П О С Т А Н О В А                                                    

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И                Справа № 2-а-834/10  

«15» жовтня 2010 року                                                                   м. Хорол

 Хорольський районний суд Полтавської області  

в складі судді Миркушіної Н.С.,  

розглянувши у письмовому провадженні в залі суду м. Хорол справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі про нарахування додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю,  

В С Т А Н О В И В:  

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області про нарахування додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю.  

В заяві вказував, що він являється учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії, отримує пенсію в управлінні Пенсійного фонду України в Хорольському районі.

Позивач просив зобов'язати управління пенсійного фонду України в Хорольському районі здійснити йому перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та проводити виплати згідно ст. 51 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеної частиною 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з   01 січня 2004 року  .

В судове засідання позивач не з’явився, але подав письмову заяву, в якій просив справу слухати у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області в судове засідання свого представника не направив, але подав заяву, в якій просив справу слухати у відсутність його представника, позовні вимоги позивача не визнав, подавши заперечення.  

Суддя, врахувавши позицію сторін, дослідивши матеріали справи та належно оцінивши всі зібрані по справі докази, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Позивач   ОСОБА_1  . є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до категорії 2 осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС серії НОМЕР_1 від 14.12.1992   року. Враховуючи зазначений статус позивача, останній  (згідно довідки управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області) одержує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, на підставі статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 року.  

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України від 28.02.1991 року № 796 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Статтею 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров’ю, призначається в розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком. Як передбачено статтею 53 того самого Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Доводи відповідача про те, що ними позивачу правомірно, протягом зазначеного періоду, нараховувалася і виплачувалася додаткова пенсія відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із змінами внесеними Законом України № 107-VI від 28.12.2007 року та Постанов Кабінету Міністрів України № 1 «Про підвищення розміру пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 03.01.2002 року, № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року, на думку судді, сформовані на підставі неправильного розуміння змісту вказаних норм чинного законодавства, спростовуються наданими доказами та матеріалами справи, а тому не можуть бути застосовані судом при прийняті рішення. Вказаний висновок судді зроблено на підставі наступного.  

Так, в п.2 постанови від 03.01.2002 року № 1 Кабінет Міністрів України встановив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, всупереч положенням зазначених статей закону, причому ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.

Дійсно Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28.12.2007 року внесено зміни до ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема змінено розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю в бік зменшення, визначивши її у процентах прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

З дотриманням зазначених змін, які були внесені Законом України № 107-VI від 28.12.2007 року, фактично прийнята Постанова Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року.  

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008 року у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народних депутатів України щодо відповідності  Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 67 розділу 1, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення підпункту 13 пункту 28 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».  

Відповідно до ч. 2 ст. 152  Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.  

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України, суд дійшов висновку, що до 01.01.2008 року  та з 22.05.2008 року УПФУ в Хорольському районі Полтавської області повинно було нараховувати та сплачувати позивачу додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, передбачену ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності підпункту 13 пункту 28 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», нараховувати та здійснювати виплату позивачу додаткової пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, за виключенням періоду з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Згідно з положенням ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.  Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.  

Отже, за конституційними нормами, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, на думку судді, при визначені розміру додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, в період з   01 січня 2004   року по даний час, за виключенням періоду з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року, підлягають застосуванню ч.1 ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 року, № 530 від 28.05.2008 року, які суттєво обмежують і погіршують конституційні права позивача. Між тим, відповідач в період з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року, нараховуючи та виплачуючи позивачу додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до вказаних постанов Кабінету Міністрів України, діяв правомірно.

Згідно ч. ч. 3 та 4 ст. 8 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.  

З приводу неврегульованості на законодавчому рівні розміру додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, суддя зазначає наступне.

Вихідним критерієм розрахунку додаткової пенсій позивачу, в даному випадку, на думку суду, виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Вказаний висновок суду зроблений на підставі того, що за чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України № 1058-ІV, іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Позиція відповідача, що відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» застосовувати прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, як розмір мінімальної пенсії за віком, під час обчислення зазначеного виду додаткової пенсії позивачу немає підстав, є необґрунтованими, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання пенсії в розмірі, передбаченому ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка, беручи до уваги рішення Конституційного Суду  України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 року, є чинною на даний час, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.  

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Оскільки позивачеві слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.  

Таким чином, з підстав, викладених вище, на думку судді, вимоги позивача про зобов’язання відповідача здійснити перерахунок додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров’ю, з дня призначення пенсії, за виключенням періоду з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року, - у відповідності до вимог ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підлягають до задоволення.  

Судові витрати слід покласти на державу.  

На підставі наведеного та керуючись статтями 2, 4, 5, 17, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,  

  П О С Т А Н О В И В:  

Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі про нарахування додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю задовольнити частково.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області   здійснити    ОСОБА_1    перерахунок  додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з встановленого законом  мінімального розміру пенсії за віком,  визначеного ст. 28  Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні виплати   з 01 січня 2004 року,  за виключенням періоду з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року.  

 В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Судові витрати слід покласти на державу.  

Постанова може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративному суду Полтавської області через Хорольський районний суд протягом 10 днів.

  С у д д я :