справа № 2ц - 1281/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 жовтня 2010 року Антрацитівський міскрайоний суд Луганської області в складі:
головуючого судді Філіпенко Л. П.
при секретарі Щербак А. М.
за участю адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом
ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання спільною сумісною власністю майна, набутого в період проживання чоловіка та жінки однією сім’єю без шлюбу, та поділ спільного майна
В С Т А Н О В И В :
12 квітня 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до своєї ОСОБА_4 про визнання спільною сумісною власністю майна, набутого в період проживання чоловіка та жінки однією сім’єю без шлюбу, та поділ спільного майна.
В обґрунтування позову ОСОБА_3 посилається на те, що із відповідачем ОСОБА_4 з 2004 року в її власній квартирі за адресою АДРЕСА_1, вони жили разом однією сім’єю та вели сумісне господарство як чоловік та дружина. За певних обставин, оскільки вони вже немолоді, то укладати шлюб їм було якось ніякове, тому вони кожен раз відкладали це питання на потім. Фактично сторони, на думку ОСОБА_3 мали сім’ю, оскільки добровільно мали обов’язки один до одного як і чоловік та дружина, спільно проживали, були пов’язані спільним побутом, тобто між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю. ОСОБА_3 працює, отримує достойну заробітну плату, а з минулого року ще й пенсію. Відповідач теж працює, наразі є пенсіонером. В них був спільний сімейний бюджет, вони разом харчувалися, за взаємною згодою придбавали речі побутового вжитку, одяг, укладали цивільно-правові договори. Але згодом їх відносини за вини відповідача почали псуватися, він перестав ОСОБА_3 приділяти увагу та відноситися до неї з повагою, в нас почали виникати сварки з цього приводу та з приводу того, що відповідач почав зустрічатися із іншими жінками. За таких обставин їх спільне життя втратило усякого сенсу, ОСОБА_3 стала вимагати від відповідача покинути належну її квартиру, в якої вони проживали, та запропонувала йому добровільно поділити майно, що було набуто сторонами в період сумісного проживання. Відповідач, не маючи суперечок щодо розірвання відносин, мав свої види на їх спільне майно, і ввечері 12 березня 2010 року, поки ОСОБА_3 була на роботі, загрузив та вивіз на вантажному автомобілі більшу частину спільно придбаних речей побутового вжитку, саме таким чином вирішивши питання розподілу нашого майна. Обурена такими подіями, ОСОБА_3 двічі зверталась із заявами до правоохоронних органів, але її було відмовлено у питанні порушення кримінальних справ відносно відповідача, оскільки проведеними перевірками встановлено факт сумісного проживання її та відповідача однією сім’єю, відповідач визнав факт вивезення майна, тому її було запропоновано для вирішення цивільно-правового спору звернутися до суду.
У період сумісного проживання із відповідачем сторонами було набуто наступне майно: автомобіль HYUNDAI TUCSON, державний номерний знак: НОМЕР_1, який зареєстровано за відповідачем, але придбаний нами в кредит, сумісно сплачені перший внесок 45000грн, сума погашення кредиту станом на 13 березня 2010р складає 38223грн, разом сплачено зі спільних коштів 83217грн; меблева стінка вартістю 2400грн; диван від м’якого куточка вартістю 2100грн ; стіл зі скла вартістю 500грн; стиральна машина-автомат “Індезіт” вартістю 2000грн; принтер вартістю 600грн; ноутбук вартістю 3800грн; сумка для ноутбука вартістю 160грн; стіл комп’ютерний вартістю 700грн; стілець комп’ютерний “Юпітер” вартістю 200грн; стіл-тумба вартістю 800грн; телевізор вартістю 650грн; домашній кінотеатр ВВК вартістю 1300грн; цифровий супутниковий ресивер вартістю 1300грн; насос водяний вартістю 480грн; машинка кутова шліфувальна вартістю 350грн; дриль з перфоратором вартістю 160грн; покриття килимове довжиною 5 метрів вартістю 840грн; ковдра з флісу вартістю 180грн; ковдра хутряна вартістю 250грн; ковдра пухова вартістю 120грн; матрац гумовий надувний вартістю 240грн; пуфики від м’якого куточка 2 шт. загальною вартістю 360грн; кондиціонер вартістю 1400грн; спальний гарнітур вартістю 2000грн; кухонний куточок вартістю 500грн; гарнітур до вітальні вартістю 600грн; крісла 2 шт. загальною вартістю 440 грн. Загальна вартість спільно набутого сторонами майна складає 107647грн. Вартість предметів побутового вжитку визначена позивачкою з врахуванням їх первісної вартості та природного зносу.
З цього майна відповідач більшу частину вже поділив сам, приховавши частину майна, коли тайкома вивіз наступні предмети побутового вжитку: меблеву стінку, диван від м’якого куточка, стіл із скла, стілець комп’ютерний, стиральну машину-автомат “Індезіт”, стіл комп’ютерний, стіл-тумбу, ноутбук, сумку для ноутбука, телевізор, домашній кінотеатр ВВК, принтер, цифровий супутниковий ресивер, насос водяний, машинку кутову шліфувальну, дриль з перфоратором, покриття килимове довжиною 5 метрів, ковдру з флісу, ковдру хутряну, ковдру пухову, матрац гумовий надувний, пуфики від м’якого куточка 2 шт. Автомобіль також знаходиться в одноосібному користуванні та володінні відповідача.
Такий стан речей вимусив ОСОБА_3 звернутися до суду для захисту свого порушеного відповідачем права, вона вважає що для цього має усі законні підстави відповідно до норм СК України и що вона має всі докази на підтвердження факту того, що вони із відповідачем жили однією сім'єю як чоловік та дружина, зокрема це підтверджує і сам позивач в своїх поясненнях правоохоронним органам.
Правовими нормами встановлений правовий порядок, згідно із яким майно чоловіка та жінки, набуте ними в період їхнього сумісного проживання, вважається їхнім спільним сумісним майном, і до визначення обсягу цього майна та порядку його поділу застосовуються такі самі правила, що встановлені законодавством України щодо спільного сумісного майна подружжя.
ОСОБА_3 вважає, що у зв’язку із викладеним є всі правові підстави вважати вищезазначений обсяг майна їх спільною із відповідачем сумісною власністю.
Оскільки спільних дітей в них немає, а відповідач вже визначився щодо порядку розподілу цього майна, то, на думку позивачці, законним та справедливим буде визначення їх часток в цьому майні рівними та присудження для стягнення на її користь із відповідача різниці в вартості майна між майном, що знаходиться в нього, та тим, що залишилось в неї, визнавши за ним право власності на все майно, що він залишив у себе, а також на частину коштів, сплачених за автомобіль, який придбавався для його потреб, на що ОСОБА_3 дає згоду у відповідності із ч. 4 ст.71 Сімейного кодексу України.
Відповідач майно поділив самотужки, протиправно позбавивши ОСОБА_3 права на її законну частку, тому вона вимушена звертатися до суду, нести відповідні витрати, які я в порядку ст. 89 ЦПУ України має намір стягнути із відповідача.
Тому позивачка просить
- визнати спільною сумісною власністю сторін наступне майно, набуте ними в період їх проживання однією сім’єю без шлюбу: частину сплачених за автомобіль HYUNDAI TUCSON грошових коштів у вигляді першого внеску та суми платежів за погашення кредиту в розмірі 83217грн; меблеву стінку вартістю 2400грн; диван від м’якого куточка вартістю 2100грн; стіл із скла вартістю 500грн; стиральну машину-автомат “Індезіт” вартістю 2000грн; принтер вартістю 600грн; ноутбук вартістю 3800грн; сумку для ноутбука вартістю 160грн; стіл комп’ютерний вартістю 700грн; стілець комп’ютерний “Юпітер” вартістю 200грн; стіл-тумбу вартістю 800грн; телевізор вартістю 650грн; домашній кінотеатр ВВК вартістю 1300грн; цифровий супутниковий ресивер вартістю 1300грн; насос водяний вартістю 480грн; машинку кутову шліфувальну вартістю 350грн; дриль з перфоратором вартістю 160грн; покриття килимове довжиною 5 метрів вартістю 840грн; ковдру з флісу вартістю 180грн; ковдру хутряну вартістю 250грн; ковдру пухову вартістю 120грн; матрац гумовий надувний вартістю 240грн; пуфики від м’якого куточка 2 шт. загальною вартістю 360грн; кондиціонер вартістю 1400грн; спальний гарнітур вартістю 2000грн; кухонний куточок вартістю 500грн; гарнітур до вітальні вартістю 600грн; крісла 2 шт. загальною вартістю 440 грн; - всього на суму 107647 гривень.
- поділити спільне майно, виділити ОСОБА_4: частину сплачених за автомобіль HYUNDAI TUCSON грошових коштів у вигляді першого внеску та суми платежів за погашення кредиту разом в сумі 83217грн; меблеву стінку вартістю 2400грн; диван від м’якого куточка вартістю 2100грн; стіл із скла вартістю 500грн; стиральну машину-автомат “Індезіт” вартістю 2000грн; принтер вартістю 600грн; ноутбук вартістю 3800грн; сумку для ноутбука вартістю 160грн; стіл комп’ютерний вартістю 700грн; стілець комп’ютерний “Юпітер” вартістю 200грн; стіл-тумбу вартістю 800грн; телевізор вартістю 650грн; домашній кінотеатр ВВК вартістю 1300грн; цифровий супутниковий ресивер вартістю 1300грн; насос водяний вартістю 480грн; машинку кутову шліфувальну вартістю 350грн; дриль з перфоратором вартістю 160грн; покриття килимове довжиною 5 метрів вартістю 840грн; ковдру з флісу вартістю 180грн; ковдру хутряну вартістю 250грн; ковдру пухову вартістю 120грн; пуфики від м’якого куточка 2 шт. загальною вартістю 360грн; матрац гумовий надувний вартістю 240грн; - усього на суму 102707 гривень. Визнати за ОСОБА_4 право особистої власності на автомобіль HYUNDAI TUCSON, зелений, кузов НОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_1., виділити її: кондиціонер вартістю 1400грн; спальний гарнітур вартістю 2000грн; кухонний куточок вартістю 500грн; гарнітур до вітальні вартістю 600грн; крісла 2 шт. загальною вартістю 440 грн;- всього на суму 4940 гривень.
- стягнути із ОСОБА_4 на її користь у вартості спільного сумісного майна в сумі 48883 гривень, судові витрати в сумі 1058,23грн., які складаються з державного мита 538,23грн, витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 грн, витрат на правову допомогу адвоката 400 грн.
У судовому засіданні позивачка підтримала позов та суду надала пояснення, які повністю співпадають з доводами, викладеними у позову. Відповідач пояснів, що дійсно, коли позивачка одержала квартиру за адресою АДРЕСА_1, то в ній не було нічого, крім стін. Жили раніше в цій квартирі бомжі, і вона навіть хотіла відмовитися він квартири. У нього в цей час так зложилися обставини, що він пішов з родини й шукав собі житло. Тому він запропонував свою допомогу ОСОБА_5 у ремонті й устаткуванні квартири, придбанні меблів за умови, що він потім буде жити в цій квартирі як квартирант, але платити за квартиру не буде. Вклав він у ремонт квартири близько 30 тис. грн. Ремонт робили спільними зусиллями: допомагав його брат, її родичі, але закінчили ремонт тільки через півтора року. Коли стали жити відносини між ними з ініціативи позивачки зложилися небагато не так, як він хотів, тобто ні як квартирант. Потім відносини між ними зіпсувалися, тому у березні 2010 року він вирішив піти, забрал всі те майно, що він купив і яке перераховане в позові. Машину він купив у кредит, платив сам, ніякого відносини до автомобіля позивачка не має. Тому просить у задоволенні позову відмовити. Не заперечує того факту, що дійсно обидві його банківські картки - на пенсію й заробітну плату він віддав позивачці, що за своїм розсудом витрачала ці гроші.
Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, тому що сукупність добутих у суді доказів вірогідно підтверджує його законність і обґрунтованість.
При цьому суд виходить із диспозитивності прав сторін за того, що згідно зі ст. 10 ЦПК України, обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом загальності. Суд же, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При досліджені і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб.
Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Судом установлено та підтверджується наявними у справи доказами, що дійсно сторони шість років мешкали в власній квартирі ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_1, після того, як спільними зусиллями, за рахунок коштів обох, але в більшій частині відповідача, був зроблений капітальний ремонт у квартирі, установлене необхідне встаткування, жили вони разом однією сім’єю та вели сумісне господарство як чоловік та дружина. Цей факт підтвердили свідки ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, а також письмові докази: копія кредитного договору № 06014772503 щодо придбання зазначеного автомобіля за кредитні кошти ТОВ “Простофінанс” у якому вказане фактичне місце проживання відповідача - АДРЕСА_1 (а.с.6-8), акт депутата міської ради м.Антрацит, щодо підтвердження факту проживання відповідача разом зі ОСОБА_5 з 2004 року до 13 березня 2010 року (а.с.13); постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 13 березня 2010 року (а.с.15), , акт от 3 червня 2010 року депутата селищної ради с. Кріпенське (а.с. 53).
Ст. 74 Сімейного кодексу України зазначає, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними, і на майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу. Глава 8 Сімейного Кодексу регулює відносини щодо спільного сумісного майна подружжя, зокрема ст. 60 зазначає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Згідно ст. 69 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, а ст. 71 Кодексу вказує, що якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.
Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з’ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім’я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов’язальними правовідносинами, тощо.
Тому суд вважає, що майно, яке набуте в період проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 однією сім’єю без шлюбу: меблева стінка вартістю 2400грн; диван від м’якого куточка вартістю 2100грн ; стіл зі скла вартістю 500грн; стиральна машина-автомат “Індезіт” вартістю 2000грн; принтер вартістю 600грн; ноутбук вартістю 3800грн; сумка для ноутбука вартістю 160грн; стіл комп’ютерний вартістю 700грн; стілець комп’ютерний “Юпітер” вартістю 200грн; стіл-тумба вартістю 800грн; телевізор вартістю 650грн; домашній кінотеатр ВВК вартістю 1300грн; цифровий супутниковий ресивер вартістю 1300грн; насос водяний вартістю 480грн; машинка кутова шліфувальна вартістю 350грн; дриль з перфоратором вартістю 160грн; покриття килимове довжиною 5 метрів вартістю 840грн; ковдра з флісу вартістю 180грн; ковдра хутряна вартістю 250грн; ковдра пухова вартістю 120грн; матрац гумовий надувний вартістю 240грн; пуфики від м’якого куточка 2 шт. загальною вартістю 360грн; кондиціонер вартістю 1400грн; спальний гарнітур вартістю 2000грн; кухонний куточок вартістю 500грн; гарнітур до вітальні вартістю 600грн; крісла 2 шт. загальною вартістю 440 грн., всього на суму 24430 грн. є спільною сумісною власністю сторін и підлягає поділу у рівних частках, тобто кожному на суму 12215 грн.
Але як вбачається з матеріалів справи, коштами у вигляді першого внеску та суми платежів за погашення кредиту за автомобіль HYUNDAI TUCSON, державний номерний знак НОМЕР_1, який зареєстровано за відповідачем, в розмірі 83217грн. сторони розпорядилися в період проживання їх однією сім’єю без шлюбу, в наявності вони відсутні, що виключає можливість їх поділу. Тому в цей части позов не підлягає задоволенню.
Згідно до ч.1 ст.88 ЦПК Украини «стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено», тому судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог - оплата державного мита 244 грн, витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 грн, витрат на правову допомогу адвоката 400 грн., усього в сумі 764 грн.
На підставі ст.ст.10,11,60, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 3, 60, 61, 69, 70, 71, 74 СК України, суд-
В И Р І Ш И В :
Задовольнити позовни вимоги ОСОБА_3 частково.
Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 наступне майно, набуте ними в період їх проживання однією сім’єю без шлюбу: меблеву стінку вартістю 2400 грн; диван від м’якого куточка вартістю 2100 грн; стіл із скла вартістю 500 грн; стиральну машину-автомат “Індезіт” вартістю 2000 грн; принтер вартістю 600 грн; ноутбук вартістю 3800 грн; сумку для ноутбука вартістю 160 грн; стіл комп’ютерний вартістю 700 грн; стілець комп’ютерний “Юпітер” вартістю 200 грн; стіл-тумбу вартістю 800 грн; телевізор вартістю 650 грн; домашній кінотеатр ВВК вартістю 1300 грн; цифровий супутниковий ресивер вартістю 1300 грн; насос водяний вартістю 480 грн; машинку кутову шліфувальну вартістю 350 грн; дриль з перфоратором вартістю 160 грн; покриття килимове довжиною 5 метрів вартістю 840 грн; ковдру з флісу вартістю 180 грн; ковдру хутряну вартістю 250грн; ковдру пухову вартістю 120 грн; матрац гумовий надувний вартістю 240 грн; пуфики від м’якого куточка 2 шт. загальною вартістю 360 грн; кондиціонер вартістю 1400 грн; спальний гарнітур вартістю 2000 грн; кухонний куточок вартістю 500 грн; гарнітур до вітальні вартістю 600 грн; крісла 2 шт. загальною вартістю 440 грн; - всього на суму 24430 грн.
Спільне майно поділити, виділив
- ОСОБА_4 : меблеву стінку вартістю 2400 грн; диван від м’якого куточка вартістю 2100 грн; стіл із скла вартістю 500 грн; стиральну машину-автомат “Індезіт” вартістю 2000 грн; принтер вартістю 600 грн; ноутбук вартістю 3800 грн; сумку для ноутбука вартістю 160 грн; стіл комп’ютерний вартістю 700 грн; стілець комп’ютерний “Юпітер” вартістю 200 грн; стіл-тумбу вартістю 800 грн; телевізор вартістю 650 грн; домашній кінотеатр ВВК вартістю 1300 грн; цифровий супутниковий ресивер вартістю 1300 грн; насос водяний вартістю 480 грн; машинку кутову шліфувальну вартістю 350 грн; дриль з перфоратором вартістю 160 грн; покриття килимове довжиною 5 метрів вартістю 840 грн; ковдру з флісу вартістю 180 грн; ковдру хутряну вартістю 250грн; ковдру пухову вартістю 120 грн; матрац гумовий надувний вартістю 240 грн; пуфики від м’якого куточка 2 шт. загальною вартістю 360 грн; - усього на суму 19490 грн.
- ОСОБА_3 : кондиціонер вартістю 1400 грн; спальний гарнітур вартістю 2000 грн; кухонний куточок вартістю 500 грн; гарнітур до вітальні вартістю 600 грн; крісла 2 шт. загальною вартістю 440 грн. - всього на суму 4940 гривень.
Стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 різницю у вартості спільного сумісного майна в сумі 7275 грн., судові витрати в сумі 764 грн., які складаються з державного мита 244 грн, витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 грн, витрат на правову допомогу адвоката 400 грн.
В частини поділу грошових коштів, сплачених за автомобіль HYUNDAI TUCSON державний номерний знак НОМЕР_1, у вигляді першого внеску та суми платежів за погашення кредиту в розмірі 83217 грн. відмовити за необґрунтованістю.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Антрацитівський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь в справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя
рішення надруковане у дорадчій кімнаті