Справа 2-445/2007р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2007 року Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді - Ковальової О.Б.
при секретарі - Бабенко О.І. розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Олександрії цивільну справу за позовом
ОСОБА_1до виконавчого комітету Олександрійської міської ради, міського голови та фонду комунального майна Олександрійської міської ради, комунального підприємства „Олександрійський центральний ринок"
про визнання незаконним та скасування розпорядження міського голови № з-225-р від 02.08.2006р., наказу КП „Олександрійський центральний ринок" від 03.08.2006р., про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
ВСТАНОВИВ:
позивач звернувся до суду з позовом та просить визнати незаконним розпорядження міського голови № з - 225 - р від 02.08.2006р. та його звільнення з посади директора комунального підприємства „Олександрійський центральний ринок" та поновити його на посаді директора КП „Олександрійський центральний ринок", стягнути з виконавчого комітету Олександрійської міської ради на його користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу до дня постановления рішення суду, виходячи з середньоденної заробітної плати 51,73грн.
В обґрунтування своїх вимог вказав, що згідно розпорядження Олександрійського міського голови № з-87-р. від 27.03.2003р. він був прийнятий на посаду директора КП "Олександрійський центральний ринок".
27.05.2003р. між ним та виконавчим комітетом Олександрійської міської Ради був укладений контракт терміном дії з 27.05.2003р. по 26.05.2006р.. За додатковою угодою від 24.03.2006р. термін дії контракту було продовжено по 27.03.2009р.
Згідно розпорядження відповідача № з-225-р від 02.08.2006р. його було звільнено за п.1 ст.36 КЗпП України - за угодою сторін. Копія розпорядження про звільнення йому вручена 18.09.2006р., а трудова книжка видана 28.09.2006р.
Звільнення вважає незаконним та без законних підстав, так як підстав для його звільнення, які передбачені в підпунктах „а", „б" п.26 контракту від 27.05.2003р. не існувало.
Він з заявою щодо дострокового припинення цього контракту не виступав. Вказує, що його звернення до відповідача із заявою від 01.08.2006р. про звільнення з займаної посади за угодою сторін, не можна вважає таким, що подано за умови вільного волевиявлення. Таку заяву його примусив подати відповідач, доказом чого є наступні обставини:
21.06.2006р. працівниками УБОЗ УМВС України в Кіровоградській області була проведена перевірка, за результатами якої міському голові направлено подання від 06.07.2006р. за № 16/16-2961 про необхідність усунення причин і умов, що сприяють вчиненню правопорушень. 13.07.2006р. за вих.№181/3 ним були надані письмові пояснення по цьому факту.
18.07.2006р. відповідачем було видане розпорядження № з-200-р про розірвання контракту з ним згідно п.,п.1,2 ст.41 КЗпП України та про звільнення його з займаної посади.
Після звернення депутатської фракції Партії регіонів із заявою щодо порушення чинного законодавства при його звільненні, тобто без
2
попередження про наступне звільнення та письмового повідомлення відповідної місцевої Ради, розпорядження № з-200-р від 18.07.2006р. було скасоване розпорядженням № з-208-р від 24.07.2006р. Одночасно зі скасуванням вищевказаного розпорядження, відповідно до розпорядження № 3-21 б-р від 24.07.2006р. він був попереджений про розірвання контракту з 09.08.2006р. на підставі п.1 ч.І ст.41 КЗпП України, тобто за одноразове грубе порушення трудових обов'язків керівником підприємства.
Відповідно до розпорядження відповідача № з-217-р від 26.07.2006р. було затверджено склад комісії по перевірці фінансово - господарської діяльності КП „Олександрійський центральний ринок". Через нервовий зрив, який виник у зв'язку з виданням незаконних розпоряджень у нього загострились хронічні хвороби, а тому в період з 27 по 31 липня 2006 року перебував на стаціонарному лікування у Кіровоградській центральній районній лікарні. Після виписки з лікарні, отримував погрози з боку працівників правоохоронних органів, виконкому міської Ради, а тому був вимушений подати заяву про звільнення з займаної посади з 02.08.2006р. за угодою сторін.
Після подання вищевказаної заяви, відповідно до розпорядження від 14.08.2006р. № з-239-р. у зв'язку з проведенням кадрових змін на КП „Олександрійський центральний ринок", розпорядження міського голови № з-217-р від 26.07.2006р., що стосувалось затвердження комісії щодо перевірки фінансово - господарської діяльності „Олександрійський центральний ринок" було скасоване, а тому вважає, що відповідачем вищевказана комісія була створена з метою примусити його подати заяву на звільнення.
А тому вказує, що з його боку ініціатива щодо дострокового розірвання контракту від 27.05.2006р. відсутня, оскільки заява про звільнення подана під примусом відповідача. Таким чином зазначив, що угоди сторін щодо припинення контракту не досягнуто, інші підстави, передбачені контрактом, за наявності яких згідно ч.6 ст.65 Господарського кодексу України керівника підприємства може бути звільнено з посади, у розпорядженні відповідача № з-225-р від 02.08.2006р. не зазначені.
Також не існувало підстав розірвання з ним строкового трудового договору за ст.,ст.38,39 КЗпП України. Припинення строкового договору за угодою сторін передбачено п.б ст.24 контракту, але не передбачено ст,ст.38,39 КЗпП України.
При попередньому розгляді справи Ухвалою від 19.10.2006р. були залучені до участі по справі в якості співвідповідачів - Олександрійський міський голова та фонд комунального майна Олександрійської міської ради.
В судовому засіданні було подано доповнення до позовних вимог, де позивач просить визнати незаконним наказ КП „Олександрійський центральний ринок" від 03.08.2006р. щодо його звільнення з роботи та залучити в якості співвідповідача КП „Олександрійський центральний ринок", а тому відповідно до Ухвали суду від 11.12.2006р. залучено по справі як співвідповідача - КП „Олександрійський центральний ринок".
В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги з тих підстав, що вказано в позові та пояснив, що за час роботи мав лише заохочення. Дав вказівку Гайдук написати заяву на його звільнення після того, як 01.08.2006р. ознайомився з розпорядженнями від 18.07.2006р. та 19.07.2006р.. Взяв надруковану нею заяву, яку підписав по дорозі та поїхав до міського голови. Саму заяву прочитав коли знаходився у міського голови. Положив її на стіл. Міський голова уважно прочитав заяву, а потім викликав до себе ОСОБА_2., який прочитав її та сказав, що все вірно. Після цього викликали з фонду комунального майна ОСОБА_3., вона також прочитала заяву. Розмови з ними він не вів. Спитав чи він вільний, на що йому відповіли, що так. На роботу більше не виходив. Також зазначив, що 01.08.2006р. вперше почув від ОСОБА_4. про розірвання з ним контракту з 09.08.2006р. та про розпорядження від 24.08..2006р., але з ним не був ознайомлений.
Крім того пояснив, що з 03.05.2006р. він зрозумів, що на нього чиниться
3
психологічний тиск з боку заступника міського голови Півняк В.В., який сказав йому відкрито, що він буде займатись або політикою, або ринком. Не звертався в відповідні органи з письмовими заявами про вчинення на нього тиску як на керівника. Стосунки з міським головою нормальні. Особисто подав заяву міському голові „ як протест на всі дії, що чинили відносно нього". Його ніхто не примушував подавати таку заяву, він сам прийшов до такої думки. До лікаря в Олександрійську психіатричну лікарню звернувся в середині серпня 2006р., де знаходився на амбулаторному лікування десь 2 неділі. Приблизно в вересні 2006р. звернувся до юриста, а 28.09.2006р. йому була видана трудова книжка.
В судових дебатах позивач заявив, що ніяких вимог до фонду комунального майна Олександрійської міської Ради немає.
Представники позивача підтримали позов в повному обсязі.
Представник відповідача, тобто виконавчого комітету Олександрійської міської Ради та міського голови позов не визнав та пояснив, що позивач був обґрунтовано і законно звільнений з посади директора за розпорядження міського голови № з - 225 - р від 02.08.2006р., так як в п.24 Контракту передбачено звільнення за згодою сторін. Підставою для видачі розпорядження була заява ОСОБА_1.. Розпорядження на звільнення готується фондом комунального майна Олександрійської міської Ради, а потім аналізується юридичним відділом.
Представник відповідача - КП „Олександрійський центральний ринок" вважає, що позивач був звільнений відповідно до закону, так як в п.24 Контракту передбачено звільнення за згодою сторін, а тому відповідно до поданої ним заяви було видано розпорядження. Щодо попередніх розпоряджень, які видавались стосовно ОСОБА_1., то вони скасовувались в подальшому, так як були видані без врахування того, що він є депутатом. Вказує, що УБОЗ має право подавати подання на усунення причин виявлених ними недоліків, а також міський голова мав право давати вказівки на проведення перевірки фінансово-господарської діяльності ринку. Вважає, що позивач по роду своєї діяльності неодноразово піддавався різним перевіркам, а тому підстав боятися послідуючих перевірок у нього не було. А тому всі посилання позивача на психологічний тиск на нього та нервовий зрив вважає безпідставними.
Представник фонду комунального майна пояснив, що фонд немає ніякого відношення до звільнення ОСОБА_1..
Заслухавши сторони та їх представників, свідків ОСОБА_2., ОСОБА_5., ОСОБА_4., ОСОБА_3. та дослідивши докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги не гадлягають задоволенню.
Ч.3 СТ.21 КЗпП України передбачено, що особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання контракту, в тому числі дострокового, можуть встановлюватись угодою сторін.
Трудові відносини, осіб, що працюють за контрактом регулюються законодавством про працю України.
Передбачена п.1 ст.36 КЗпП України угода сторін є самостійною підставою
припинення трудового договору, яка відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника і з ініціативи власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу тим, що в цьому разі потрібне спільне волевиявлення сторін, спрямоване на припинення трудових відносин в обумовлений строк, і саме з цих підстав таке волевиявлення з боку власника може виходити лише від тих осіб, які уповноважені приймати на роботу і звільняти працівників.
Пленум Верховного Суду України в п.13 Постанови N 9 від 6 листопада 1992 р. "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснив, що оскільки на працівників, з якими укладено контракт, поширюється законодавство про працю, що регулює відносини по трудовому договору, за винятком, встановленим для цієї форми трудового договору, їх трудовий договір може бути припинено й з інших підстав, передбачених законодавством (статті 36,39-41 КЗпП).
4
Вирішуючи спір, суд також враховує роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, викладені у п.8 постанови від 6 листопада 1992р. №9 „Про практику розгляду судами трудових спорів", про те, що сама по собі згода власника або уповноваженого ним органу задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір припинено за п.1 ст.36 КЗпП, якщо не було домовленості сторін про цю підставу припинення трудового договору.
Судом встановлено наступні обставини.
Відповідно до розпорядження Олександрійського міського голови № з-87-р. від 27.03.2003р. позивач був прийнятий на посаду директора КП "Олександрійський центральний ринок".
27.05.2003р. між ним та виконавчим комітетом Олександрійської міської Ради був укладений контракт терміном дії з 27.05.2003р. по 26.05.2006р.. За додатковою угодою від 24.03.2006р. термін дії контракту було продовжено по 27.03.2009р.
Згідно розпорядження відповідача № з-225-р від 02.08.2006р. позивача було звільнено за п.1 ст.36 КЗпП України - за угодою сторін. Копія розпорядження про звільнення йому вручена 18.09.2006р., а трудова книжка видана 28.09.2006р., так як позивач після того як подав заяву на звільнення за згодою сторін, залишив роботу та не являвся для отримання трудової книжки.
Як вбачається з позовної заяви, пояснень позивача в суді, а також змісту заяви позивача про звільнення, він сам просив звільнити його за згодою сторін з 02.08.2006р., що підтверджується поданою ним заявою, при цьому відповідач - міський голова погодився на звільнення ОСОБА_1. за угодою сторін, а тому суд вважає, що була домовленість сторін на цю підставу припинення трудового договору, так як позивач після того як 01.08.2006р. приїхав в виконком Олександрійської міської ради до міського голови та подав заяву на звільнення за згодою сторін з 02.08.2006р., залишив роботу та на його місце було запрошено іншого працівника, а тому фактично і юридично трудовий договір між ним та відповідачем перестав діяти в останній день роботи ОСОБА_1..
Вирішуючи спір, суд повно і всебічно перевірив обставини за яких позивач був звільнений з посади директора і дійшов висновку, що відповідач мав достатньо підстав для розірвання з ним трудового договору за п.1 ст.36 КЗпП . Судом встановлено, що позивач добровільно прийшов до такого висновку, щоб подати заяву на звільнення за угодою сторін, сам проявив ініціативу в цьому, особисто подав заяву міському голові на звільнення, після чого залишив своє місце роботи. Все вищевикладене свідчить про добровільне волевиявлення позивача на звільнення, ініціативи відповідача на звільнення позивача за угодою сторін не було, чого і не заперечує сам позивач.
Суд перевірив доводи позивача стосовно того, що заяву на звільнення за згодою сторін він подав під психологічним тиском та не було його вільного волевиявлення, та вважає їх безпідставними, так як це спростовується показами свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3., які пояснили, що 01.08.2006р. коли зайшли в кабінет міського голови, то побачили там ОСОБА_1., який був спокійним, нервозності у нього не помітили, на нього ніхто ніякого тиску не чинив. Після того як вони ознайомились з заявою ОСОБА_1., він спитав: „Я вільний?" на що міський голова відповів: „Так". Тай сам позивач не заперечував цих обставин.
Твердження позивача, що видаючи розпорядження від 18.07.2006р. та 19.07.2006р. на нього чинили тиск і переслідувалась мета звільнити його, спростовуються показами самого позивача, який пояснив, що вперше ознайомився з ними 01.08.2006р., коли вийшов на роботу, а на той час вони вже були скасовані розпорядженням міського голови №з-208-р від 24.07.2006р. про що йому також було відомо. Зі слів свідка ОСОБА_3. розпорядження від 18 та 19.07.2006р. були скасовані, оскільки були видані без урахування того, що ОСОБА_1. є депутатом, а тому після консультації з юристом скасували їх.. В той же день позивачу подзвонив його заступник ОСОБА_4. та сказав про розпорядження № 3-216-р від 24.07.2006р. про розірвання з ним контракту з 09.08.2006р. і як пояснив позивач, він не хотів отримати статтю в трудову книжку, оскільки це є психологічним фактором, а тому він прийшов до такої думки, щоб подати заяву на
5
звільнення, як протест на всі дії, що чинились відносно нього. Але в розпорядженні №з-216-р від 24.07.2006р. йдеться про попередження його як депутата міської ради та повідомлення міської ради про розірвання з ним контракту з 09.08.2006р. за п.б ст.24 Контракту, тобто припинення контракту також за згодою сторін, а не за які - небудь порушення трудового законодавства. Таким чином його доводи в цій частині безпідставні.
Посилання позивача, що розпорядженням № з-217-р від 26.07.2006р. „Про затвердження комісії щодо перевірки фінансово - господарської діяльності КП „Олександрійський центральний ринок", також змусило його написати заяву на звільнення, спростовується самими поясненнями позивача, який вказав, що перевірку фінансово - господарської діяльності можуть проводити - податкова інспекція, відділ економіки міської ради та інші контролюючі органи. Як пояснив свідок ОСОБА_2., відповідно до ст. 17 Закону України та п. 10 ст.42 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" міський голова має право видавати відповідне розпорядження, таким чином це не суперечить чинному законодавству, а тому не може рахуватись, як вчинення тиску на керівника комунального підприємства.
Що стосується психологічного тиску зі сторони заступника міського голови Півняка В.В., який десь на початку травня 2006р. сказав йому відкрито, що він буде займатись або політикою, або ринком, що підтвердив свідок ОСОБА_4., то суд вважає, що в першу чергу від бажання ОСОБА_1. залежало те, де йому робити та чим ще займатись, а так як у нього стосунки з міським головою були нормальні і з боку міського голови позивач не вказує, що на нього вчинявся тиск, він мав можливість звернутись до нього з письмовою заявою чи скаргою по даному факту або в інші компетентні органи. А таких доказів в підтвердження вищевказаного факту до суду не надано, а тому суд оцінює ці твердження критично.
Таким чином, суд приходить до висновку, що не було надано переконливих доказів та доводів в підтвердження психологічного тиску на позивача зі сторони відповідача, позивач мав реальну можливість продовжувати виконувати свою роботу і відстоювати інтереси законними способами, а не самоусуватися від керівництва підприємством.
Факт звернення ОСОБА_1. в Олександрійську психіатричну лікарню 16.08.2006р. з приводу неврастенії та призначення йому амбулаторного лікування, не свідчить про причинний зв'язок між його звільненням та лікуванням, так як в лікарню він звернувся через тривалий проміжок часу після звільнення та не надано достовірних доказів причинного зв'язку. Відповідно до діючого законодавства, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Оскільки позивача при подачі позову звільнено від сплати судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (його вимоги виникли з трудових відносин), судові витрати необхідно віднести на рахунок держави.
На підставі викладеного та керуючись ст.21, п.1 ст. 36,232,233 КЗпП України, п.8 Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 р. №9 „Про практику розгляду судами трудових спорів", ст., ст. 10,11,60,209,212,214-215,217,218 ЦПК України, - суд, -
ВИРІШИВ:
В позові ОСОБА_1до виконавчого комітету Олександрійської міської ради, міського голови та фонду комунального майна Олександрійської міської ради, комунального підприємства „Олександрійський центральний ринок" про визнання незаконним та скасування розпорядження міського голови № з-225-р від 02.08.2006р., наказу комунального підприємства „Олександрійський центральний ринок" від 03.08.2006р. про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.
Судові витрати віднести на рахунок держави.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження
Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів
6
після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до апеляційного суду Кіровоградської області через Олександрійський міськрайонний суд, або оскаржується в порядку встановленому П.4СТ.295ЦПК України.