КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-5002/09/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Мультян М.Б.
Суддя-доповідач: Цвіркун Ю.І..
У Х В А Л А
Іменем України
"13" жовтня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого-судді –Цвіркуна Ю.І.;
суддів –Зайця В.С.,
Сауляка Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2009 року у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області про визнання дій незаконними та скасування постанови про накладення штрафу,
встановив:
Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі –ГУПФУ у Вінницькій області, позивач) звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області (далі –ППВР ВДВС ГУЮ у Вінницькій області, відповідач) про скасування постанови про накладення штрафу, в якому просило: - визнати дії державного виконавця Стельмаха Д.В. такими, що суперечать чинному законодавству; - скасувати постанову підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби ГУЮ у Вінницькій області від 05.08.2008 року про накладення на Головне управління штрафу у розмірі 680,00 грн.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2009 року, ГУПФУ у Вінницькій області звернулося до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм права.
В силу статті 197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази у справі та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила наступне.
Постановою Ленінського районного суду м.Вінниці від 20.12.2007 року у справі №2-а-2609/07 за позовом ОСОБА_3 та інших осіб до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про проведення перерахунку призначеної пенсії позовні вимоги задоволено, зобов'язано відповідача провести з 01.04.2007 року перерахунок та виплату пенсії з урахуванням премії від місячного фонду грошового забезпечення у відсотках грошового забезпечення згідно з додатком 1 до наказу Міністра оборони України №175 від 14.04.2007 року.
На виконання даної постанови, судом видано виконавчий лист №2-а-2609 від 24.12.2007 року.
21.01.2008 року державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання зазначеного вище виконавчого листа (а.с. 41).
Даною постановою боржнику надано строк для добровільного виконання виконавчого документа до 28.01.2008 року.
Постанова про відкриття виконавчого провадження надіслана боржнику 22.01.2008 року та одержана останнім 23.01.2008 року, про що свідчить відмітка з датою на штампі вхідної кореспонденції Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на супровідному листі №03-32/34-3 (а.с. 74).
На вимогу, викладену в постанові про відкриття виконавчого провадження, позивач направив відповідачу лист №224/06-36/09 від 24.01.2008 року, в якому повідомив про оскарження постанови Ленінського районного суду м. Вінниці від 20.12.2007 року в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду та зазначив про неможливість з цих причин виконувати рішення суду (а.с.63). Однак відповідачем не взято даний лист до уваги.
25.03.2008 року у зв'язку з невиконанням відповідачем в добровільному порядку виконавчого листа №2-а-2609, виданого судом, на його адресу посадовою особою ДВС надіслано вимогу №03-32/34-3 виконати зазначений виконавчий лист до 01.04.2008 року (а.с.70).
28.05.2008 року державним виконавцем встановлено факт невиконання рішення суду у справі №2-а-2609/07, про що складено відповідний акт (а.с.69).
28 травня 2008 року за невиконання рішення суду без поважних причин у встановлений строк, державним виконавцем винесено постанову про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області штрафу в розмірі 340 грн., тобто у розмірі 20-ти неоподаткованих мінімумів доходів громадян (а.с.67), та надіслано вимогу виконати судове рішення в термін до 06.06.2008 року (а.с.68).
05.08.2008 року державним виконавцем Штельмахом Д.В. складено акт про невиконання без поважних причин судового рішення та винесено постанову про накладення на позивача штрафу в розмірі 680 грн., тобто у розмірі 40-ка неоподаткованих мінімумів доходів громадян (а.с.64).
Не погоджуючись з постановою про накладення штрафу від 05.08.2008 року, відповідне ГУ ПФУ оскаржило її в судовому порядку, звернувшись із даним позовом до Вінницького окружного адміністративного суду.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції своє рішення мотивував тим, що позивач в добровільному порядку не виконав рішення суду, дій, спрямованих на його виконання не вчинив.
З таким висновком суду 1-ї інстанції колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду не погоджується з наступних підстав.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. №11 «Про судове рішення»( із змінами та доповненнями) вказано, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Ухвалене у справі судове рішення вказаним Верховним Судом України критеріям не відповідає.
В силу п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року N14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження»при розгляді справ за скаргами на постанови державного виконавця чи начальника відповідного відділу державної виконавчої служби про накладення штрафів, передбачених статтями 87, 88 Закону N 606-XIV, суд повинен виходити з того, що вони є не адміністративним стягненням, а санкцією за невиконання зазначених у цих статтях вимог.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ»у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень належить перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: - на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; - обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Як встановлено статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на громадян і посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини першої статті 87 Закону України «Про виконавче провадження»у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
Частина третя статті 87 цього Закону передбачає, що у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону.
В силу пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року N 121/2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики України.
За загальним правилом, посадові особи несуть відповідальність за порушення, пов’язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків.
Враховуючи те, що боржником є орган влади, то є підстави вважати, що державний виконавець у даному випадку повинен був накладати штраф на відповідну посадову особу, а не на Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області. Зокрема, у постанові не обґрунтовано, чому штраф накладено саме на орган влади, а не на відповідну посадову особу.
Крім того, позивач у справі посилається на те, що рішення суду першої інстанції, на виконання якого видано даний виконавчий лист оскаржено у апеляційному порядку, про що ним додано підтверджуючі документи.
Разом з тим, у названому вище виконавчому листі зазначається, що він виданий на підставі постанови суду від 20.12.2007 року, яка набула чинності 20.12.2007 року, виконавчий лист видано 24.12.2007 року. У постанові суду від 20.12.2007 року також зазначено, що вона набула законної сили 20.12.2007 року, що не узгоджується із нормами процесуального права.
Відповідні обставини вказують на поважність причин, що роблять неможливим виконання судового рішення у встановлений державним виконавцем строк.
Однак посадовою особою державної виконавчої служби не береться цей факт до уваги, що вказує на недотримання принципів розсудливості та обґрунтованості, тобто не ураховуються усі обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). При цьому позиція відповідача –суб’єкта владних повноважень не підкріплена ні документами виконавчого провадження, ні іншими документами.
Також звертається увага на те, що оскаржене рішення державного виконавця невмотивоване. Так, у постанові про накладення штрафу зазначено, що «держаним виконавцем встановлено боржнику строк для виконання 06.06.2008 р. Рішення суду у встановлений державним виконавцем строк боржником без поважних причин не виконано». Але у постанові не вказані мотиви і підстави для накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області. Окрім того, не вказано частину відповідної статті Закону України «Про виконавче провадження», на підставі якої накладається штраф.
В силу статті 7 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
В силу ч.2 ст.19 Конституції України відповідний суб’єкт владних повноважень повинен діяти згідно із Конституцією та законами України.
Згідно із ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому суд бере до уваги положення ч.2 ст.71 КАС України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, який є суб’єктом владних повноважень, не надав доказів, які свідчили б про правомірність його рішення.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія приходить до висновку, що постанова державного виконавця ППВР ВДВС ГУЮ у Вінницькій області від 05.08.2008 року ВП №5907212 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області штрафу у розмірі 680 грн., прийнята з порушенням вимог чинного законодавства. А тому позовні вимоги позивача про скасування постанови про накладення штрафу від 05.08.2008 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Разом з тим, судова колегія не вбачає правових підстав для задоволення решти вимог, викладених у прохальній частині позовної заяви, бо дії державного виконавця у цьому випадку не можуть бути визнані протиправними, оскільки приймати відповідні рішення в силу норм Законів України «Про державну виконавчу службу», «Про виконавче провадження»належить до компетенції державного виконавця.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні цього позову.
В силу статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Отже, оскаржувану постанову суду не можна визнати законною, тому в силу ст.202 КАС України постанову суду першої інстанції необхідно скасувати з ухваленням нового рішення по справі.
Керуючись статтями 195, 197, 202, 205 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області задовольнити.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2009 року скасувати та прийняти нову постанову по справі, якою позов задовольнити частково.
Скасувати постанову підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області від 05 серпня 2008 року ВП №5907212 про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у розмірі 680 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п’ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу –з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).
Головуючий: Ю.І. Цвіркун
Суддя: В.С. Заяць
Суддя: Ю.В. Сауляк