- Справа 2-о-141-2010 рік
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 жовтня 2010 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючої - судді Самсонової В.В.
при секретарі Калініченко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Третя Дніпропетровська державна нотаріальна контора про встановлення факту, що має юридичне значення, -
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2010 року заявниця звернулася до суду із заявою, в якій просила встановити факт що «ОСОБА_1», ІНФОРМАЦІЯ_1, є особою зазначеною у заповіті , посвідченому Третьою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою 18 листопада 1988 року та зареєстрованому в реєстрі за № 1-4950, виданого на ім’я ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, і яка ще за життя в даному заповіті заповідала все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося – «ОСОБА_1», а не «ОСОБА_1», як зазначено в заповіті. В обґрунтування заяви, заявниця вказала на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її двоюрідна бабуся - ОСОБА_3. Ще за свого життя, а саме: 18 листопада 1988 року, ОСОБА_3 склала заповіт, яким усе майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося заповідала заявниці, ОСОБА_1. Заповіт був посвідчений Третьою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою 18 листопада 1988 року та зареєстровано в реєстрі за № 1-4950. Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка складається із 48/100 частин домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1, а також із простих іменних акцій та грошового вкладу в розмірі 1501 грн. 90 коп., який знаходиться в філіалі № 6719/0190 на рахунку № НОМЕР_1 Відкритого акціонерного товариства Державний ощадний банк України. Єдиним спадкоємцем по заповіту після смерті ОСОБА_3 являється заявниця, її двоюрідна онука - ОСОБА_1, яка своєчасно, звернулася до Третьої Дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак оформити необхідні документи для одержання свідоцтва про право на спадщину неможливо із-за розбіжності в написанні її ім’я, зазначеного в заповіті та її паспорті. Так, в заповіті ім'я заявниці помилково вказане, як «ОСОБА_1», а в її паспорті ім'я на українській мові вказане, як «ОСОБА_1». Заявниця вважає, що така розбіжність викликана неправильним перекладом її ім'я з російської мови на українську. Вищезазначені обставини підтверджуються свідоцтвом про смерть ОСОБА_3, заповітом від 18 листопада 1988 року, її паспортом в якому ім’я вірно пишеться «ОСОБА_1», а ні «ОСОБА_1», свідоцтвом про шлюб, свідоцтвом про моє народження, свідоцтвом про право власності на частину житлового будинку, свідоцтвом про право на спадщину, реєстраційним посвідченням, ощадною книжкою та депозитним свідоцтвом. Таким чином, виникла необхідність встановити факт, що «ОСОБА_1», ІНФОРМАЦІЯ_1, є особою зазначеною у заповіті , посвідченому Третьою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою 18 листопада 1988 року та зареєстрованому в реєстрі за № 1-4950, виданого на ім’я ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, і яка ще за життя в даному заповіті заповідала все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося – «ОСОБА_1», а не «ОСОБА_1», як зазначено в заповіті , оскільки неправильне написання її ім’я не дає можливості розпоряджатися належним їй майном, що порушує її право, як власника.
В судове засідання заявниця не з’явилася, належним чином була повідомлена, раніше надала суду заяву, в якій заявлені вимоги підтримала в повному обсязі, просила заяву задовольнити, посилалася на обставини викладені в заяві, справу просила розглянути у її відсутність.
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з’явився, належним чином був повідомлений, причину неявки суду не повідомив, раніше надав суду заяву про слухання справи у його відсутність.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню по наступних підставах.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 256 ЦПК України судовим порядком можуть бути встановлені факти належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;
В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_3. склала заповіт, яким усе майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося заповідала заявниці, ОСОБА_1. Заповіт посвідчений Третьою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою. Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка складається із 48/100 частин домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1, а також із простих іменних акцій та грошового вкладу в розмірі 1501 грн. 90 коп., який знаходиться в філіалі № 6719/0190 на рахунку № НОМЕР_1 Відкритого акціонерного товариства Державний ощадний банк України. В заповіті від 18 листопада 1988 року ім’я заявниці на українській мові помилково вказано як ОСОБА_1.
Таким чином, суд вважає за можливе встановити факт, що «ОСОБА_1», ІНФОРМАЦІЯ_1, є особою зазначеною у заповіті , посвідченому Третьою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою 18 листопада 1988 року та зареєстрованому в реєстрі за № 1-4950, виданого на ім’я ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, і яка заповідала все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося – «ОСОБА_1»
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 212, 256 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Заяву ОСОБА_1, заінтересована особа: Третя Дніпропетровська державна нотаріальна контора про встановлення факту, що має юридичне значення – задовольнити.
Встановити факт, що «ОСОБА_1», ІНФОРМАЦІЯ_1, є особою зазначеною у заповіті , посвідченому Третьою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою 18 листопада 1988 року та зареєстрованому в реєстрі за № 1-4950, виданого на ім’я ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, і яка в даному заповіті заповідала все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося – «ОСОБА_1».
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя В.В. Самсонова