Справа 22а-10044\2007                            Головуючий в 1 інстанції Демиденко Ю.Ю.

Категорія 14(1)                                        Доповідач Барильська А.П.

УХВАЛА

 Іменем   України

2007 року березня 29 дня колегія судців судової палати .у цивільних справах апеляційного

суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого: судді Барильської А.П.

суддів       Ляховської І.Є., Соколан Н.О.

при секретарі  Чубіній А.В.

за участю: ОСОБА_1, що діє в інтересах ОСОБА_2, представника відповідача Качковського Сергія Анатолійовича,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, що діє в інтересах ОСОБА_2 на постанову Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 07 вересня 2006 року за позовом ОСОБА_2 до Криворізького слідчого ізолятору Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Дніпропетровській області про оскарження дій адміністрації слідчого ізолятору, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2. звернуся до суду з адміністративним позовом до Криворізького слідчого ізолятору Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Дніпропетровській області про оскарження дій адміністрації слідчого ізолятору і просив суд визнати дії адміністрації відповідача неправомірними. Зобов"язати відповідача не перешкоджати ОСОБА_2. користуватися телевізором та кип"ятильником з 6 до 22 години без обмежень. Дозволити ОСОБА_2. прийом в передачах одноразового посуду, в тому числі, одноразових ножів. Зобов"язати відповідача приймати в передачах та видавати ОСОБА_2. ліки, придбання яких не потребує рецепту лікаря. Заборонити відповідачу здійснювати незаконний відеонагляд за ОСОБА_2.

Постановою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 07 вересня 2006 року в задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1. ставить питання про скасування постанови суду і ухвалення нової постанови про задоволення позовних вимог, оскільки судом порушені норми матеріального і процесуального права. Суд не врахував вимоги ст.9 Закону України " Про попереднє ув"язнення", та п.п.5,9 "Правил поведінки в слідчих ізоляторах осіб, взятих під варту". Відповідач не надав суду доказів, що медикаменти, необхідні позивачу, маються в наявності, та що вони дійсно надавалися позивачу.Суд не взяв до уваги вимоги п.13 ст.9 та ч.2 ст.7 Закону України "Про попереднє ув"язнення".

ОСОБА_1. підтримав апеляційну скаргу і просив скасувати постанову суду і ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог, оскільки судом порушені норми матеріального і процесуального права.

Представник відповідача Качковський С.А. заперечував проти апеляційної скарги.

2

Перевіривши законність та обгрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2. утримується під вартою в Криворізькому слідчому ізоляторі Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Дніпропетровській області.

Вирішуючи спір, суд в повному обсязі встановив обставини справи, дав їм належну правову оцінку і дійшов правильного висновку про відмову в задоволені позову.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про попереднє ув"язнення" та п.5 "Правил поведінки у слідчих ізоляторах осіб, узятих під варту і засуджених", ( надалі- "Правил"), особи, взяті під варту, мають право користуватися телевізором.

Згідно п. 4.1.2 Наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань ( надалі- ДЦУВП), № 192 та п.5 "Правил", відповідачем встановлений розпорядок дня, відповідно до якогоОСОБА_2. у встановлені години надається право користування телевізором та кип"ятильником.

У зв"язку з чим, колегія суддів вважає, що суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволені позову про зобов"язання відповідача не перешкоджати ОСОБА_2. користуватися телевізором та кип"ятильником з 6 до 22 години без обмежень.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі про те, що суд не врахував вимоги ст.9 Закону України " Про попереднє ув"язнення", та п.п.5,9 "Правил", є безпідставними і висновків суду не спростовують.

Вирішуючи спір в частині зобов"язання відповідача дозволити ОСОБА_2. прийом в передачах одноразового посуду, в тому числі, одноразових ножів, суд першої інстанції, відповідно до ст.7 абз.З Закону України "Про попереднє ув"язнення" та п.4.3.3 наказу № 192 ДЦУВП дійшов правильного висновку про відмову в задоволені позову, оскільки зазначені в позові предмети відсутні в переліку предметів першої потреби, які дозволено направляти в посилках та передачах ув"язненим під варту. Відповідно до п.3 ст. 11 Закону України "Про попереднє ув"язнення", особам, взятим під варту, надаються за єдиними нормами, встановленими Кабінетом Міністрів України, харчування, індивідуальне спальне місце, постільні речі та інші види матеріально- побутового забезпечення.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач безпідставно заборонив передавати ОСОБА_2. одноразовий посуд, в тому числі і одноразові ножі, є безпідставними.

Вирішуючи спір в частині зобов"язання відповідача приймати в передачах та видавати ОСОБА_2. ліки, придбання яких не потребує рецепту лікаря, суд згідно п.5 "Правил" та п. 6.12.17 наказу ДЦУВП № 3\6 від 18.01.2000 року "Про затвердження нормативно-правових актів з питань медико- санітарного нагляду осіб, які утримуються у слідчих ізоляторах та виправно-трудових установах Державного департаменту України з питань виконання покарань", дійшов правильного висновку про відмову в задоволені цієї частини позову.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2. отримує медикаменти відповідно до встановленого йому діагнозу. ОСОБА_2. протягом перебування під вартою, відповідно до журналу амбулаторного прийому першого та другого поверху, до лікаря із скаргами на стан здоров"я не звертався. Як пояснив в засіданні колегії судців представник позивача ОСОБА_1., позивач є лікарем і сам встановлює собі діагноз та призначає лікування.

3

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що відповідач не надав суду доказів, що медикаменти, необхідні позивачу, маються в наявності, та що вони дійсно надавалися позивачу, є безпідставними, спростовуються матеріалами справи та висновками суду.

Відмовляючи в позові в частині заборони відповідачу здійснювати незаконний відеонагляд за ОСОБА_2., суд правильно виходив з положень ст. 7 Закону України "Про попереднє ув"язнення", відповідно до якого адміністрація КСІ зобов'язана забезпечити виконання вимог режиму в місцях попереднього ув'язнення. Згідно ст. 103 КВК України, адміністрація має право використовувати аудіовізуальні, електроні і інші технічні засоби нагляду і контролю.

Доводи про незаконність використання відеонагляду за ОСОБА_2. є необгрунтованими і не можуть бути підставою для скасування законної постанови суду.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що дії відповідача є правомірними, постанова суду відповідає вимогам матеріального і процесуального права, у зв"язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 196,198, 200.205,206 КАС України, колегія  суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, що діє в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Постанову Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 07 вересня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня складання ухвали в повному обсязі.

Ухвала в повному обсязі буде складена 03 квітня 2007 року.