Справа № 2а – 2221/10
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2010 року м. Сімферополь
Київський районний суд м. Сімферополя у складі головуючого судді Тихопой О.О., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Сімферополя (далі Управління ПФ) про зобов’язання до певних дій,
ВСТАНОВИВ:
29.09.2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позивом, в якому просить визнати протиправною відмову Управління ПФ в перерахунку йому пенсії та зобов’язати Управління ПФ провести перерахунок його пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком і додаткової пенсії за шкоду, спричинену здоров’ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 10.01.2004 року, з посиланням на ст. ст. 50, 54, 71 Закону України № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та ст. 28 Закону України № 1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Представник відповідача надав до суду заперечення, в яких із позовом не погоджується.
Вивчивши матеріали справи та з’ясувавши обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково за наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в Управлінні ПФ, як особа, що отримала інвалідність пов'язану з наслідками аварії на ЧАЕС та належить до першої категорії як особа, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 18.10.2005 року.
Згідно із довідкою МСЕК та пенсійним посвідченням, ОСОБА_1 являється інвалідом ІІ групи, пов’язаним із ліквідацією аварії на ЧАЕС.
Позивач звернувся до відповідача з з'явою про проведення перерахунку раніше призначеної пенсії як інваліду ІІ групи аварії на ЧАЕС, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 %мінімальної пенсії за віком, проте отримував відмову.
Позивач вважає, що відповідач у супереч положенням Закону №796-XII не перерахував йому пенсію, що і з'явилося підставою для звернення до суду.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом № 796.
Статтею 63 Закону передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.
З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-4, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Абзацом другим преамбули цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.
Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Пунктом 2 частини 1 статті 8 зазначеного Закону таке право закріплене за особами, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення" - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел.
Право вибору пенсійних виплат передбачене статтею 10 наведеного Закону, і означає, що особі, яка має одночасне право на різні види пенсії: за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника, призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Абзац перший пункту 13 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, у разі, якщо особа має право на отримання пенсії, у тому числі відповідно до Закону № 796-XII призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Розділ 8 Закону № 796-XII передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Стаття 50 Закону № 796-XII передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідних розмірах, зокрема інвалідам ІІ групи - 75 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до статті 53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Нормами статті 54 Закону визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника. Зазначені норми розповсюджуються на позивача як віднесеного до 1 категорії.
Частина четверта статті 54 даного Закону передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по ІІ групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Суд зазначає, що даною нормою визначений для даної категорії нижчий розмір державних пенсій. Таким чином, якщо нормами статті 49 спеціального закону передбачений максимальний розмір, то частиною 4 статті 54 даного закону нижчий розмір державної пенсії для інвалідів, віднесених виключно до першої категорії, та у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону № 2505-4 від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Відповідно до ст. 52 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" від 27.04.2010 року № 2154-VІ, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 01 січня – 695 грн., з 01 квітня – 706 грн., з 01 липня – 709 грн., з 01 жовтня 723 грн., з 01 грудня – 734 грн.
Таким чином, для позивача як інваліда ІІ групи, особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, нижчий розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із наведеного розміру.
Суд вважає, що позивач має право на перерахунок призначеної державної та додаткової пенсій по інвалідності у розмірах, визначених статтею 50 Закону № 796-ХІІ, згідно якої інвалідам ІІ групи додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, встановлюється у розмірі 75 процентів пенсії за віком та частиною 4 статті 54 цього Закону, згідно якої розміри пенсій для інвалідів ІІ групи інвалідності складають 8 мінімальних пенсій за віком, але лише з 29.03.2010 року.
При цьому суд виходив з положень ст. 99 КАС України, за якою адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
З урахуванням зазначеного, ухвалою Київського районного суду м. Сімферополя від 01 жовтня 2010 року частина позовних вимог ОСОБА_1 що стосувалися періоду часу до 29.03.2010 року залишені без розгляду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.94,158-161, п.1 ч.2 ст.162, 163 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим перерахувати пенсію ОСОБА_1
Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим перерахувати пенсію ОСОБА_1 в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 29 березня 2010 року, та виплатити йому недоотриману різницю з врахуванням індексу інфляції.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому чи скороченому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя: