Справа № 2 – 1312/10

РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

       25 жовтня 2010 року                                                                          м. Кіровське  

        Кіровський міський Донецької області в складі:

головуючого судді                                   Артеменко Л.І.,

при секретарі                                            Мігаліній Л.Ю.,  

за участю  представника  позивача        ОСОБА_1                          

представника відповідача                       Курилка А.І.

третьої особи                                            ОСОБА_3

розглянув у відкритому  судовому засіданні в залі суду № 2 цивільну справу за позовом   ОСОБА_4 до  Публічного акціонерного товариства  „Укрсоцбанк”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача – ОСОБА_3, про захист прав споживача,

                      ВСТАНОВИВ:  

 21 вересня 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому, посилаючись на порушення відповідачем п.1.1 укладеного 8 квітня 2008 року між відповідачем та  ОСОБА_3, дружиною позивача, без його письмової згоди договору кредиту № 210/7/219 в частині  одностороннього підвищення  розміру процентів за користування кредитом до спливу першого року дії договору, просив визнати ці дії незаконними, а також зобов’язати відповідача зарахувати внесені платежі погашення заборгованості за кредитом та відсотками з розрахунку 15,5% на рік, провести перерахунок заборгованості станом на час звернення до суду з розрахунку 15,5% на рік, розірвати кредитний договір з зобов’язанням відповідача прийняти грошові кошти за договором з розстрочкою платежу на 100 місяців, розірвати іпотечний договір, укладений в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором та виключити об’єкт обтяження з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна.  

В обґрунтування вимог послався  на  те, що  з його усної згоди  дружина  ОСОБА_3 8 квітня 2008 року уклала кредитний договір, за умовами якого отримала грошові кошти 408000 гривень на придбання будинку та земельної  ділянки в м. Кіровське  зі сплатою 15,5 % річних за перший рік користування  кредитними коштами  та подальшим переглядом  розміру відсотків згідно з п.  2.6 договору. В забезпечення виконання  зобов’язань  за його письмової згоди сторонами кредитного договору був укладений іпотечний договір, за яким в іпотеку передано будинок та земельна ділянка, придбана за рахунок кредитних коштів на ім’я дружини  за його згодою. Оскільки кредитний договір був укладений в період  шлюбу в інтересах сім’ї,  відповідно до ст.. 61 ч.3 СК України грошові кошти належать і йому також,  як об’єкт права спільної сумісної власності, а тому він є споживачем за кредитним договором. В серпні 2008 року відповідач в односторонньому порядку без будь-якого повідомлення, раніше строків, встановлених  п. 1.1 кредитного договору,  підвищив процентну ставку за кредитним договором до 20,94% на рік. Такі дії вчинив і на порушення  Правил надання банками України  інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затв.  Постановою Правління  Нацбанку України  від 10 травня 2007 року № 168 (далі –Правила), за яким банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв’язку з волевиявленням  однієї із сторін (зміни кредитної політики банку), а також  ч.2 ст. 1056-1 ЦК України.  На порушення  ст..  654 ЦК України  та п. 2.6 кредитного договору жодних додаткових угод  стосовно процентної ставки за кредитом  укладено не було, не внесено зміни і до іпотечного договору,  однак відповідачем нараховуються до сплати відсотки за користування кредитом та приймалися платежі за договором з серпня 2008 року, виходячи  з підвищеної в односторонньому порядку  процентної ставки. Також на порушення  п. 3.2 Правил  та ст..11 Закону України „Про захист прав споживачів” в кредитному договорі відсутні детальний розпис загальної вартості кредиту та графік платежів. Вважав ці порушення  договору відповідачем істотними, що є підставою для розірвання договору на вимогу однієї із сторін.

В судове засідання позивач не прибув, до початку розгляду справи надав заяву, в якій позов підтримав, справу просив розглянути без нього за участю його представника.

В судовому засіданні представник позивача  ОСОБА_1 позов підтримала з підстав, зазначених в позовній заяві, просила його задовольнити.

Третя особа на стороні позивача ОСОБА_3  заявлені вимоги  підтримала, суду пояснила, що між нею та відповідачем   8 квітня 2008 року  був  укладений кредитний договір без письмової згоди  її чоловіка, позивача, а також іпотечний договір  за згодою позивача. Він був обізнаний з умовами кредитування  з її слів. Вони розраховували належно виконувати зобов’язання за кредитним договором,  на що витрачали  гроші з сімейного бюджету. Однак  в серпні-вересні 2008 року  вона дізналась, що за умови  щомісячного внесення платежів в розмірі,  визначеному договором , наявний борг за кредитом. Як з’ясувалось, причиною виникнення боргу стали дії відповідача, який без попереднього повідомлення, внесення змін до договору, підвищив процентну ставку за договором, незважаючи на умови договору, викладені в п. 1.1, а   саме, користування кредитними коштами  зі сплатою на перший рік 15,5% річних.   Своєї згоди на підвищення  процентної ставки вона не давала, після серпня 2008 року робила ще декілька платежів, однак внесені кошти зараховувались на погашення виниклої заборгованості за відсотками та штрафів, оскільки банк робив розрахунки зі ставки 20,94% на рік, як її повідомили  усно. При укладанні договору  графік погашення  кредиту їй не надавали. Про сукупну вартість кредиту  вона не була обізнана.  Зміни до кредитного та іпотечного договорів не внесені. Банк не пред’являв до неї вимоги про розірвання договору та стягнення боргу за договором, про звернення стягнення на предмет іпотеки.  Її позов, аналогічний за вимогами, до банку  судом залишений без розгляду за клопотанням відповідача, оскільки за договором наявне третейське застереження.  

Представник відповідача ОСОБА_2  позов не визнав, надав письмові заперечення, доводи яких підтримав в судовому засіданні.  В обґрунтування заперечень послався на те, що  між банком та позивачем  не існують будь-які договірні відносини, він не є стороною укладених  між банком та ОСОБА_3, третьою особою по справі,  кредитного  та іпотечного договору. Сама ОСОБА_3, яка є стороною договорів, може за вирішенням спорів звернутися до Постійно діючого суду при асоціації українських банків в м. Києві, оскільки існує в кредитному договорі третейське застереження. Позивач не користувався кредитними коштами, наданими третій особі, оскільки вона використала їх за цільовим призначенням в день їх отримання, придбавши  житловий будинок та земельну ділянку.  Право вимагати розірвання укладених договорів за ст.. 651 ЦК України належить лише стороні договору, а позивач не є стороною договорів, які вимагає розірвати.    Суду пояснив, що дійсно, в серпні 2008 року банк в односторонньому порядку підвищив розмір процентної ставки за кредитним договором, ніякі додаткові угоди з цього приводу не укладалися між сторонами  договорів,  внесені  з серпні 2008 року за кредитним договором кошти розподілися на  сплату штрафів, рахунки погашення відсотків  та основного боргу, виходячи з підвищеної  процентної ставки;   позичальник неодноразово попереджалась про наявну заборгованість, з 2009 року  кредит взагалі не погашає.   В позові просив відмовити.  

Дослідивши надані сторонами письмові докази, судом встановлені такі факти та відповідні ним правовідносини.  

Позивач та третя особа перебувають в шлюбі  з 21 листопада 1997 року.

8 квітня 2008 року у м. Донецьку  між відповідачем по справі ( зміна назви Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку „Укрсоцбанк” на Публічне акціонерне товариство  „Укрсоцбанк”) та ОСОБА_3, третьою  особою  по справі на стороні позивача,  укладений договір кредиту № 210/7/219, за умовами якого (ст..1)  позичальник  отримала грошові кошти у сумі 408000 гривень зі сплатою 15,5 % річних за перший рік, з подальшим  щорічним переглядом  розміру процентів згідно з умовами п.2.6 договору та щомісячним погашенням  суми основної заборгованості  по 1360 гривень, з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом до 7 квітня 2033 року.  За п. 2.6 договору розмір процентної ставки переглядається один раз на рік не пізніше 8 числа січня місяця кожного року користування кредитом, про що укладається додаткова угода між сторонами договору.

8 квітня 2007 року  у м. Шахтарську  між відповідачем по справі та ОСОБА_3 за згодою позивача  укладений іпотечний договір № 210/8/197, за яким  передані в іпотеку  у якості забезпечення виконання зобов’язань за договором кредиту № 210/7/219 житловий будинок та земельна ділянка, розташовані в АДРЕСА_1, на придбання яких  видані грошові кошти в кредит.  В п.5 ст.1  викладені зміст та розмір основного зобов’язання,  строк і порядок його виконання, аналогічні за змістом  ст.. 1 договору кредиту.

Доповнення до кредитного та іпотечного договорів не внесені, що  визнано сторонами в судовому засіданні.

Як вбачається з історії кредитного договору за період з 08 квітня 2008 року по 31 грудня 2008 року, представленого  відповідачем,  діюча на момент укладення договору процентна ставка складала 15,5 % на рік до 18 серпня 2008 року,  з 18 серпня 2008 року  - 20 %. Платежі вносились по 12 березня 2009 року.

Отже, між  позивачем та відповідачем по справі  не існує жодних  цивільно-правових правовідносин. Та обставина, що він є чоловіком позичальника, не є визначальною при вирішенні можливих виниклих спорів між сторонами  як кредитного, так і іпотечного договорів.  

Разом з тим, існують  цивільно-правові відносини між відповідачем та  третьою особою на стороні позивача ОСОБА_3 Правовідносини між банком та позичальником регулюються   діючими договорами в частині, що не суперечить  ЦК України,  та нормами ЦК України в тій частині, які не урегульовані  договорами ( ст..ст.  572, 583, 593, 1048, 1054,  1056-1 з  30 грудня 2008 року).

Як вбачається з досліджених судом доказів, Банк підвищив процентну ставку за кредитним договором з порушенням умов укладеного з ОСОБА_3  кредитного договору, однак права позивача  діями відповідача не порушені, оскільки  випливають  з прав   третьої особи по справі, тісно з ними пов’язані. Третя особа по справі, вона ж – позичальник за кредитним договором, за бажанням у разі порушення її прав може звернутись за їх захистом в порядку, визначеному кредитним та іпотечним договорами, а саме,  до Третейського суду. Норми Сімейного кодексу України не регулюють правовідносини сторін по справі, а тому не можуть бути застосовані судом при вирішенні спору.

Посилання позивача на недодержання  відповідачем  вимог  ст..  65 СК України стосовно  отримання  письмової згоди  подружжя на укладення кредитного договору не є підставою для задоволення заявлених вимог, навіть враховуючи, що грошові кошти в розмірі 408000 гривень є цінним майном. Слід зауважити, що фактично позивач  був обізнаний про умови кредитного договору  та мету його укладання, оскільки  8 квітня 2008 року за його згодою було придбано нерухоме майно, на придбання якого і виділені грошові кошти,  та укладений  іпотечний договір в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, в якому  викладені умови кредитного договору.

Вимоги позивача про розірвання кредитного договору та іпотечного договору також не підлягають задоволенню, оскільки  він не є стороною цих договорів і не має права вимагати їх розірвання відповідно до ст.. 651 ЦК України.

Отже,  права позивача діями відповідача не порушені, законні підстави для задоволення позову відсутні. Суд приходить до висновку, що в його задоволенні слід  повністю відмовити. Понесені  позивачем судові витрати  відшкодування не підлягають у зв’язку з відмовою в позові.

 Відповідно до ст.. ст..   572, 583, 593, 651,  1048, 1054 ЦК України,  ст. ст. 10, 11,  209, 212-215, 218  ЦПК України,  

ВИРІШИВ:  

 В задоволенні позову ОСОБА_4 до  Публічного акціонерного товариства  „Укрсоцбанк”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача – ОСОБА_3, про  визнання незаконними дій по підвищенню відсоткової ставки в односторонньому порядку, зобов’язання до перерахування внесених платежів на рахунки погашення заборгованості за кредитом та відсотками з розрахунку 15,5% на рік,  зобов’язання до перерахування заборгованості за кредитним договором на час звернення до суду з розрахунку 15,5  % на рік,  розірвання кредитного договору № 210/7/219 від 8 квітня 2008 року, укладеного між ОСОБА_3 та  відповідачем,  розірвання  іпотечного договору № 210/7/219 від 8 квітня 2008 року, укладеного між ОСОБА_3 та відповідачем, зобов’язання  прийняти заборгованість за кредитом з розстрочкою платежу, – відмовити.

     Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання  апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь  у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

 Суддя:                                                                                               Л.І. Артеменко