КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-3649/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.
Суддя-доповідач: Цвіркун Ю.І..
У Х В А Л А
Іменем України
"13" жовтня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого-судді –Цвіркуна Ю.І.;
суддів – Зайця В.С.,
Сауляка Ю.В.,
при секретарі судового засідання – Петриченко Ю.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління МВС України в місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління МВС України в місті Києві, Солом’янського РГУ МВС в місті Києві про скасування наказів, поновлення на роботі,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_3 (далі –ОСОБА_3, позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління МВС України в місті Києві, Солом’янського РГУ МВС в місті Києві про скасування наказів, поновлення на роботі.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2010 року позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано п.1 наказу Головного управління МВС України в м. Києві від 28.01.09р. №56 о/с про звільнення дільничного інспектора міліції Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві старшого лейтенанта міліції ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ, визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління МВС України в м.Києві від 09.02.09р. №100 о/с про звільнення дільничного інспектора міліції Солом'янського РУ ГУ МВС України старшого лейтенанта міліції ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ, поновлено ОСОБА_3 на службі в органах внутрішніх справ на посаді дільничного інспектора міліції Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві з 09.02.2009 р., стягнено з Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 29 268 (двадцять дев'ять тисяч двісті шістдесят вісім) грн. 32 (тридцять дві) коп., допущено до негайного виконання постанову суду у частині п. 4 резолютивної частини постанови щодо поновлення ОСОБА_3 на службі в органах внутрішніх справ на посаді дільничного інспектора міліції Солом'янського РУ ГУ МВС України в м.Києві з 09.02.2009 р. та п.5 щодо стягнення з Солом'янського РУ ГУ МВС України в м.Києві середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі його середнього заробітку за один місяць – 1 829 (тисяча вісімсот двадцять дев'ять) грн. 27 (двадцять сім) коп.
Не погоджуюсь з постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2010 року, ГУ МВС України у місті Києві звернулося до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази у справі та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила наступне.
У липні 1998р. ОСОБА_3 прийнятий на службу в органи внутрішніх справ України на посаду міліціонера групи затримання ВДСО Жовтневого району м. Києва.
У серпні 2004 року позивач призначений на посаду дільничного інспектора міліції Солом'янського РУГУ МВС України в м. Києві.
28.01.2009 р. пунктом 1 наказу Головного управління МВС України в м.Києві № 56 о/с позивач був притягнений до дисциплінарної відповідальності –звільнений з органів внутрішніх справ за п. "64" п "є" (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.
09 лютого 2009р. наказом Головного управління МВС України в м. Києві № 100 о/с ОСОБА_3 звільнений з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про міліцію», Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, що затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року N 3460-IV (далі – Дисциплінарний статут), Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, що затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. N 114 (далі –Положення), законодавством України про працю.
Судом апеляційної інстанції звертається увага на Довідку про вивчення та узагальнення практики розгляду адміністративними судами спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби Вищого адміністративного суду України за лютий 2009 року, в якій зазначено, що під час вирішення справ, у яких предметом оскарження є рішення про звільнення особи, до якої застосовано дисциплінарне стягнення, слід звертати увагу на юридичну форму нормативно-правового акта, який регулює питання дисципліни, та враховувати, що відповідно до вимог пункту 22 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються діяння, які є дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них. А загалом виходити з того, що дисциплінарна відповідальність публічного службовця є предметом адміністративного права, а трудове законодавство у цьому випадку застосовується субсидіарно.
З огляду на чинне законодавство України та рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 року за №8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб), при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов’язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосовувати норми Кодексу законів про працю України (далі –КЗпП), у якому визначені основні трудові права працівників.
Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (ст.4 Кодексу законів про працю України).
Загальні засади діяльності, а також статус державних службовців встановлено Законом України “Про державну службу”.
Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень встановлено Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України".
Суд першої інстанції у своєму рішенні зазначає наступні положення закону, якими він керувався, та мотиви, з яких він виходив при прийнятті постанови.
Так, суд посилається на те, що при звільненні позивача відповідачем не було дотримано положень Конституції України, Дисциплінарного статуту та іншого законодавства про працю України, а тому накази ГУ МВС України в м.Києві від 28.01.2009 р. № 56 о/с та від 09.02.2009 р. № 100 о/с є протиправними та підлягають скасуванню.
В силу положень законодавства керівництвом Головного управління МВС України видано доручення про проведення службового розслідування за фактом винесення працівниками Солом'янського РУГУ МВС України в м. Києві постанови про відмову в порушенні кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст. 194 КК України.
За наслідками проведення службового розслідування стосовно дій ОСОБА_3 під час проведення дослідчої перевірки відносно крадіжки за адресою: м. Київ, вул. Волгоградська, б. 39, кв.3 встановлено неналежне реагування на повідомлення про злочин, формальний підхід до розгляду заяви громадянина про злочинні дії, у зв'язку з чим позивача звільнено з органів внутрішніх справ за п. 64 пп."є" відповідного Положення.
Береться до уваги те, що до складу відповідної слідчо-оперативної групи входили старший слідчий, оперуповноважений та головний експерт Солом’янського РУГУ МВС України в місті Києві.
Позивач не входив до слідчо-оперативної групи. Дослідчу перевірку він здійснював за наданими йому матеріалами, а рішення у порядку ст.97 КПК України приймав за встановленими обставинами.
Також враховується те, що позивачем під час проведення дослідчої перевірки відносно крадіжки за адресою: м. Київ, вул. Волгоградська, б. 39, кв.3 були допущенні порушення чинного законодавства, що позивачем в судовому засіданні не заперечувалось.
Згідно із ст.2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок –невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Стаття 7 Дисциплінарного статуту визначає обов’язки осіб рядового і начальницького складу.
Стаття 12 Дисциплінарного статуту встановлює види дисциплінарних стягнень.
Стаття 14 Дисциплінарного статуту передбачає, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
В силу ч.15 ст.14 Дисциплінарного статуту звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Враховуючи, що на позивача розповсюджується саме дисциплінарний, а не атестаційний порядок звільнення, звільненню позивача повинні передувати інші більш м'які види дисциплінарного стягнення.
Аналізуючи докази по справі, суд не знайшов обґрунтування, які пояснювали б на підставі чого до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з ОВС України.
Суду не представлено доказів, які б підтверджували наявність підстав для застосування крайнього заходу дисциплінарного впливу.
З цього можна зробити висновок, що відповідач у даному випадку застосував до позивача стягнення, яке є крайнім заходом дисциплінарного впливу, за відсутності відповідних підстав, а тому всупереч правовим нормам.
Окрім того, частини 1, 2 ст. 43 КЗпП України передбачають, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 ст.40, пунктами 2 і 3 ст. 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обгрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.
Як встановлено, позивач є членом профспілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України та перебуває на обліку в первинній профспілковій організації атестованих працівників Солом'янського РУГУ України в м.Києві. З’ясовано, що до профспілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України відповідач не звертався з метою отримання згоди на звільнення позивача із займаної посади.
Відповідно до вимог ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
В силу п.24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді). У разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Також враховується пункт 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів»від 6 листопада 1992 року N9.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 43 Конституції України передбачає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Суд враховує критерії, визначені у ч.3 ст.2 КАС України.
Враховуючи з’ясовані обставини та аналізуючи вище названі положення законодавства України, є підстави вважати, що оскаржувані рішення прийнятті без належної перевірки та поспішно і ґрунтуються на припущеннях. Однак рішення органу державної влади не може і не повинно ґрунтуватись на припущеннях.
Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому суд бере до уваги положення ч.2 ст.71 КАС України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте відповідачі в суді не довели правомірність своєї позиції.
Враховуючи встановлене, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.
Керуючись статтями 195, 196, 200, 205 КАС України, суд
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу Головного управління МВС України в місті Києві залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2010 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п’ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу –з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).
Головуючий: Ю.І. Цвіркун
Суддя: В.С. Заяць
Суддя: Ю.В. Сауляк
Складено у повному обсязі 18.10.2010 року.