Начало формы  

№2-а-160/09  

П О С Т А Н О В А   

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И   

 18 грудня 2009 року                                   Млинівський районний суд Рівненської області  

в складі головуючої судді  Бандури А.П.

при секретарі    Тарасюк І.В.

з участю:  позивача ОСОБА_1

представника відповідача головного спеціаліста – юрисконсульта Управління Пенсійного Фонду України в Млинівському районі Гикавого П.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Млинів Рівненської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Млинівському районі Рівненської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», -

ВСТАНОВИВ:  

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Млинівському районі Рівненській області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», посилаючись на те, що Управління Пенсійного фонду України в Млинівському районі Рівненській області в добровільному порядку відмовляється провести нарахування щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни.

 В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позов підтримала та суду пояснила, що вона є дитиною війни. Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний статус дітей війни» від 18 листопада 2004 року, з 1 січня 2006 року їй, позивачці, мають виплачувати щомісячну соціальну допомогу в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. У 2007-2008 роках їй такої допомоги не виплачували. Верховна Рада України призупинила дію статті 6 Закону України «Про соціальний статус дітей війни», однак Конституційний Суд України рішенням від 9 липня 2007 року визнав такими, що не відповідають Конституції України положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» пункт 12 статті 71, яким зупинено дію статті 6 Закону України № 2195-4 від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни», пункт 3 положення статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-5 від 19 грудня 2006 року.

 Пункт 5 Рішення Конституційного Суду в цій справі має преюдиційне значення для суддів загальної юрисдикції при розгляді ним позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникають внаслідок дії положень статтей зазначених законів, що визнані неконституційними. Пункт 6 Рішення Конституційного Суду є обов’язковим до виконання на території України, являється остаточним і не може бути оскаржене.  

 Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України «Про соціальний статус дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені чи скасовані іншими нормативно-правовими актами. Згідно з ч. 2 ст. 19 та ч.3 ст. 22 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти на підставі й у межах повноважень та у спосіб, передбачений   Конституцією та законами України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуюсих прав і свобод.

 В 2008 році аналогічне рішення № 10-рп/2008 Конституційного Суду України відносно цих виплат прийнято 22 травня 2008 року. Просить зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Млинівському районі здійснити перерахунок та виплатити їй 30 % надбавку до пенсії як дитині війни за період 2007-2008 років в сумі 1 515,70 гривень.  

Представник відповідача Управління Пенсійного фонду України в Млинівському районі Гикавий П.П. позов не визнав і суду пояснив, що Управління Пенсійного фонду України в Млинівському районі просить відмовити в позові позивачці в силу незалежних від Пенсійного фонду України обставин.

Свої заперечення Управління Пенсійного фонду України в Млинівському районі аргументує наступним: відповідно до ст. 110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» виплата надбавки до пенсії дітям війни на протязі 2006 року повинна була проводитися поетапно, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Проте, пунктом 17 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», вказана норма закону скасована не була. Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою встановлювалась надбавка до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком, було зупинено. Замість цієї надбавки, ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дітям війни, які є інвалідами, встановлювалась доплата до пенсії в розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Конституційний Суд України своїм рішенням від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007, положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» щодо обмеження прав дітей війни на отримання даної надбавки до пенсії визнав неконституційними. Разом з тим, Верховною Радою України так і не було внесено змін до відповідних статтей цього Закону, які визнані неконституційними. Згідно із пунктом 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено в новій редакції. Було встановлено, що дітям війни, крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Дане положення також було визнано неконституційним, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.

Верховна Рада України так і не внесла відповідних змін до закону про Державний бюджет України на 2008 рік та до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Не приведено у відповідність із цим законом і інші закони та нормативно-правові акти України, а тому і в 2008 році був відсутній правовий механізм нарахування та проведення доплат до пенсії дітям війни. Така ж ситуація зберігалась і в січні місяці 2009 року. Окрім цього, залишилось не врегульованим і інші питання, без вирішення яких органи Пенсійного Фонду України позбавлені можливості виконати свої обов’язки перед пенсіонерами, які підпадають під категорію «діти війни»:  

- по-перше, виплати надбавки до пенсії дітям війни, згідно із ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», повинні проводитись за рахунок коштів Державного бюджету України. Реалізація ж пенсійних програм здійснюється за рахунок бюджету Пенсійного фонду України;

по-друге, на даний час відсутній нормативно-правовий документ, який би визначав розмір мінімальної пенсії за віком для обрахування розміру надбавки до пенсії дітям війни. Мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», застосовується включно для визначення розмірів пенсії і не може бути застосованим до визначення розмірів соціальних надбавок до пенсії дітям війни;

по-третє, у Державному бюджеті на 2006-2008 роки не передбачено видатків на виконання рішень судів на стягнення пенсії понад розміри, встановлені законами України про Державний бюджет України на відповідний рік;

по-четверте, сума коштів, яку позивач заявляє до стягнення з Пенсійного фонду, не відповідає дійсності. Рішення Конституційного Суду України про неконституційність окремих положень законів про Державний бюджет на 2007-2008 роки щодо проведення доплат до пенсії дітям війни, набрали законної сили відповідно з 9 липня 2007 року та з 22 травня 2008 року і зворотної дії в часі не мають. Тому надбавка до пенсії за 2007 та 2008 роки повинна обраховуватись саме з дати набрання рішенням Конституційного Суду України сили. В 2007 році вона складає – 703,87 грн., в 2008 році – 715,23 грн., разом – 1 419 гривень 10 копійок. Просить позовну заяву ОСОБА_1 залишити без задоволення, а провадження у справі закрити.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, вважає, що позов в частині проведення перерахунку розміру пенсії, підлягає до задоволення з слідуючих підстав: ксерокопією посвідчення № НОМЕР_1 виданого на ім’я                  ОСОБА_1 підтверджується, що ОСОБА_1, 1940 року народження, є дитиною війни.

/а.с. 7/

 Спір підлягає вирішенню на підставі ч.2 ст.19, ч.3 ст. 22 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, згідно з якими,  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.  

Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.  

Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9  “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону  чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності  Конституції  і в усіх необхідних випадках застосовувати  Конституцію як акт прямої дії. Суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі коли закон, який  був чинний до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй.  

Відповідно до ч. 2  ст. 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” державні соціальні гарантії «дітям війни», встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.  

Відповідно ч. 1 ст. 6  Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, в редакції від 19 грудня 2006 року, «дітям війни пенсії…, підвищується на 30% від мінімальної пенсії за віком ».  

Згідно ст. 7 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.  

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу  доплати до пенсії за 2006 рік, то  Законом України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20 грудня 2005 року дію ст.6 зазначеного Закону на 2006 рік  зупинено.  

Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19 січня 2006 року, який набрав чинності  15 березня 2006 року, до статті 110 Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.  

Проте, у 2006 році доплати до пенсії, встановлені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”  запроваджені не були.  

Закони України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20 грудня 2005 року та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19 січня 2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.  

Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, оскільки до 15 березня 2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені. Таким чином, вимоги за 2006 рік  задоволенню не підлягають.  

На думку суду, стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 рік, відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.  

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 за №6-рп2007 року, щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.  

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України, є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.  

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення Рішення Конституційним Судом України Управління Пенсійного Фонду України в Млинівському районі Рівненської області повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 09 липня 2007 року, оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09 липня 2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.  

Таким чином, вимоги  позивача підлягають частковому задоволенню з 09 липня 2007 року.  

Що ж стосується вимог позивача за 2008 рік, то відповідно до п.п.41 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції:  

«дітям війни  (крім  тих,  на  яких  поширюється  дія  Закону України "Про  статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх  соціального захисту") до пенсії або щомісячного  довічного грошового  утримання  чи   державної   соціальної   допомоги,   що виплачується  замість  пенсії,  виплачується  підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.  

Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.»  

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу І, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу ІІ, пункту 3 розділу ІІІ Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу І, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України),  визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ”.  

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.  

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22 травня 2008 року Управління Пенсійного Фонду України в  Млинівському районі Рівненської області  повинно  було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, в розмірі передбаченому ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” в редакції, яка діяла до 01 січня 2008 року, оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп.41 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.  

З 22 травня 2008 року, відповідач мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

Аналіз наведеного закону і обставин справи, дають суду підстави для висновку,  що соціальні права ОСОБА_1 на отримання доплати  до пенсії як особи, що має статус «дитини війни»  на 30 відсотків, порушені, а тому підлягають захисту в судовому порядку шляхом часткового задоволення її позову.  

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд вважає, що вимоги про стягнення з відповідача у визначеній ОСОБА_1 грошовій сумі, не підлягають задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування до пенсії замість органу, на який  покладено такі повноваження. Обов’язок нарахування доплати до пенсії позивачу, в розмірі передбаченому ст. 6 Закону України покладено на Управління Пенсійного фонду України  в Млинівському районі Рівненської області за місцем проживання позивача.  

Суд, критично оцінює та не бере до уваги заперечення відповідача, оскільки, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.      Позивачка в судовому засіданні довела, що про існування Рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 9 липня 2007 року її повідомлено не було, про факт порушення прав позивачці стало відомо лише у листопаді 2008 року з дискусій у засобах масової інформації. Таким чином, а також з урахуванням завдань адміністративного судочинства, зазначених ч.1 ст.2 КАС України, суд вважає, що позивачка не пропустила строк для звернення до адміністративного суду.                           

На підставі наведеного,  

керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України,  

Закон України «Про Державний Бюджет на 2007 рік»,  

Закон України «Про Державний Бюджет на 2008 рік»,  

ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  

ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд, –

ПОСТАНОВИВ:  

            Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити частково.

 Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Млинівському районі Рівненської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

 Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Млинівському районі Рівненської області здійснити нарахування щомісячної  доплати до пенсії ОСОБА_1 встановленої ст. 6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з розрахунку встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” та провести відповідні виплати:  

- за 2007 рік за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року;  

- за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

      В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.  

 Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.  

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя:                           Бандура А.П.  

                             /підпис/  

З оригіналом згідно.

Голова Млинівського райсуду                                                     Феськов П.В.  

Конец формы