становить 332 778,96 грн., з яких:

- прострочена заборгованість по кредиту – 9 726,98 дол. США

- прострочена заборгованість по відсоткам  – 989,42 дол. США

(9 726,98 + 989,42 = 10 716,40 дол.США, що по курсу НБУ станом на 29.12.2009р. є еквівалентом 85 356,14 грн.)

- пеня за несвоєчасне погашення кредиту (з 21.02.2008 по 28.12.2009)  –  

  236 105,93 грн.;    

- пеня за несвоєчасне погашення процентів (з 01.11.2008 по 28.12.2009)  –

  11 317,02 грн.

Всього: 332 778, 96 грн. (85 356,14 + 236 105,93 + 11 317,02).

Таким чином, вимоги Позивача за первісним позовом, в частині стягнення суми заборгованості за кредитним договором та нарахованих відсотків є доведенними.

Однак, вимоги Позивача за первісним позовіом, в частині стягнення пені, підлягають частковому задоволенню.

Так, відповідно до вимог ст.611 ЦК України при порушенні зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема – сплата пені.

Згідно ч.3 ст.549 ЦК України пенею у Кодексі визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язан-ня за кожен день прострочення виконання.

Статтею 551 ЦК України передбачено, що якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Заявлений до стягнення розмір пені – 247 422,84 грн. не відповідає сумі неповернутого кредиту та відсотків – 85 356,13 грн., оскільки співвідношення пред’явлених до стягнення санкцій і наслідки порушення зобов’язань не є співрозмірними, виходячи з принципів справедливості та розумності, закріплених у ст.3 ЦК України, суд дійшов до висновку про необхідність зменшення розміру неустойки до 40 000,00 грн.

Отже, слід стягнути з Відповідача за первісним позовом, на користь Позивача, у рахунок погашення заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії №300-пк-2006 від 06.05.2006 року, - 125 356,13   грн. , з яких:

- прострочена заборгованість по кредиту – 9 726,98 дол. США, що по курсу НБУ станом на 29.12.2009 року, є еквівалентом – 77 475,40 грн.

- прострочена заборгованість по відсоткам  – 989,42 дол. США, що по курсу НБУ станом на 29.12.2009 року, є еквівалентом – 7 880,73 грн.

      - пеня за порушення зобов’язань – 40 000,00 грн.

Вимоги ОСОБА_5 стосовно визнання окремих положеннь зазначеного договору, та додаткових угод, якими визначено грошове зобов’язання в іноземній валюті – доларі США, – недійсними,  на думку суду, є необґрунтованими, оскільки відповідно до ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в України у випадкаї і порядку, встановлених законом.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розміраї та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується  повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до вимо ст.2 Закону України „Про банки і банківську діяльність” – кошти - гроші у національній або іноземній валюті, чи їх еквіваалент.

Статті 47 та 49 Закону України „Про банки і банківську діяльність” визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні опреціїї, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані опреації здійснюються на підставі банківської ліцензії. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійсненя операцій з валютними цінностями відповідно до п.2 ст.5 Декрету Міністрів України „Про систему регулювання і валютного контролю”.

Як убачається з доданої до матервіалів справи банківської ліцензії №28 від 30.10.1991р., виданої Національним банком України Банку „Фінанси та Кредит”, Товариству з обмеженою відповідальністю, Відповідач за зустрічним позовом має право здійснювати банківські операції, в тому числі щодо розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Письмовий Дозвіл №28-2 від 14 вересня 2004р. надає Відповідачу за зустрічним позовом право здійснювати операції з валютними цінностями. Отже, у судовому засіданні доведено, що Відповідач за зустрічним позов, має право здійснювати операції з іноземною валютою, у тому числі операції з надання кредитів в іноземній валюті на підставі отриманої від Національного банку банківської ліцензії та дозволу на здійснення валютних операцій, а тому вираження в іноземній валюті грошового зобов’язання за Кредитним договором відповідає вимогам законодавства.

    Слід також зазначити, що є недоведеними вимоги Позивача за зустрічним позовом про обов’язковість отримання Банком або позичальником індивідуальних ліцензій Національного банку України для здійснення валютних операцій, хоча підпункт „в” пункту 4 ст.5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» і передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, однак, на терішній час законодавцем не визначено межі термінів та сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті, тобто, операція з надання кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.

Крім того, відповідно до ст.88 ЦПК України, при частковому задоволенні позову – судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених вимог, а відповідачеві – пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві – відмовлено, отже 1 253,56 грн. – судового збору, та 120,00 грн. - ІТЗ, підлягають стягненню з Відповідача за первісним позовом, на користь Позивача за первісним позовом.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 192, 526, 615, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 15, 88, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.2,47,49 Закону України „Про банки і банківську діяльність”, ст.5 Декрету Кабінетів Міністрів України „Про систему валютого регулювання і валютного конролю”, суд,-

В  И  Р  І  Ш  И  В :

Первісний позов Публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит”, в особі Криворізької філії АТ „Банк „Фінанси та Кредит”, до ОСОБА_5 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором -   задовольнити частково.

Стягнути з   ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, на користь Публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит” :

-   заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №300-пк-2006 від 06.05.2006 року, у розмірі – 125 356 (сто двацять п’ять тисяч триста п’ятдесят шість) грн. 13 коп.  ;

-       судовий збір у розмірі - 1 253 (одна тисяча двісті п’ятдесят три)

        грн. 56 коп.;

-       витрат на ІТЗ  – 120 (сто двадцять) грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит” про визнання окремих положень кредитного договору недійсним – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення.

Суддя:                   О.І.Бондарєва