ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 26 жовтня 2010 р.                                                                                    № 14/121  

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. – головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Київ  (далі –відділення АМК)

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2010

зі справи № 14/121

за позовом спільного українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією “Кершер”, м. Київ (далі –ТОВ “Кершер”)

до відділення АМК

про визнання частково недійсним рішення

та зустрічним позовом відділення АМК

до ТОВ “Кершер”

про стягнення штрафу.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

відділення АМК –Ковалевської О.В., Ткачук І.А.,

ТОВ “Кершер” –Дегтярьова Ю.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ТОВ “Кершер” звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про визнання  недійсним рішення адміністративної колегії  відділення АМК від 28.12.2009 № 119 у справі № 298/52-р-02-07-09 (далі –рішення  № 119) у частині визнання дій позивача порушенням законодавства про захист економічної конкуренції та накладення на нього штрафу.

Відділення АМК подало зустрічний позов про стягнення з ТОВ “Кершер” 10 000 грн. штрафу, накладеного рішенням № 119.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.04.2010 (суддя Нарольський М.М.) у задоволенні позову СП ТОВ “Кершер” відмовлено, зустрічний позов задоволено з мотивів законності та обґрунтованості рішення № 119.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2010 (колегія суддів у складі: Сотніков С.В. –головуючий, судді Дзюбко П.О., Сулім В.В.) рішення місцевого господарського суду скасовано; позов ТОВ “Кершер” задоволено; у задоволенні зустрічного позову відмовлено. Дану постанову обґрунтовано тим, що рішенням № 119 неправильно визначені товарні та територіальні межі ринку, а також інші чинники, які впливають як на визначення монопольного становища суб’єктів на ринку так і на економічно обґрунтоване встановлення ціни на товар.

У касаційній скарзі відділення АМК просить Вищий господарський суд України  постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, посилаючись на невірне застосування апеляційною інстанцією конкурентного законодавства.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ “Кершер” заперечує проти доводів скарги і просить оскаржувану постанову залишити без змін, а касаційну            скаргу –без задоволення.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) господарським судам підвідомчі справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

За приписами статті 60 Закону України “про захист економічної конкуренції (далі –Закон) рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України) до адміністративних судів можуть бути оскаржені  будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною другою статті 4 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Отже, спір у цій справі відноситься до підвідомчості господарських судів та підлягає вирішенню за правилами ГПК України.

Перевіривши повноту встановлення судами першої і апеляційної інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Господарськими судами у справі встановлено, що:

-          згідно з рішенням № 119:

визнано, що ТОВ “Кершер” та ПП “Транспетроліум”  протягом 2008 року займали монопольне (домінуюче) становище на ринку роздрібної торгівлі високооктановими бензинами (марок А-92, А-95) у межах с. Стоянка,                          с. Капітанівка, с. Гореничі, с. Мила, с. Дмитрівка, с. Мрія, с. Лісне,                                с. Гурівщина Києво-Святошинського району Київської області;

дії ТОВ “Кершер” та ПП “Транспетроліум” щодо встановлення на досліджуваному ринку  протягом другої половини грудня 2008 року цін, які перевищували середній рівень роздрібних цін в Київській області, без об’єктивно виправданих на те причин, визнано порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 частини другої статті 13 та пунктом 2 статті 50 та Закону, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;

за вчинене порушення на ТОВ “Кершер” та ПП “Транспетроліум” накладено по 10 000 грн. штрафу;

зобов’язано ТОВ “Кершер” надати письмове пояснення щодо надання відділенню АМК листом  від 23.01.2009 № 40 суперечливих недостовірних даних щодо обсягів закупівлі та залишків на початок та кінець грудня 2008 року названого товару;

- в обґрунтування рішення № 119 зазначено, що:

межі досліджуваного ринку складають території                           с.Стоянка, с. Капітанівка, с. Гореничі, с. Мила, с. Дмитрівка, с. Мрія, с. Лісне,   с. Гурівщина Києво-Святошинського району та прилегла до них  десятикілометрова зона, оскільки названі населені пункти розташовані на трасі Київ-Чоп у межах Києво-Святошинського району Київської області; в цих територіальних межах розташовані АЗС, що максимально наближені до споживачів товару (власників транзитного автотранспорту та власників автотранспорту, що мешкають в цих населених пунктах);

межі ринку визначено на підставі інформації учасників ринку (11 операторів); згідно з  поданою інформацією, на цій території розташовано 40 % АЗС Києво-Святошинського району Київської області та відповідно реалізується велика кількість товару і відслідковується вплив операторів на цінову політику;

частка ТОВ “Кершер” та ПП “Транспетроліум”  на досліджуваному ринку складала 81, 5 %;

18-19.12.2008, зокрема, ТОВ “Кершер” підвищило роздрібні ціни: на бензин марки А-92 на 0, 35 грн. за 1 л. (7, 8 %) при збільшенні закупівельної ціни на бензин цієї марки на 6,4 %; на бензин марки А-95 на 7,4 % при збільшенні закупівельної ціни на бензин цієї марки на 5-5,9 % ;

при цьому  протягом грудня 2008 спостерігалося зниження попиту на цей товар, зниження світових цін на сиру нафту;

згідно з поданою  ТОВ “Кершер” інформацією, протягом досліджуваного періоду не встановлено збільшення витрат, пов’язаних з реалізацією відповідного товару, які вплинули б на таке збільшення роздрібних цін.

Апеляційним господарським судом додатково встановлено:

- при визначенні територіальних меж ринку у рішенні №119 не враховано, що з урахуванням кількості зареєстрованих осіб у вказаних АМК територіальних межах ринку та кількості зареєстрованих там транспортних засобів основними споживачами АЗС позивача є не мешканці вказаних у рішенні сіл, а власники транзитного транспорту. Відтак обмеження територіальних меж ринку зазначеними у рішенні селами району є необґрунтованим;

- об’єднання АМК в одну товарну групу роздрібну реалізацію нафтопродуктів через АЗС за готівку та реалізацію нафтопродуктів з використанням безготівкових засобів реалізації нафтопродуктів (смарт-карти, бланки-дозволи), хоча споживачами цього товару є різні суб’єкти з різних регіонів (інших, ніж зазначено у рішенні АМК) та присутня різниця в ціні нафтопродуктів за рахунок знижок;

- відповідач безпідставно звузив географічні межі ринку, розширив товарні межі ринку та зменшив перелік споживачів та продавців тензинів марки А-92 та А-95, що призвело до збільшення сукупної частки СП ТОВ "кершер" та ПП "Транспетроліум" на досліджуваному ринку.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з’ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно з пунктом 2 статті 50 Закону порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку (пункт 1 частини другої статті 13 Закону).

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду з даної справи, виходив з необґрунтованості та невідповідності фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства рішення № 119, а відтак дійшов правильного висновку про визнання його недійсним.

Відповідно до статті 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція  не  має  права встановлювати або вважати доведеними обставини,  що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу,  про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням зазначеного у Вищого господарського суду відсутні підстави для скасування законної та обґрунтованої постанови апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 1119 –11111 ГПК України, Вищий господарський суд України       

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2010 зі справи № 14/121 залишити без змін, а касаційну скаргу Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України –без задоволення.

Суддя                                                                                                 В. Селіваненко

Суддя                                                                                                 І. Бенедисюк

Суддя                                                                                                 Б. Львов