Копія
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
06.10.10Справа №2а-2572/10/2770
м. Севастополь
11 год. 13 хв.
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Мінько О.В.;
при секретарі - Трігуб Г.В.,
за участю: представників позивача - ОСОБА_1 - ОСОБА_2, довіреність № б/н від 08.09.2010р., паспорт серії АР № НОМЕР_1, виданий Балаклавським РВ УМВС України в м. Севастополі;
- ОСОБА_3, довіреність № б/н від 08.09.2010р., паспорт серії АР № НОМЕР_2, виданий Ленінським РВ УМВС України в м. Севастополі, 26.09.2000 р;
представника відповідача - Головного управління Держкомзему у м. Севастополі - Хімича Володимира Володимировича, довіреність № 8-6-6/4790 від 15.09.2010р., посвідчення № 00064 від 30.04.2010 р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держкомзему у м. Севастополі про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держкомзему у м. Севастополі про визнання протиправним ненадання протягом місяця офіційного документу для ознайомлення за інформаційним запитом, та зобов’язання надати можливість ознайомиться із запитуваним документом та виготовити за рахунок позивача копію офіційного документу.
Вимоги обґрунтовує порушенням відповідачем законодавства про інформацію.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 01.09.2010р. позовна заява залишена без руху до усунення недоліків.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 20.09.2010р., після усунення недоліків позовної заяви відкрито провадження в адміністративній справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 20.09.2010р. закінчено підготовче провадження, справа призначено до судового розгляду.
Представники позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити. Позовні вимоги обґрунтували порушенням відповідачем Закону України «Про інформацію» та тим, що відповідач на інформаційний запит позивача відповідав, що запитуваний документ буде наданий для ознайомлення, але за умови надання відповідної довіреності від іншої юридичної особи.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення, у яких зазначив, та пояснив у судовому засіданні, що позивачу правомірно було відмовлено в задоволенні інформаційного запиту тому, що інформація, яка була витребувана позивачем стосувалася юридичної особи СТ «Технолог», тому вимога надати документ, який підтверджує повноваження позивача є законною.
Суд, заслухав пояснення представників позивача, представника відповідача, встановивши обставини по справі, дослідивши матеріали справи, вважає позов не обґрунтованим та не підлягаючим задоволенню.
Встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки № 250 у межах СТ «Технолог», що підтверджується оглянутим в судовому засіданні оригіналом державного акту на право приватної власності на землю.
23.06.2010р. позивач звернувся до Головного управління Деркомзему у м. Севастополя, у порядку, встановленому Законом України «Про інформацію» № 2657 від 02.10.1992р., для надання завіреної копії плану організації колективного саду Садівничого Товариства «Технолог», який йому необхідний для відновлення межових знаків земельної ділянки, що йому належить. (а.с. 34).
12.07.2010р. позивачу була направлена відповідь, відповідно до якої позивачу було відмовлено у наданні документу, відповідно до статей 23, 31 Закону України «Про інформацію» (далі – Закон № 2657), з мотивів того, що витребуваний позивачем документ містить інформацію, що стосується юридичної особи СТ «Технолог». Також у відповіді вказане, що для ознайомлення та отримання необхідної копії документу позивач має право звернутися у встановленому порядку в приймальні дні, при наявності документа, який підтверджує особу та повноваження діяти від імені правління СТ «Технолог». Крім того, у відповіді надано роз’яснення стосовно відновлення межових знаків земельної ділянки (а.с. 37 - 38).
Базовим законом, що регулює правові основи інформаційної діяльності, є Закон України «Про інформацію», відповідно із частини 1 статті 9 якого всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.
Згідно частин 2, 3 статті 9 Закону України «Про інформацію», реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. Кожному громадянину забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законами України.
Статтею 32 Закону України «Про інформацію», встановлено, що під інформаційним запитом (надалі - запитом) щодо доступу до офіційних документів у цьому Законі розуміється звернення з вимогою про надання можливості ознайомлення з офіційними документами. Запит може бути індивідуальним або колективним. Він подається у письмовій формі. Громадянин має право звернутися до державних органів і вимагати надання будь-якого офіційного документу, незалежно від того, стосується цей документ його особисто чи ні, крім випадків обмеження доступу, передбачених цим Законом.
Виходячи із змісту інформаційного запиту позивача, він стосувався саме доступу до офіційного документу - плану організації колективного саду Садівничого Товариства «Технолог».
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 21 Закону № 2657 визначено, що інформація державних органів та органів місцевого самоврядування - це офіційна документована інформація, яка створюється в процесі поточної діяльності законодавчої, виконавчої та судової влади, органів місцевого самоврядування.
Основними джерелами цієї інформації є: законодавчі акти України, інші акти, що приймаються Верховною Радою та її органами, акти Президента України, підзаконні нормативні акти, ненормативні акти державних органів, акти органів місцевого самоврядування, а також документи, підготовлені у процесі здійснення регуляторної діяльності.
Джерела і порядок одержання, використання, поширення та зберігання офіційної інформації державних органів та органів місцевого самоврядування визначаються законодавчими актами про ці органи.
Відповідно вимог статті 23 Закону № 2657, зокрема, інформація про особу - це сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про особу.
Джерелами документованої інформації про особу є видані на її ім'я документи, підписані нею документи, а також відомості про особу, зібрані державними органами влади та органами місцевого самоврядування в межах своїх повноважень. Інформація про особу охороняється Законом.
Згідно статті 31 Закону № 2657, забороняється доступ сторонніх осіб до відомостей про іншу особу, зібраних відповідно до чинного законодавства державними органами, організаціями і посадовими особами.
Позивач вимагав із Головного управління Держкомзему у м. Севастополі інформацію яка не стосується його власної земельної ділянки, а просив надати офіціальний документ, який стосується СТ «Технолог».
В судовому засіданні була оглянуто не завірена копія плану СТ "Технолог", яка надавалася представниками позивача у якості доказів. При цьому представники позивача пояснили, що вказана не завірена копія плану СТ отримана у відповідача за запитом громадської організації. Судом не був прийнятий вказаний документ у якості доказів, тому що правомірності його надання суду доведено не було, з цих підстав суд надає критичну оцінку доводам представників позивача.
Землеустрійна документація, у тому числі план СТ «Технолог», повинна зберігатися у правлінні СТ , архівна копія плану, уся землеустрійна документація, що стосується СТ та документація, що стосується конкретних земельних ділянок, знаходиться на зберіганні у відповідача.
Таким чином, суд вважає правомірним посилання відповідача у відповіді на те, що надання офіційного документу можливе при наявності документу, який посвідчує особу та відповідного документу, який підтверджує повноваження на ознайомлення та отримання документу.
Порядок користування документацією із землеустрою, визначений Законом України «Про землеустрій» № 858 від 22.05.2003р., та Положенням про Державний фонд документації із землеустрою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2004 р. № 1553.
Так, частиною 1 статті 33 Закону України «Про землеустрій» встановлено, що юридичні та фізичні особи мають право користуватися матеріалами Державного фонду документації із землеустрою з дотриманням вимог цього Закону, інших законів України і Положення про Державний фонд документації із землеустрою.
Відповідно частини 2 цієї статті, при користуванні документацією з Державного фонду документації із землеустрою забороняється зокрема копіювання топографічних, картографічних, аерозйомочних та інших матеріалів без відповідного на те дозволу; передача вихідних матеріалів (їх копій) іншим особам без спеціального дозволу, якщо це не передбачено умовами користування відповідними матеріалами.
Суд дійшов до висновку, що у наданні офіційного документу позивачу було відмовлено правомірно, на законних підставах, вимога позивача щодо надання офіційного документу - є інформацією про юридичну особу, а тому, не підлягає обов'язковому наданню завіреної копії документу за інформаційними запитами. Крім того, суд зазначає, що позивач у інформаційному запиту не вимагав ознайомлення з офіційним документом, а саме надання звіреної копії документу. Також суд зазначає те, що відповідно до Закону України «Про землеустрій», щодо встановлення або відновлення межових знаків земельних ділянок позивач має право звертатися до землеустройної організації, яка має відповідну ліцензію.
Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено обставин в обґрунтування своїх вимог, законі права та інтереси позивача жодним чином порушені не були, відповідачем виконані умови щодо доказування правомірності свого рішення.
Тобто, позивач отримав відповідь, яка містила необхідну інформацію в межах, визначених законодавством, таким чином, дії відповідача, відповідають положенням діючого законодавства, з врахуванням зазначеного, аналізуючи діюче законодавство України позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Держкомзему у м. Севастополі про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова не набрала законної сили.
Суддя підпис О.В. Мінько
З оригіналом згідно
Суддя < підпис > О.В. Мінько