КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-224/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В.
Суддя-доповідач: Цвіркун Ю.І..
У Х В А Л А
Іменем України
"13" жовтня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого-судді –Цвіркуна Ю.І.;
суддів – Зайця В.С.,
Земляної Г.В.,
при секретарі судового засідання –Петриченко Ю.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області та Державної податкової адміністрації України на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової адміністрації України, третя особа –Державна податкова інспекція у Миронівському районі, про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
в с та н о в и в:
ОСОБА_3 (далі –ОСОБА_3, позивач) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової адміністрації України (ДПА України, відповідач), третя особа –Державна податкова інспекція у Миронівському районі (далі –ДПА в Миронівському районі), про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24 березня 2010 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової адміністрації України від 18 березня 2009 року №443-о «Про звільнення ОСОБА_3», поновлено ОСОБА_3 на посаді начальника Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області, стягнено з ДПА України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 40 067 грн. 93 коп.
Не погоджуючись з постановою Київського окружного адміністративного суду від 24 березня 2010 року, ДПА України та ДПІ у Миронівському районі Київської області звернулися до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційними скаргами, в яких просять ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази у справі та обговоривши доводи апеляційних скарг, судова колегія встановила наступне.
Наказом Державної податкової адміністрації України від 28.03.2007 р. №534-0 «Про призначення ОСОБА_3.»позивача призначено на посаду начальника Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області.
ОСОБА_3 з 28.03.2007 р. по 18.03.2009 р. працювала в апараті державної податкової служби на посаді начальника Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області.
У лютому 2008 року Державною податковою адміністрацією України прийнято наказ № 95 «Про підсумки роботи органів державної податкової служби за 2007 рік та визначення основних завдань із збору платежів до державного Бюджету у 2008 році», в якому зазначено, що ОСОБА_3 заслуговує на оголошення догани за неналежну організацію роботи та контролю, що призвело до невиконання завдань Державної податкової адміністрації в Київській області у 2007 році зі збору платежів до загального фонду державного бюджету, у т. ч. з надходження платежів до бюджету за рахунок донарахованих сум підрозділів аудиту юридичних осіб, податкової міліції та погашення розстрочених податкових зобов'язань; з покращення адміністрування податку на додану вартість та досягнення граничних рівнів результативності контрольно-перевірочної роботи у частині упередження відшкодування безпідставно заявлених сум податку на додану вартість та залишків невідшкодованих сум податку на додану вартість; невжиття дієвих заходів щодо підвищення рівня погашення податкових векселів грошовими коштами.
Наказом Державної податкової адміністрації України від 15.05.2008 року № 983-0 «Про застосування заходів дисциплінарного стягнення до начальника Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області ОСОБА_3.»позивачу оголошено догану на підставі статей 147, 148, 149 Кодексу законів про працю України.
У серпні 2008 року Державною податковою адміністрацією України прийнято наказ №5.10 «Про підсумки роботи органів державної податкової служби України у січні - червні 2008 року та визначення основних завдань на III квартал цього року», в якому зазначено, що начальник Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області ОСОБА_3 заслуговує на звільнення за неналежну організацію роботи та контролю, що призвело до зменшення податкової віддачі з податку на прибуток за І квартал ц.р. порівняно з 2007 роком в цілому; невжиття дієвих заходів щодо зменшення залишків невідшкодованих сум податку на додану вартість, у т.ч. по яких минув законодавчо встановлений термін проведення перевірок.
Згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 18.03.2009 року № 443-0 «Про звільнення ОСОБА_3»на підставі пункту 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України позивача звільнено з посади начальника Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області з 18.03.2009 року за систематичне невиконання без поважних причин службових обов'язків.
Підставою для звільнення позивача з посади начальника Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області стало, зокрема, подання Державної податкової адміністрації в Київській області від 18.03.2009 року № 1872/8/04-015, наказ Державної податкової адміністрації від 15.05.2008 року № 983-0 «Про застосування заходів дисциплінарного стягнення до начальника Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області ОСОБА_3», наказ Державної податкової адміністрації України від 04.08.2008 року № 510 «Про підсумки роботи органів державної податкової служби України у січні –червні 2008 року та визначення основних завдань на III квартал цього року»та акт про неприбуття для надання пояснення ОСОБА_3 від 18.03.2009 року.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, у своєму рішенні зазначає наступні положення закону, якими він керувався, та мотиви, з яких він виходив при прийнятті постанови.
Так, судом встановлено, що у період з 31.10.2007 р. по 23.11.2007 р. ОСОБА_3 перебувала у відпустці (наказ Державної податкової адміністрації в Київській області від 29.10.2007 р. №424-в «Про надання відпусток»( т.1, а.с.8).
У період з 26.11.2007р. по 29.12.2007р., 10.01.2008р. по 31.01.2008р., 01.02.2008р. по 10.02.2008р., 18.02.2008р. по 29.02.2008р., 03.03.2008р. по 23.03.2008р., 24.03.2008р. по 04.04.2008р., 07.04.2008р. по 17.04.2008р., 18.04.2008р. - 25.04.2008р., 28.07.2008р. по 29.08.2008р., 01.09.2008р. по 10.09.2008р., 11.09.2008р. по 21.09.2008р., 22.09.2008р. по 06.10.2008р., 06.10.2008р. по 03.11.2008р. та 04.11.2008р. по 14.11.2008р. позивач перебувала на лікарняному, про що свідчать копії листків непрацездатності серії ААШ № 177474 (т.1, а.с. 29), № 008183 (т.1, а.с. 29), № 176004 (т.1, а.с. 28), №008877 (т.1, а.с. 28), серії АБА № 818911 (ах. 27), серії ААШ № 147689 (т.1, а.с. 26) № 147728 (т.1, а.с. 26), серії АБА № 816046 (т.1, а.с. 25), серії АБЕ № 000214 (т.1, а.с. 24), серії АБА № 816101 (т.1, а.с. 23), № 189713 (т.1, а.с. 22), № 188424(т.1, а.с. 21), № 357316 (т.1, а.с. 20), серії АБА № 816604 (т.1, а.с. 19), серії ААШ № 681259 (т.1, а.с. 18) та №681351 (т.1, а.с. 17).
Таким чином, фактично керівництво Державною податковою інспекцією у Миронівському районі Київської області здійснювалося позивачем у 2007 році –з 28.03.2007р. по 31.10.2007р., у період з січня 2008 року по червень 2008 року –з 01.01.2008р. по 09.01.2008р., 11.02.2008р. по 17.02.2008р., 28.04.2008р. по 30.06.2008р.
За таких обставин, оцінку результатів роботи позивача на посаді начальника Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області слід здійснювати з 28.03.2007р. по 31.10.2007р., з 01.01.2008р. по 09.01.2008р., 11.02.2008р. по 17.02.2008р. та з 28.04.2008р. по 30.06.2008р.
Встановлено, що, протягом 2007 року ОСОБА_3 як керівного працівника Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області неодноразово премійовано за високі показники в роботі, про що свідчать накази Державної податкової адміністрації в Київській області від 25.05.2007р. № 59-Ф, 22.06.2007р. № 74-Ф, 25.07.2007р. № 83-Ф «Про преміювання керівних працівників державних податкових інспекцій в Київській області»та від 20.08.2007р. № 92-Ф, 27.07.2007р. № 105-Ф, 31.07.2007р. № 115-Ф, 28.11.2007р. № 127-Ф «Про преміювання керівних працівників органів державної податкової служби в Київській області».
Таким чином, належне виконання позивачем обов'язків начальника Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області упродовж 2007 року відображалось у систематичній позитивній оцінці з боку Державної податкової адміністрації в Київській області.
Посилання на неналежну організацію позивачем роботи та контролю у січні - червні 2008 року, що призвело до зменшення податкової віддачі з податку на прибуток за І квартал 2008 року порівняно з 2007 роком в цілому; невжиття дієвих заходів щодо зменшення залишків невідшкодованих сум податку на додану вартість, у т.ч. по яких минув законодавчо встановлений термін проведення перевірок, судом не прийнято з огляду на наступне.
У І кварталі 2008 року через тимчасову непрацездатність ОСОБА_3, зокрема, з 01.01.2008 р. по 25.04.2008 р., позивач не мав фактичної можливості впливати на збільшення рівня податкової віддачі з податку на прибуток.
У зв'язку з перебуванням позивача на лікарняному впродовж січня - квітня 2008 року, ОСОБА_3 як начальник Державної податкової інспекції у Миронівському районі також не мала можливості організовувати належну роботу та застосовувати дієві заходи по зменшенню залишків невідшкодованих сум податку на додану вартість.
Як вбачається з реєстрів про відшкодування податку на додану вартість по деклараціях, наданих після 01.07.2005 р. станом на 05.05.2008 р. (т.1, а.с.147), 03.06.2008 р. (т.1, а.с.148), 03.07.2008 р. (т.1, а.с.149), залишок невідшкодованих сум податку на додану вартість у травні 2008 року та червні 2008 року (період перебування позивача на роботі) зменшено, відповідно, на 10118428,75 грн. та 7460852,00 грн.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до аналізу виконання надходжень податків та неподаткових платежів зведеного бюджету, що контролюється Державною податковою інспекцією у Миронівському районі Київської області, який досліджено під час судового розгляду, станом на 01.02.2008р., 03.03.2008р., 01.04.2008р., 05.05.2008р., 31.05.2008р., 01.07.2008р. та 01.08.2008р., надходження сум податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств відповідно до планово-нормативної бази складає: за січень 2008 року - 71% та 99% виконання року (71% та 99% виконання місяця), лютий 2008 року - 72% та 131% виконання року (131% та 154% виконання місяця), березень 2008 року - 72% та 118% виконання року (74% та 103% виконання місяця), квітень 2008 року - 77% та 117% виконання року (92% та 115% виконання місяця), травень 2008 року - 72% та 171% виконання року (59% та 280% виконання місяця), червень 2008 року - 73% та 163% виконання року (73% та 295% виконання місяця) та липень 2008 року - 74% та 163% виконання року (83% та 162% виконання місяця).
Таким чином, є підстави вважати, що Державна податкова інспекція у Миронівському районі Київської області виконувала планові показники надходжень податків та неподаткових платежів зведеного бюджету на належному рівні, зважаючи на ту обставину, що позивач, будучи непрацездатним протягом значного періоду часу, зокрема, з 01.01.2008р. по 09.01.2008р., з 11.02.2008р. по 17.02.2008р., з 28.04.2008р. по 30.06.2008р., в межах своїх повноважень начальника Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області, не мав можливості забезпечити безумовне виконання затвердженої розрахункової бази зі збору платежів до загального і спеціального фондів Державного бюджету у спосіб, передбачений Конституцією України та законами України.
В ході судового розгляду представниками відповідача та третьої особи не доведено належними доказами, що Державна податкова інспекція у Миронівському районі Київської області не виконувала завдання Державної податкової адміністрації в Київській області у зв'язку з бездіяльністю чи діями позивача.
Також однією з підстав звільнення позивача було подання Державної податкової адміністрації в Київській області від 18.03.2009 № 1872/8/04-015 про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення ОСОБА_3 із займаної посади начальника Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області у зв'язку з виявленими під час проведення посадовими особами Державної податкової адміністрації в Київській області позапланової документальної перевірки Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області з питань використання бюджетних коштів, виділених у 2007 році за КЕКВ 1131 «Предмети, матеріали, обладнання та інвентар», КЕКВ 1139 «Оплата інших послуг»та КЕКВ 2110 «Придбання обладнання і предметів довгострокового користування»на придбання товарів (робіт, послуг).
Проте, як встановлено, Прокуратурою у Миронівському районі Київської області відмовлено у порушенні кримінальної справи за матеріалами вказаної перевірки, у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_3 ознак складу злочинів, передбачених статтями 191, 210, 364 та 367 Кримінального кодексу України. Крім того, постановою Миронівського районного суду Київської області від 21.05.2008 р. у справі № 2255/2008 закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за виявлені порушення під час проведення посадовими особами Контрольно-ревізійного відділу у Миронівському районі Київської області ревізії з окремих питань фінансово-господарської діяльності Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області за 2006-2007 роки та завершений звітний період 2008 року.
Зазначені обставини підтверджуються листом прокуратури Миронівського району Київської області від 11.04.2008 р. № 25/691 (т.1, а.с. 167), копією постанови Миронівського районного суду Київської області від 21.05.2008 р. по справі № 2255/2008 (т.1, а.с. 168-169) та листом Головного управління Державної служби України від 22.05.2009 р. № 3496/72-09 (т.1, а.с. 121).
Таким чином, посилання на неналежне виконання позивачем обов'язків начальника Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області, що виявилось у протиправному використанні бюджетних коштів у 2007 році, спростовується наявними у матеріалах справи доказами.
Суд звертає увагу на те, що при звільненні працівника на підставі пункту 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України організація повинна навести конкретні факти допущеного ним невиконання вказаних обов'язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які проступки і коли вчинив працівник після застосування до нього стягнень.
Крім того, частиною третьою статті 149 Кодексу законів про працю України встановлено, що при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Судом встановлено, що при звільненні позивача на підставі пункту 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України відповідачем не наведено та не конкретизовано жодного факту невиконання ОСОБА_3 своїх службових повноважень, передбачених чинним законодавством України та не враховано те, що протягом значного періоду часу позивач був тимчасово непрацездатний, і ця обставина є істотною перешкодою у виконанні позивачем своїх службових обов'язків.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про державну податкову службу в України»державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції очолюють начальники, які призначаються на посаду і звільняються з посади Головою Державної податкової адміністрації України за поданням голів відповідних державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Частиною 1 статті 13 Закону України «Про державну податкову службу в України» встановлено, що посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
Повноваження начальника Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області передбачені Положенням про державну податкову інспекцію в районі, місті без районного поділу, районі в місті, міжрайонну, об'єднану державну податкову інспекцію, іншу спеціалізовану державну податкову інспекцію, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 25.06.2008 № 412 та Положенням про Державну податкову інспекцію у Миронівському районі Київської області, затвердженим головою Державної податкової адміністрації України від 31.03.2006р.
В силу зазначеного Положення начальник Державної податкової інспекції, зокрема, здійснює керівництво Державною податковою інспекцією, несе персональну відповідальність перед головою Державної податкової адміністрації в Київській області та головою Державної податкової адміністрації України за невиконання покладених на державну податкову інспекцію завдань і здійснення нею своїх функцій, а також відповідає за ефективність використання і збереження переданого в оперативне управління Державної податкової інспекції майна, транспортних засобів та обладнання.
Частиною 2 статті 13 Закону України «Про державну податкову службу в України» передбачено, що за невиконання або неналежне виконання посадовими особами органів державної податкової служби своїх обов'язків вони притягаються до дисциплінарної, адміністративної, кримінальної та матеріальної відповідальності згідно з чинним законодавством.
Статтею 147 Кодексу законів про працю України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Позитивна оцінка роботи позивача на посаді начальника Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області, що підтверджується її неодноразовим преміюванням Державною податковою адміністрацією в Київській області за високі показники в роботі, також не була врахована відповідачем при його звільненні.
Відповідно до частини першої статті 148 Кодексу законів про працю України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
Частиною другою зазначеної статті Кодексу передбачено, що дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Судом встановлено, що 15.05.2008 року позивачу оголошено догану на підставі статей 147, 148, 149 Кодексу законів про працю України за неналежну організацію роботи та контролю, що призвело до невиконання завдань Державної податкової адміністрації в Київській області у 2007 році.
Звертається увага на те, що останнім днем вчинення проступку, що призвело до невиконання завдань Державної податкової адміністрації в Київській області у 2007 році є останній день перебування позивача на роботі у 2007 році, а саме: 31.10.2007р. Отже, шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 148 Кодексу законів про працю України з дня вчинення позивачем проступку спливає 31.04.2008 року.
Таким чином, захід дисциплінарного стягнення у вигляді догани, на підставі наказу Державної податкової адміністрації України від 15.05.2008 р. № 983-0 «Про застосування заходів дисциплінарного стягнення до начальника Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області ОСОБА_3»застосований відповідачем з порушенням строку, встановленого законом для накладення дисциплінарного стягнення.
Крім того, наказом Державної податкової адміністрації України від 04.08.2008 № 510 «Про підсумки роботи органів державної податкової служби України у січні - червні 2008 року та визначення основних завдань на III квартал ц.р.»встановлено, що начальник державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області ОСОБА_3 заслуговує на звільнення за неналежну організацію роботи та контролю, що призвело до зменшення податкової віддачі з податку на прибуток за І квартал 2008 року порівняно з 2007 роком в цілому; невжиття дієвих заходів щодо зменшення залишків невідшкодованих сум податку на додану вартість, у т.ч. по яких минув законодавчо встановлений термін проведення перевірок.
Останнім днем вчинення проступку, що призвело до неналежної організації позивачем роботи та контролю у січні - червні 2008 року є останній день перебування позивача на роботі протягом вказаного періоду, а саме 30.06.2008 року, отже шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 148 Кодексу законів про працю України з дня вчинення позивачем проступку спливає 30.12.2008.
З огляду на те, що дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення позивача з посади начальника Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області передбачене наказом Державної податкової адміністрації України від 18.03.2009 № 443-0 «Про звільнення ОСОБА_3», накладене на позивача пізніше шести місяців з дня вчинення проступку, визначеного наказом Державної податкової адміністрації України від 04.08.2008 р. № 510 «Про підсумки роботи органів державної податкової служби України у січні - червні 2008 року та визначення основних завдань на III квартал ц.р.», то зазначене дисциплінарне стягнення застосовано до позивача в недодержання вимог законодавства.
Отже, звільнення позивача з посади начальника Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області на підставі пункту 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України є неправомірним у зв'язку з порушенням відповідачем порядку та строків накладення дисциплінарних стягнень, передбачених статтею 147 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до частини першої статті 149 Кодексу законів про працю України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою адміністрацією в Київській області 18.03.2009р. факсимільним повідомленням направлено лист № 2612/7/04-044 про виклик ОСОБА_3 до Державної податкової адміністрації в Київській області 18.03.2009р. о 12 год. 00 хв. для ознайомлення з наказом Державної податкової адміністрації України від 04.08.2008р. № 510 «Про підсумки роботи органів державної податкової служби України у січні - червні 2008 року та визначення основних завдань на III квартал ц.р.» та дачі письмових пояснень стосовно порушення позивачем трудової дисципліни.
У зв'язку з неприбуттям позивача до Державної податкової адміністрації в Київській області 18.03.2009р., посадовими особами Державної податкової адміністрації в Київській області складено акт про неприбуття для надання пояснення начальником Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області ОСОБА_3 від 18.03.2009 р.
Враховуючи і це, наказом Державної податкової адміністрації України від 18.03.2009 № 443-0 «Про звільнення ОСОБА_3.»позивача звільнено із займаної посади.
Під час судового розгляду встановлено, що позивач 18.03.2009 року з 14 год. 00 хв. до 18 год. 30 хв. знаходився у Головному управлінні по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України та надавав пояснення з питань своєї службової діяльності, що відповідно до статті 66 Кримінально-процесуального кодексу України є обов'язковим для всіх громадян, підприємств, установ і організацій, що підтверджується копією запрошення та довідкою Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України від 18.03.2009, копією проїзного квитка на автобус від АС Миронівка до АС Київ, рейс 3153 (відправлення о 11 год. 00 хв.).
Також суд першої інстанції вказує на те, що звільняючи ОСОБА_3, відповідач не зважав, що вона є одинокою матір’ю, яка виховує дитину-інваліда.
В силу вимог частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України та постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 р. №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів»суд стягнув з ДПА України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 40 067 грн. 93 коп.
Враховуючи приписи постанови Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави»від 27.04.2009 № 590, суд дійшов висновку, що граничний розмір компенсації виплат, пов'язаних з розглядом зазначеної адміністративної справи, що підлягає присудженню на користь позивача становить 3 649 грн. 80 коп.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 43 Конституції України передбачає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Суд враховує критерії, визначені у ч.3 ст.2 КАС України.
Судом апеляційної інстанції звертається увага на Довідку про вивчення та узагальнення практики розгляду адміністративними судами спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби Вищого адміністративного суду України за лютий 2009 року, в якій зазначено, що під час вирішення справ, у яких предметом оскарження є рішення про звільнення особи, до якої застосовано дисциплінарне стягнення, слід звертати увагу на юридичну форму нормативно-правового акта, який регулює питання дисципліни, та враховувати, що відповідно до вимог пункту 22 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються діяння, які є дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них. А загалом виходити з того, що дисциплінарна відповідальність публічного службовця є предметом адміністративного права, а трудове законодавство у цьому випадку застосовується субсидіарно.
З огляду на чинне законодавство України та рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 року за №8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб), при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов’язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосовувати норми Кодексу законів про працю України (далі –КЗпП), у якому визначені основні трудові права працівників.
Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (ст.4 Кодексу законів про працю України).
Також беруться до уваги положення постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів»від 6 листопада 1992 року N9.
Враховуючи з’ясовані обставини та аналізуючи вище названі положення законодавства України, є підстави вважати, що оскаржувані рішення прийнятті без належної перевірки та поспішно і ґрунтуються на припущеннях. Однак рішення органу державної влади не може і не повинно ґрунтуватись на припущеннях.
Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому суд бере до уваги положення ч.2 ст.71 КАС України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте відповідач та третя особа в суді не довели правомірність своєї позиції.
Судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.
Заходи вжиті ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2010 року про зупинення виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 24 березня 2010 року втрачають дію, у зв’язку із закінченням апеляційного розгляду справи №2а-244/10/1070.
Керуючись статтями 195, 196, 200, 205 КАС України, суд
у х в а л и в:
Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області та Державної податкової адміністрації України залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 березня 2010 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п’ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу –з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).
Головуючий: Ю.І. Цвіркун
Суддя: В.С. Заяць
Суддя: Г.В. Земляна