П О С Т А Н О В А                         Справа №2-а-637/10  

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И                                          

 „21” вересня 2010 року                                              м. Хорол

 Хорольський районний суд Полтавської області

в складі: головуючого – судді Миркушіної Н.С.

при секретарі – Пойда Т.М.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хорол адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду в Хорольському районі  Полтавської області,  Головного управління в Полтавській області Пенсійного фонду України про визнання дій відповідачів управління пенсійного фонду України в Хорольському районі,  Головного управління в Полтавській області Пенсійного фонду України  неправомірними,

  В С Т А Н О В И В :  

 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до управління Пенсійного фонду в Хорольському районі  Полтавської області,  Головного управління в Полтавській області Пенсійного фонду України про визнання дій відповідачів управління пенсійного фонду України в Хорольському районі,  Головного управління в Полтавській області Пенсійного фонду України  неправомірними.

В заяві вказував, що згідно запису в його трудовій книжці №9 від 02 червня 1981 року був прийнятий  на посаду інженера – наладчика з виконанням обов’язків майстра  Хорольської  дільниці  пересувної  механізованої колони №3 тресту спецробіт Полтавського  облміжколгоспбуду.

Дільниця, на якій працював позивач, знаходилася від Полтави за 110 км, обсяги робіт були великі, але структура управління і штатні  розписи на той час не давали змоги встановлювати посади майстрів чи  виконробі дільниць.

Відповідно до запису в трудовій книжці за №10 від 01 серпня 1985 року позивача було переведено на посаду виконуючого обов’язки майстра, а з 01 грудня 1986 року – на посаду майстра  цієї дільниці, на якій працював до 26 квітня 1991 року.

Згідно запису в трудовій книжці позивача за № 12 від 26.04.1991 року, останній був переведений на посаду виконроба Хорольської дільниці. На даній посаді він пропрацював  до 08 січня 2002 року і був звільнений у зв’язку  із скороченням штатів.

Таким чином, стаж роботи позивача на посаді виконуючого обов’язки майстра, майстром, майстром та  виконробом Хорольської  дільниці  ПМК-3 тресту спец робіт  Полтавської області міжколгоспбуду становить 20,5 років. Але управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі  не визнає період   роботи  на посадах  інженера – наладчика з виконанням обов’язків майстра, на посаді виконуючого обов’язки майстра, а також період роботи на посаді  виконроба з  21.07.1992 року (14 років 9 місяців) як таким, що дає йому право  на пільгову пенсію. Тому позивач звернувся в суд з даним позовом.

В судовому засіданні позивач пояснив, що з 1981 року по 1986 рік фактично виконував лише обов’язки прораба (майстра) і взагалі не виконував роботу інженера-наладчика; позов частково змінив, просив суд визнати неправомірними дії відповідачів щодо відмови в зарахуванні спеціального (пільгового) трудового стажу за Списком №2 за період роботи з 02 червня 1981 року по 01 грудня 1986 року оформленні документів  на пільгову пенсію – у відповідності із діючим законодавством та зобов’язати відповідачів за Списком №2 за період роботи з 01 червня 1981 року  по  01 грудня 1986 року оформити документи на пільгову пенсію – у відповідності із діючим законодавством.  

В судовому засіданні представники відповідача управління Пенсійного фонду в Хорольському районі позов не визнали, суду показали, що ОСОБА_1 дійсно виконував обов’язки інженера-наладчика протягом всього робочого часу.

 Представник відповідача Головного управління Пенсійного фонду в судове засідання не з’явився, надіславши заяву про розгляд справи за відсутності представника управління та надавши заперечення.       

Суд, заслухавши пояснення позивача, представників відповідача, допитавши свідків, дослідивши та належно оцінивши матеріали справи приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач згідно запису в його трудовій книжці №9 від 02 червня 1981 року був прийнятий  на посаду інженера – наладчика з виконанням обов’язків майстра  Хорольської  дільниці  пересувної  механізованої колони №3 тресту спецробіт Полтавського  облміжколгоспбуду.

Дільниця, на якій працював позивач, знаходилася від Полтави за 110 км, обсяги робіт були великі, але структура управління і штатні  розписи на той час не давали змоги встановлювати посади майстрів чи  виконробі дільниць.

Відповідно до запису в трудовій книжці за №10 від 01 серпня 1985 року позивача було переведено на посаду виконуючого обов’язки майстра, а з 01 грудня 1986 року – на посаду майстра  цієї дільниці, на якій працював до 26 квітня 1991 року.

Той факт, що позивач у 1981-1986 роках  виконував  обов’язки  виконроба, майстра, підтверджуються копією наказу начальника ПМК-3 від 19.09.1981 року № 159-А (про організацію видачі заробітної плати на робочих  місцях через виконробів дільниць», де прямо зобов’язується виконробом (в тому числі і позивачу)  видавати під звіт грошові кошти і платіжні документи) архівний відділ  Полтавської міської ради, Ф.46,оп. 1, стр. 81, адк. 450

Позивач звертався до відповідачів Управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі та Головного  Управління  Пенсійного фонду України в Полтавській області  із заявами  про оформлення  документів на пільгову пенсію.

У відповіді УПФ у Хорольському районі  від 16.04.2009 року повідомив, що  стаж роботи позивача з 02.06.1981 року по 31.07.1985 року на посаді інженера наладчика з виконанням обов’язків майстра не підпадає під професію: майстри будівельних та  монтажних робіт, виконавці робіт, згідно Списку №2 виробництв, робіт, професій посад і показників, зайнятість в яких надає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених КМУ Постановою № 36 від 16.01.2003 року і вказує, що відповідно до порядку  застосування списків виробництв, робіт, професій посад і показників затверджених КМУ Постанова № 442 від 01.08.1992 «Про проведення  атестації  робочих місць за умовами праці» стаж роботи з 21.08.1992 року зараховується за результатами атестації робочих місць.

Оскільки в документах особового складу Полтавського  ПМК-3 треста спец робіт Полтавського  облміжколгоспбуду про проведення атестації робочих місць в трудовому архіві архівного відділу  міської ради не має, стаж роботи  з 22.08.1992 року по 08.01.2002 року зарахувати  вважається  неможливим і при умові  підтвердження пільгового стажу Комісією з питань підтвердження  пільгового стажу – право на пенсію  на пільгових умовах позивач набуде при  досягненні 58- річного  віку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дії відповідача є неправомірними та такими, що суперечать діючому  законодавству, порушують права позивача на отримання пенсії за віком на пільгових умовах з наступних підстав.  

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією конституцією, не є вичерпними.  Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, мають працівники:

1) зайняті повний робочий день на роботах з особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки – після досягнення 50 років і при стажі роботи не менш 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки – після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах;

2) працівникам, які мають не менше половини стажу роботи в особливо шкідливих та особливо важких умовах праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням загальновстановленого віку (60 та 55 років), на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи жінкам;

3) працівники, які зайняті повний робочий день на інших роботах у шкідливих і важких умовах праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки – після досягнення 55 років і при стажі роботи не менш 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки – після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах ;  

4) працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку  на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи – жінкам.

Згідно зі ст.100 вказаного Закону, особам, які працювали до введення в дію цього Закону (до 01.01.1992 року) на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством (що діяло до 01.01.1992 року). При визначенні права на пенсію згідно ст.100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються Списки №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 р. № 1173. Пільговий стаж при цьому зараховується до 01.01.1992 року і без проведення атестації.

Так, для осіб, які зайняті на окремих видах робіт із шкідливими та важкими умовами праці, статтями 13 та 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено право дострокового виходу на пенсію (до досягнення жінками 55, чоловіками – 60 років/ загальний стаж/). На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на роботах, передбачених списками N1 та N2, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України; трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції; жінки, зайняті протягом повного сезону на вирощуванні, збиранні та післязбиральній обробці тютюну; водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, особи, зайняті на підземних роботах та інші.

Що стосується  проведення атестації робочих місць за умовами праці, суд приходить до наступного:

Так, для призначення пенсії за Списками N1 або N2 зайнятість працівника за відповідною професією чи на займаній посаді, які передбачені списками, має бути підтверджена результатами атестації умов праці.  

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 р. N442, та методичними рекомендаціями щодо її проведення, розробленими Міністерством праці України та Міністерством охорони здоров'я України. Періодичність проведення атестації робочих місць повинна визначатися безпосередньо колективним договором підприємства, але не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.  

 Разом з тим, непроведення атестації робочих місць свідчить про порушення пенсійних прав позивача.

У разі якщо атестація робочих місць на підприємстві не проведена або проведена несвоєчасно, до пільгового стажу для призначення пенсій за результатами попередньої атестації зараховується лише п'ятирічний період роботи з шкідливими та важкими умовами праці, а подальший період на цих роботах не зараховується до пільгового стажу до того часу, поки не буде проведено чергову атестацію робочих місць .  

13 листопада 2009 року позивач звернувся із заявою  до Пенсійного фонду України із заявою, щодо  зарахування пільгового стажу за Списком №2 періоду роботи з 02.06.1981  року по 08.01.2002 року на яку отримав відповідь, згідно якої  відповідно до Порядку  підтвердження наявного трудового  стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого  Постановою КМУ від 12.08.1993 року № 637, у разі ліквідації підприємства підтвердження періодів роботи, що зараховується до  трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або вислугу років, установленої для окремої категорії працівників, здійснюється в порядку, визначеному  Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та Міністерством  фінансів.

Згідно вказаного порядку підтвердження періодів роботи, що дає право на  призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється відповідними комісіями, що утворені при Головних управліннях х Пенсійного фонду України в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі.  На підставі вказаного  було вирішено заяву позивача розглянути  на Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право  на призначення пенсії на пільгових умовах або  за вислугу років при Головному управлінні  Пенсійного фонду України в Полтавській  області.

Враховуючи, що Рішенням  Комісії при головному управлінні  Пенсійного фонду України в Полтавської області по результатам  розгляду заяви позивача ОСОБА_1 від 18.12.2009 року, підтверджено періоди роботи за період з 01.12.1986 року по 25.04.1991 року майстром будівельних  і монтажних робіт, з 26.04.1991  року по 21.08.1992 року виконавцем робіт, що передбачено Списком №2 затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 26.01.1991 року №10; Відмовлено позивачу  в підтвердженні стажу роботи за Списком №2 з 01.08.1985 року по 30.11.1986 року. Підстава відмови – відсутність  відомостей про зайнятість на пільговій роботі повний робочий день на зазначеній посаді.

Отже, позивачу відмовлено тому, що в управлінні Пенсійного фонду в Хорольському районі та Головному управлінні Пенсійного фонду відсутні докази зайнятості позивача ОСОБА_1 на пільговій роботі  повний робочий день, тобто 8 годин робочого часу.  

Хоча в самому рішенні від 18.12.2009 року Комісія зазначає та визнає, що  згідно довідок  про заробітну плату від 26.03.2009 року № Р-01-07-17/3н  виданих  Виконавчим комітетом Полтавської  міської ради, оплата праці позивачу проводилася з січня  1985 року по грудень 1992 року.

Факт про зайнятість позивача ОСОБА_1 на роботі майстром повний робочий день з 01.08.1985 року по 30.11.1986  року підтверджується архівною довідкою  від 26.03.2009 року № Р-01-17/3Н про нарахування та виплату  заробітної плати за спірний період (за виключенням серпня 1985 року) позивачу ОСОБА_1 за виконання роботи майстра.  

Той факт, що позивач був зайнятий на роботі як майстер повний робочий день підтверджується поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які в судовому засіданні пояснили, що дійсно вони працювали разом з позивачем, який виконував лише обов’язки прораба (майстра) і взагалі не виконував роботу інженера-наладчика.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України і тому вимушений звернутись із  заявою до суду.

Відповідно до ст. 55 Конституції  України, кожному гарантується право  на оскарження  в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та кожен має  право на звернення за захистом своїх порушених  прав до суду.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він   заперечує  проти адміністративного позову.  

Згідно статті 18 КАС України, місцевим  загальним  судам   як   адміністративним   судам підсудні: 1) адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа  місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування,  крім тих,  які підсудні окружним адміністративним судам; 2) усі  адміністративні  справи  з  приводу  рішень,  дій  чи бездіяльності   суб'єктів   владних   повноважень  у  справах  про притягнення до адміністративної відповідальності;  3)  усі  адміністративні  справи  у  спорах  фізичних  осіб з суб'єктами  владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку,  здійснення,  надання,  одержання  пенсійних  виплат, соціальних    виплат    непрацездатним   громадянам,   виплат   за загальнообов'язковим  державним  соціальним  страхуванням та інших соціальних  виплат,  доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Па підставі наведеного та керуючись ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 64, 124, 152 Конституції України суд –

  П О С Т А Н О В И В:  

 Змінений позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду в Хорольському районі  Полтавської області,  Головного управління в Полтавській області Пенсійного фонду України про визнання дій відповідачів управління пенсійного фонду України в Хорольському районі,  Головного управління в Полтавській області Пенсійного фонду України  неправомірними задовольнити повністю.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду в Хорольському районі  Полтавської області та Головного управління в Полтавській області Пенсійного фонду України щодо відмови в зарахуванні спеціального (пільгового) трудового стажу за Списком №2 за період роботи з 02 червня 1981 року по 01 грудня 1986 року оформленні документів  на пільгову пенсію – у відповідності із діючим законодавством.

Зобов’язати управління  Пенсійного фонду в Хорольському районі Полтавській  області та  Головне управління в Полтавській області Пенсійного фонду України  зарахувати   ОСОБА_1   спеціальний  (пільговий) трудовий  стаж за Списком №2 за період роботи з 01 червня 1981 року  по  01 грудня 1986 року оформити документи на пільгову пенсію – у відповідності із діючим законодавством.

      Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги в судову палату по цивільних справах апеляційного суду Полтавської області через Хорольський районний суд протягом 10 днів.

   Г о л о в у ю ч и й: