Справа № 2-а-1019/2010 рік

     ПОСТАНОВА

   Іменем України

21 жовтня 2010 року                                                            м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області у складі:

головуючого     судді                     – Нестерцової Н.В.,

за участю секретаря судового засідання         – Гордієнко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспектора Дорожньої патрульної служби БДПС ВДАІ м. Харкова сержанта міліції Бутенка Максима Вікторовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу,

                                                                   ВСТАНОВИВ:

23 червня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора ДПС БДПС ВДАІ м. Харкова сержанта міліції Бутенка М.В. про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії АХ №195230, в якому вказав, що 21 червня 2010 року відповідачем по справі його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та на нього було накладено штраф в розмірі 425 грн., за те що він нібито рухався 21 червня 2010 року о 21 годині 40 хвилин по проспекту Гагаріна в м. Харків та здійснив проїзд на заборонне червоне світло світлофора.

При цьому при накладенні адміністративного стягнення у відповідача не було жодних доказів вчиненого позивачем правопорушення, оскільки позивач здійснив проїзд перехрестя на миготливий зелений сигнал світлофора, що Правилами дорожнього руху не забороняється.

 Вважає, що його притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, крім того у постанові, складеною інспектором не зазначено ряд суттєвих обставин, таких як напрямок руху автомобіля, час складання постанови, належність транспортного засобу та інших відомостей про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Крім того, під час складання протоколу про адміністративні правопорушення, інспектором ДПС БДПС ВДАІ м. Харкова сержантом міліції Бутенком М.В. не були роз’яснені права, передбачені ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення та ст. 63 Конституції України.

 З зв’язку з викладеним ОСОБА_1 просить суд скасувати постанову інспектора ДПС БДПС  ВДАІ м. Харкова сержанта міліції Бутенка М.В., серії АХ №195230 від 21 червня 2010 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні наполягав на задоволенні позову з підстав, викладених у позовній заяві, просив скасувати постанову про накладення на нього адміністративного стягнення.

Відповідач – інспектор ДПС БДПС  ВДАІ м. Харкова Бутенко М.В.  в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причин неявки суду не повідомив, письмових заперечень на позов не надав, тому суд розглядає справу за відсутності відповідача, на підставі наявних у ній доказів, що відповідає положенням ч. 4 ст. 128 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення  позивача, допитавши свідків, установив такі обставини.

                                                            -2-

Пунктом другим частини першої статті 18 КАС України передбачено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно ч. 2 ст. 19 КАС України, адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанову посадової особи про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Позивач (особа, до якої було застосовано адміністративне стягнення посадовою особою ДАЇ, ОВС, в компетенції яких було вирішення питання щодо накладення адмінстягнення) має можливість звернутися з адміністративним позовом до цієї особи про визнання неправомірним притягнення до адміністративної відповідальності, який повинен розглядатися за нормами КАС України.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії АХ №244255 від 21 червня 2010 року та постанови в справі про адміністративне правопорушення серії АХ №195230 від 21 червня 2010 року, посадовою особою, яка має спеціальне звання, інспектором ДПС БДПС ВДАІ м. Харкова прапорщиком міліції  Бутенком М.В. було накладено на позивача ОСОБА_1 штраф у розмірі 425 грн. за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме: 21 червня 2010 року о 21 годині 40 хвилин в м. Харків по проспекту Гагаріна, керуючи автомобілем марки Мерседес, реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_1 здійснив рух на заборонний червоний сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3 ПДР України /а.с. 5,6/

Допитані у судовому засіданні свідки, ОСОБА_3, ОСОБА_4, кожний окремо показали, що знаходилися у салоні автомобіля ОСОБА_1 на момент його зупинки інспектором ДАІ та були свідками події, зазначили, що позивач не вчиняв порушень правил дорожнього руху України, здійснив рух на миготливий сигнал світлофору, що не є порушенням.

Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У відповідності до ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язана з’ясувати наступні обставини: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є

                                                           -3-

обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем по справі інспектором ДПС БДПС ВДАІ м. Харкова Бутенком М.В., відповідно до ухвали суду від  13 серпня 2010 року, оригіналів матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та  матеріалів, які могли б бути використані як доказ у справі, надано не було, рівно як і не було надано заперечень на позов.

Тобто доказів, які б дали змогу суду в повній мірі з’ясувати обставини справи, визначити наявність чи відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, спростувати чи підтвердити пояснення позивача, відповідачем надано не було, рівно як і не було надано заперечень на позов ОСОБА_1

Наведене свідчить про те, що матеріалами справи жодним чином не підтверджено вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідач, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України, не довів правомірності своїх дій, спрямованих на притягнення позивача до адміністративної відповідальності, в зв’язку з чим позов підлягає задоволенню, постанова серії АХ №195230 від 21 червня 2010 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення скасуванню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 246, 251, 254, 256, 268, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 9, 70, 71, 72, 99-103, ч. 4 ст. 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

 ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Постанову по справі  про адміністративне правопорушення серії АХ №195230 від 21 червня 2010 року відносно ОСОБА_1 про накладення на нього адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу у розмірі 425 (чотириста двадцять п’ять) грн. – скасувати.

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий: