У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2010 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Пнівчук О.В.
суддів: Беркій О.Ю., Проскурніцького П.І.
cекретаря Балагури М.О.
з участю: апелянта ОСОБА_1
позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Управління архітектури і містобудування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання права власності на самочинно побудовану веранду за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 30 липня 2010 року,-
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися в суд з позовом до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання права власності на самочинно побудовану веранду до квартири АДРЕСА_1 посилаючись на те, що добудова здійснена на підставі дозволу міжвідомчої комісії міськвиконкому № 114 від 16.09.1992 року за власні кошти та завершена в кінці 1992 року.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 30 липня 2010 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2
На дане рішення ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на незаконність та необґрунтованість висновків суду першої інстанції.
Апелянт зазначила, що судом не прийнято до уваги лист від 16.08.1992 року про те, що міжвідомчою комісією виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради надано дозвіл на виконання робіт по побудові балкону за власні кошти і на той час ніхто
____________________________________________________________________________
Справа № 22-ц-4579/2010 р. Головуючий у 1 інстанції Томин О.О.
Категорія 6 Доповідач Пнівчук О.В.
не вимагав відведення земельної ділянки для цього. Крім того, ними були проведені інженерно-геодезичні вишукування на території по АДРЕСА_1.
Апелянт вважає, що суд помилково не прийняв до уваги також інженерний висновок про добудову веранди, згідно якого така здійснена з дотриманням архітектурних, будівельних та санітарних норм.
Посилаючись на зазначені обставини, апелянт вважає, що у суду не було підстав для відмови в задоволенні позову, тому просила рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.
В судовому засіданні апеляційного суду апелянт ОСОБА_1 та позиваач ОСОБА_2 вимоги апеляційної скарги підтримали, представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з»явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Вислухавши доповідача, пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд першої інстанції правильно входив із того, що підстав для визнання права власності на самочинне будівництво добудовану до квартири веранду в судовому порядку не має.
Відповідно до ч.3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленному порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Із матеріалів справи вбачається, що добудова веранди до квартири АДРЕСА_1 належної позивачам на праві власності здійснена на підставі дозволу міжвідомчої комісії виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 114 від 16.09.1992 року за власні кошти та завершена в кінці 1992 року.
Згідно інженерного висновку при добудові даної веранди не були допущені істотні порушення архітектурних, будівельних санітарних норм і правил, не порушені також і права інших осіб ( мешканців суміжних квартир і власника будинку) (а.с. 64).
Разом з тим, позивачі не представили суду доказів того, що вони відповідно до вимог ст. 376 ЦК України зверталися в установленому порядку про надання земельної ділянки під уже збудоване нерухоме майно – веранду та чи приймалися рішення з цього приводу.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянта щодо необґрунтованої відмови суду першої інстанції визнати за ними право власності на самочинно побудовану веранду є безпідставними.
Рішення суду постановлено з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 30 липня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.
Головуюча Пнівчук О.В.
Судді Беркій О.Ю.
Проскурніцький П.І.