2а-7/2007 р. ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 квітня 2007 року
Лисичанський міський суд Луганської області в складі
головуючого судді Фастовця В.М.,
при секретарі Бандуровій В.І.,
з участю представника 3-ї особи Денисенка В.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лисичанська адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до Клініки професійних захворювань Інституту медицини праці при Академії медичних наук України та Інститут медицини праці Академії медичних наук України про скасування рішення-висновку та зобов'язання до вчинення дій, 3-я особа - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Лисичанську, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому вказав, що з 1978 року по 12 травня 1998 року працював на шахтах м. Лисичанська і був звільнений у зв'язку з отриманням виробничої травми з визначенням 2-ї групи інвалідності та 70% втрати працездатності. У 1999 році позивачу була встановлена 3-я група інвалідності. Під час роботи на шахті позивач звертався до за медичною допомогою та отримав хвороби, які вважає професійними.
Під час обстеження лікарсько-експертною комісією Клініки... у висновках від 25 травня 2004 року у позивача було встановлене захворювання - хронічна вертеброгенна попереково-крижова радікулопатія..., що не пов'язане з умовами праці. У висновку від 12 квітня 2005 року додатково встановлене пневмосклероз, хронічний бронхіт.
Вказані висновки вважає незаконними, оскільки встановлені ними хвороби передбачені затвердженим постановою КМУ №1662 від 08.11.00. Переліком професійних захворювань віднесені до професійних захворювань. Просив скасувати вказані висновки та зобов'язати відповідачів провести обстеження стану здоров'я щодо виявлення профзахворювань відповідно до вимог діючого законодавства.
Просить скасувати ці висновки, що потрібно йому, оскільки без цього він не зможе отримати передбачену законодавством соціальну допомогу.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, суду лав пояснення, аналогічні викладеним у позові.
Представники відповідачів у судове засідання не з'явився, у письмових запереченнях позов не визнали, вказали, що порушень законодавства при складені висновків не було допущено, позивач пропустив строки звернення до суду. Окрім того, позивач з 1998 року не працює, тому його захворювання не пов'язані з умовами праці, бо погіршення стану здоров'я зареєстровано у 2004 році.
Представник 3-ї особи у судовому засіданні пояснив, що для складення акту про профзахворювання необхідне повідомлення П-3 з інституту праці. Тоді створюється відповідна комісія. Такого повідомлення не було. За запитом проводилася перевірка робочого місця.
У судовому засіданні були досліджені наступні письмові докази: витяг з амбулаторної картки позивача (а.с.7-10), згідно з яким він у різні періоди, починаючи з 1979 року по 1998 рік звертався за медичною допомогою стосовно болів у попереку, ГРЗ с ознаками інтоксикації, бронхітом, хронічним вертеброгенним попереково-крижовим радикулітом (стосовно чого госпиталізовувався та потім неодноразово проходив лікування),
2
висновок експертної комісії ЦЛЕК від 12 квітня 2005 року (а.с.10-11), згідно з яким у позивача встановлено пневмосклероз ЛНО 1-0, хронічний бронхіт 2-го ст., хронічна вертеброгенна попереково-крижова радікулопатія..., вказані хвороби з умовами праці не пов'язані, оскільки не працює у важких умовах праці з 1998 року та відсутні звернення під час роботи у шахті);
висновок ЦЛЕК від 25 травня 2004 року (а.с.12), згідно з яким у позивача встановлена хронічна вертеброгенна попереково-крижова радікулопатія з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями і больовим компонентом - захворювання з умовами праці не пов'язане;
довідка МСЕК, відповідно до яких у позивача встановлена втрата працездатності у розмірі 70%, 3-я група інвалідності у зв'язку з трудовим каліцтвом безстроково з 13 жовтня 2004 р. (а.с.13-14);
довідка про перебування позивача на обліку з 25.04.83. по 24.06.98. з приводу остеохандрозу п/п відділу хребта, вертеброгенної люмбальгії (а.с.15);
трудова книжка позивача (а.с. 16-21), відповідно до якої він працював на шахтах та у підземних умовах;
ухвала апеляційного суду Луганської області від 01 серпня 2006 року, відповідно до якої скасована ухвала про відмову у відкритті провадження за цивільним позовом позивача до відповідача стосовно того самого предмету позову (а.с.23);
ухвала судді Лисичанського міського суду від 15 серпня 2006 року, з якої вбачається що позивач звертався з аналогічним позовом в порядку цивільного судочинства 28 травня 2006 року (24);
письмові заперечення відповідачів у справі, з яких вбачається, що вони не визнають позов та просять розглядати справу за їх відсутності (а.с.39,40,42,43,49);
направлення на консультацію до Київського НДІ медицини праці та профзахворювання позивача від 09.03.04., на підставі якого позивач у зв'язку з незгодою з висновком обл.проф. ВЕК направлений на обстеження (а.с.59);
рентгенографія грудної порожнини (а.с.60); реографія (а.с.61);
направлення на консультацію до Київського НДІ медицини праці та профзахворювання позивача від 09.02.05., на підставі якого позивач у зв'язку з незгодою з висновком обл.проф. ВЕК направлений на обстеження (а.с.62);
рекомендації інституту травматології та ортопедії АМН України від 07.04.05., відповідно до яких позивач звертався до інституту з хронічною попереково-крижовою радікулопатією (а.с.63);
висновок профпатологічної ВЕК від 09.03.04., згідно з яким у позивача встановлені радікулопатія з помірним больовим синдромом, що з урахуванням профмаршруту (не працює з 1998 року) не дає підстав для зв'язку з умовами праці (64);
акт обстеження робочого місця від 12.02.04., згідно з яким прохідник під час роботи нахилявся 100-300 разів за зміну, піднімав та переміщав вручну вантаж 120-160 кг за зміну, знаходження у нахиленому положенні більше 35% робочого часу, фактори виробничого середовища і трудового процесу у 2003 році по всіх показниках вище допустимих (а.с.65);
акт обстеження робочого місця від 02.09.04., згідно якому прохідник за час роботи піднімає та переміщає вантаж 400-2000 кг, знаходиться у нахиленому положенні більше 50% робочого часу, на шахті реєструються випадки професійних захворювань, фактори виробничого середовища і трудового процесу у 2003 році по всіх показниках вище допустимих (а.с.66).
санітарно-гігієнічна характеристика умов праці робочого місця позивача від 16.02.04. та додаток до такої характеристики від 06.09.04., аналогічні за змістом до актів обстеження робочого місця позивача, з доповненням, що зареєстровані випадки професійного захворювання - радикулопатії (67,68).
3
Вислухавши пояснення позивача, представника 3-ї особи, дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
У судовому засіданні встановлено, що позивач з 1978 року по 12 травня 1998 року працював на шахтах у якості кріпильника та прохідника і має підземний стаж 19 років 4 місяці. Під час роботи позивач неодноразово звертався за медичною допомогою стосовно хронічного вертеброгенного попереково-крижового радикуліту, проходив стаціонарне лікування.
Висновком профпатологічної ВЕК від 09 березня 2004 року у позивача була встановлена радікулопатія з помірним больовим синдромом, що з урахуванням профмаршруту (не працює з 1998 року) не дає підстав для зв'язку з умовами праці.
Не погоджуючись з цим висновком, позивач пройшов обстеження в Інституті медицини праці при АМН України, висновком ЦЛЕК від 25 травня 2004 року Клініки профзахворювань якого йому була встановлена хронічна вертеброгенна попереково-крижова радікулопатія з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями і больовим компонентом - захворювання з умовами праці не пов'язане.
З 13 жовтня 2004 року у позивача встановлена втрата працездатності у розмірі 70%, 3-я група інвалідності у зв'язку з трудовим каліцтвом безстроково.
Після повторного обстеження висновком ЦЛЕК від 12 квітня 2005 року у позивача встановлено пневмосклероз ЛНО 1-0, хронічний бронхіт 2-го ст., хронічна вертеброгенна попереково-крижова радікулопатія..., вказані хвороби з умовами праці не пов'язані, оскільки не працює у важких умовах праці з 1998 року та відсутні звернення під час роботи у шахті).
Оскільки встановлені у позивача захворювання виникли під час роботи в умовах праці, при яких такі захворювання відносяться до професійних, відповідачами не надано доказів відповідності своїх висновків медичній документації позивача та діючому законодавству, -позовні вимоги про визнання протиправними висновків ЦЛЕК Клініки профзахворювань Інституту медицини праці при Академії медичних наук України від 25 травня 2004 року та 12 квітня 2005 року про відсутність зв'язку встановлених у позивача захворювань з умовами праці та зобов'язання до проведення повторного обстеження підлягають задоволенню.
Позовні вимоги до Клініки професійних захворювань Інституту медицини праці при Академії медичних наук України задоволенню не підлягають, оскільки вона не є самостійним суб'єктом владних повноважень.
Частково задовольняючи позов, суд виходить з наступного
1.Виходячи з того, що відповідно до п.63 Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві затвердженого постановою КМУ №1094 від 21.08.01. та п.74 аналогічного Положення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою КМУ №1112 від 25.08.04. у спірних випадках для остаточного вирішення питання про наявність професійного захворювання особа направляється до Інституту медицини праці Академії медичних наук (м. Київ), - Клініка професійних захворювань цього Інституту (що згідно до письмових пояснень відповідачів не є юридичною особою) не може бути відповідачем у справі, а тому у задоволенні позову до неї суд відмовляє.
2.Згідно із ст.71 ч.2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.13 ч.3 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі Закон) професійне захворювання є страховим випадком також у разі його встановлення чи виявлення в період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів.
4
Згідно із ст. 14 ч.4,5 Закону до професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою; перелік професійних захворювань за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади затверджується Кабінетом Міністрів України.
Розділом IV п.2 Переліку професійних захворювань, затверджених постановою КМУ №1662 від 08.11.00., радикулопатія попереково-крижового рівнів, що може бути пов'язана з триманням вантажу на руках, його підняттям та переміщенням вручну або з докладанням зусиль, пов'язані з систематичним нахилом тіла перебуванням у вимушеній робочій позі (з нахилом уперед). До робот, на яких можливі такі захворювання відноситься робота у забоях, усі види робіт у прохідних та очисних утому числі в обводнювальних умовах з несприятливим мікрокліматом.
У якості причини не визнання позову вказано, що позивач не працює у тяжких умовах з 1998 року та після звільнення тривалий час не звертався за медичною допомогою.
Суд вважає, вказані аргументи недостатніми, такими що не доводять правильність висновків відповідача відповідно до ст.71 ч.2 КАС України та спростовуються доказами, що є у справі.
Так, з витягу з амбулаторної картки позивача вбачається, що він неодноразово звертався стосовно болів у попереку, проходив лікування щодо хронічного вертеброгенного попереково-крижового радикуліту, госпіталізувався і неодноразово проходив лікування) під час роботи на шахті; з актів обстеження робочого місця вбачається що прохідник у забої за час роботи піднімає та переміщає вантаж від 120 до 2000 кг, знаходиться у нахиленому положенні від 35% до більше 50% робочого часу, фактори виробничого середовища і трудового процесу у 2003 році по всіх показниках вище допустимих. В додатку до санітарно-гігієнічної характеристика конкретизовано, що на шахті зареєстровані випадки професійного захворювання, і це радикулопатія. Відповідно до цих актів і характеристик місця умови праці поєднанні з несприятливим мікрокліматом. Також позивач перебував на обліку з 25.04.83. по 24.06.98. з приводу остеохандрозу п/п відділу хребта, вертеброгенної люмбальгії.
У письмових поясненнях відповідачів відсутня належна аргументація неприйняття до уваги вказаної медичної документації; відсутні причини, за якою звернення позивача за медичною допомогою вже під час роботи, що за своїми умовами і характером викликає професійне захворювання (причому саме таке, яке встановлено у позивача і фіксується за місцем його останньої роботи) не є достатньою підставою вважати, що сукупність цих факторів переважно зумовлює виникнення у нього захворювання, що є професійним.
Суд не приймає до уваги посилання на пропуск позивачем строку звернення до суду, оскільки відповідно до ч. 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
З матеріалів справи вбачається, що представниками відповідачів відповідне клопотання не заявлялося, а у письмових запереченнях міститься тільки посилання на пропуск строку звернення до суду, та й то, передбаченого ЦПК України 1963 р., що втратив силу на час розгляду справи.
3.Відповідно до ст. 11 ч. 2 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно
5
для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Суд вважає, що захист прав та інтересів позивача потребує виходу за межі позовних вимог, бо оскаржувані висновки не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, які можуть бути скасовані, однак можуть бути визнані судом протиправними.
Тому суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати вказані висновки протиправними.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", ст.ст.2, 11, 71, 99, 100, 159-163 КАС України, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1до Клініки професійних захворювань Інституту медицини праці при Академії медичних наук України та Інституту медицини праці Академії медичних наук України про скасування рішення-висновку та зобов'язання до вчинення дій задовольнити частково.
Визнати висновки центральної лікарсько-експертної комісії Клініки професійних захворювань Інституту медицини праці при Академії медичних наук України від 25 травня 2004 року та 12 квітня 2005 року стосовно ОСОБА_1протиправними.
Зобов'язати Інститут медицини праці при Академії медичних наук України провести повторне обстеження ОСОБА_1на предмет виявлення професійних захворювань та скласти відповідний висновок.
У задоволенні позову ОСОБА_1до Клініки професійних захворювань Інституту медицини праці при Академії медичних наук України скасування рішення-висновку та зобов'язання до вчинення дій відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Лисичанський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня складення постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до Донецького апеляційного адміністративного суду або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання такої заяви.