Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    2010 року жовтня  місяця  28 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді Іващенко В.В.

Суддів Дяченко Л.О.,

Летягіної О.В.

При секретарі Іванові О.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про повернення майна, що придбане без достатнього правового обґрунтування, стягнення збитків та відшкодування  моральної шкоди,

за апеляційною скаргою ОСОБА_5

та за апеляційною скаргою ОСОБА_6

на рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 07.07.2010 р.,

                                                   в с т а н о в и л а :

 у жовтні  2009 р. ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про повернення майна, що придбане без достатнього правового обґрунтування, стягнення збитків та відшкодування моральної шкоди.

          Позов мотивовано тим, що 24 лютого 2008 р. вони з відповідачем досягли згоди про продаж йому земельної ділянки площею 0,02995га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1. В рахунок цієї домовленості позивач передав відповідачу за земельну ділянку грошові кошти в розмірі 10000 доларів США, а відповідач видав розписку про отримання грошей. З тексту розписки вбачається, що предметом їхнього договору є купівля-продаж земельної ділянки, що належить відповідачу на праві власності. У зв’язку з тим, що відповідачу терміново були потрібні гроші, за взаємною домовленістю правочин сторони уклали без нотаріального посвідчення, проте домовились, що найближчим часом оформлять договір у нотаріуса. Однак, в наступному відповідач ухилявся від нотаріального посвідчення правочину, отримані від позивача кошти не повернув. З цього приводу позивач звертався до суду з позовом про визнання дійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між ним та відповідачем. 10.07.2009 р. Алуштинський міський суд задовольнив його позов про визнання угоди дійсною, однак Апеляційний суд АР Крим 13.10.2009 р. рішення місцевого суду скасував та ухвалив нове рішення про відмову йому у позові. Увесь цей час відповідач продовжує незаконно володіти та користувався його коштами і добровільно повертати їх відмовляється. Також позивач зазначає, що діями відповідача йому заподіяна моральна шкода, яка полягає у тому, що він значний проміжок часу не міг отримати свої кошти, на які розраховував.

          У січні 2010р. позивач уточнив позовні вимоги: просив суд зобов’язати ОСОБА_6 повернути йому придбані без достатнього правового обґрунтування 10000 доларів США, сплатити суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми боргу. Також позивач просив суд зобов’язати ОСОБА_6 відшкодувати йому матеріальні збитки в розмірі 30000 грн.,  моральну шкоду в розмірі 20000 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 8000 грн. та судові витрати.

          Рішенням Алуштинського міського суду АР Крим від 07 липня 2010 р. позов задоволено частково.

          З ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 стягнуто: грошові кошти в розмірі 79096 грн., грошове відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 8000 грн., сплачене державне мито 840 грн.96 коп.. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення 120 грн., а всього 93056 грн.96 коп.

          В задоволені інших позовних вимог відмовлено.

          В апеляційній скарзі ОСОБА_5 ставить питання про скасування рішення суду  з ухваленням нового про задоволення його позовних вимог в повному обсязі. Вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема апелянт зазначає, що судом безпідставно відмовлено у задоволенні всіх його позовних вимог, які були ним доведені в повному обсязі та зменшено суму відшкодування моральної шкоди до 5000 грн.

          В апеляційній скарзі ОСОБА_6 ставить питання про часткове скасування рішення суду.  Вказує, що рішення є частково необґрунтованим та ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема він зазначає, що відповідно до розписки відшкодуванню підлягає сума у 50000 грн., оскільки саме у гривнях були отриманні ним кошти від ОСОБА_5 Також апелянт не згодний з рішенням суду в частині зобов’язання його відшкодувати позивачу моральну шкоду, оскільки з вимогами повернути зазначені кошти позивач до нього не звертався, а одразу звернувся з позовом до суду. Окрім цього, ОСОБА_6 вважає, що судом необґрунтовано стягнене з нього на користь позивача 8000 грн. на правову допомогу без урахування положень Постанови КМ України № 590 від 27.04.2006р.

Заслухавши доповідача, дослідивши обставини справи і перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_6 і ОСОБА_5 є частково обґрунтованими і такими, що підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

 Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 у частині відшкодування моральної шкоди, суд виходив із того, що останній зазнав моральних страждань в зв’язку з тим, що тривалий час не міг користуватися своїми коштами.

Проте таких висновків у цій частині позовних вимог суд дійшов з порушенням норм матеріального і процесуального права.

           Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених Цивільним Кодексом та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов’язань, які підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів».

           Як вбачається з матеріалів справи, позивач пов’язує моральну шкоду з невиконанням відповідачем договірних зобов’язань. Але законодавством України не передбачено відшкодування моральної шкоди у даному випадку.

        Враховуючи, що суд, розв’язуючи спір у цій частині позовних вимог, застосував закон, який не підлягає застосуванню, судова колегія, керуючись п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, скасовує рішення суду у цій частині і ухвалює нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди.

          Відмовляючи позивачу у задоволенні його позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних від суми безпідставно одержаних грошей, суд виходив із того, що це не було передбачено домовленістю між сторонами.

          Проте й таких висновків суд дійшов з порушенням норм матеріального права.

          Відповідно до ч.2 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

          Згідно зі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

          Частина друга статті 625 ЦК України встановлює ставку три відсотки річних від простроченої суми.

          Враховуючи, що договором між сторонами не встановлено іншого розміру процентів, з відповідача підлягає стягненню 3% річних з суми, що еквівалентна 10 000 доларів США за весь час безпідставного збереження цієї суми з такого розрахунку: 79076 Х 3% річних Х 32 місяця = 5535 грн. 32 коп.    

        Враховуючи, що суд, розв’язуючи спір у цій частині позовних вимог, не застосував закон, який підлягає застосуванню, судова колегія, керуючись п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, скасовує рішення суду у цій частині і ухвалює нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення 3% річних.

           Що стосується відшкодування судових витрат та витрат на правову допомогу, ці питання вирішуються на підставі ч.1 ст. 88, та ч. ч.1, 2 ст. 84 ЦПК України пропорційно задоволеним вимогам.

           Згідно з п.1 ч.1 Постанови КМ України № 590 від 27.04.2006р. граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлено у розмірі 40% мінімальної заробітної плати за годину роботи. Із змісту журналу судового засідання (арк. 67) вбачається, що судове засідання почалось у 10 год. 03 хв., а закінчилось у 14 год. 27 хв., тобто фахівець у галузі права працював протягом 4 годин 24 хв. Інших доказів, що підтверджують проміжок його роботи, в матеріалах справи немає.

           Отже, відшкодуванню за рахунок  позивача підлягає сума витрат позивача на правову допомогу у розмірі 156 грн. 35 коп.  з такого розрахунку: 884 грн. (мінімальна заробітна плата, встановлена ст. 53 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2010р. на липень 2010р.) Х 40% Х4 год. 24 хв. =  156 грн.35 коп.

            Враховуючи наведене, судова колегія, керуючись п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України змінює рішення суду також в частині визначення суми відшкодування витрат на правову допомогу.

           В іншій частині рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для залишення його без змін у цій частині згідно з ч.1 ст. 308 ЦПК України.

            Судова колегія не приймає до уваги довід апелянта ОСОБА_5 про наявність правових підстав для стягнення з відповідача збитків, завданих порушенням зобов’язань, а саме: неодержаних доходів (упущеної вигоди), оскільки кожна сторона згідно з ч.1 ст. 60 ЦПК зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

            Однак, позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували розмір доходів, які він міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено в сенсі вимог п.2 ч.2 ст. 22 ЦК України.

            За таких обставин суд обґрунтовано відмовив позивачу у задоволенні його вимог про відшкодування збитків.

            Не є таким, що заслуговує на увагу й довід апеляційної скарги ОСОБА_8 про неправильне визначення судом суми грошових коштів, яку він що придбав без достатнього правового обґрунтування.

            Із змісту рішення Алуштинського міського суду від 31 березня 2009р. (арк.41), змісту розписки (арк.8) вбачається, що 24 лютого 2008 р. сторони досягли згоди про купівлю-продаж земельної ділянки площею 0,02995га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1. В рахунок цієї домовленості, позивач передав відповідачу за земельну ділянку грошові кошти в розмірі 10000 доларів США.

          За таких обставин суд дійшов правильного висновку про стягнення з боржника на користь кредитора суми, що еквівалентна 10 000 доларам США на момент ухвалення рішення, виходячи з офіційного курсу долару США до гривні Нацбанку України.

          На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 304,  309 ч.1 п.4, 314,316, 317, 325, 327 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати  у цивільних справах, -

                                                               в и р і ш и л а :

апеляційні скарги ОСОБА_5 та  ОСОБА_6 задовольнити частково.

        Рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 07.07.2010 р. у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про відшкодування  моральної шкоди скасувати.

        Ухвалити у цій частині нове рішення про відмову ОСОБА_5 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_6 про відшкодування  моральної шкоди.

        Рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 07.07.2010 р. у частині відмови ОСОБА_5 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_6 про стягнення 3% річних від суми безпідставно одержаних грошей скасувати.

        Ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення 3% річних від суми безпідставно одержаних грошей.

          Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 3% річних від суми безпідставно одержаних грошей у розмірі5535 грн. 32 коп.    

        Рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 07.07.2010 р. у частині визначення суми витрат ОСОБА_5 на правову допомогу, яка підлягає відшкодуванню за рахунок ОСОБА_6 змінити, зменшивши цю суму з 8000 грн. до 156 грн.35 коп.

        В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його  проголошення і може бути оскаржено  в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді :