Справа №2-5804/10 Кат. 04  

Р І Ш Е Н Н Я  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

14 жовтня 2010 р. Нахімовский районний суд м. Севастополя в складі:  

головуючого суді - Лемешко А.С.  

при секретарі – Пус М.Ю.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Федерального державного унітарного підприємства «13 судноремонтний завод ЧФ» МО РФ, третя особа: Фонд комунального майна Севастопольської міської ради, про визнання права власності на житло,  

              ВСТАНОВИВ:  

  Позивачі звернулись до Нахімовського районного суду м. Севастополя з позовом до відповідача Федерального державного унітарного підприємства «13 судноремонтний завод ЧФ» МО РФ, третя особа: Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради про визнання права властности на квартиру АДРЕСА_1 по 3\20 частки кожному позивачу, вказуючи, що на основі свідоцтва вч 87069 вказана квартира належить позивачам, але Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради не визнає за ними право власності.  

У судове засідання сторони не з’явилися, надали суду клопотання про розгляд справи за їх відсутністю, позивач позовні вимоги підтримує, відповідач з позовними вимогами згоден, третя особа просить постановити рішення на розсуд суду.  

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає позовні вимоги обгрунтованними і такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.  

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності №265 від 26.03.1998 року, наданого військовою частиною №87069 та довідки КП «БТІ та ДРОНМ» СМР за вих.№455 від 05.08.2010 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належить квартира АДРЕСА_1, що складається з двох житлових кімнат в літ. «А»-2-5 пл.6.7 кв.м. и 2-6 пл.13,6 кв.м., 1\2 частка сараю «Е», вбиральної літ. «Ж», приміщень: коридору 2-4 пл.5,0 кв.м. (в житл.літ. «А»), ванної 2-2пл.4,8 кв.м., коридору 2-3 пл.4,7 кв.м. кухні 2-1 пл.7,8 кв.м., котельної І пл.1,6. кв.м. (в прибудовій літ. «А»), що знаходиться у загальному користуванні.  

Але відповідно до листа, наданого Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради за вих.№3100 від 06.08.2010 року вбачається, що ФКМ визнає приватизацію такою, що проведена з порушенням п.1 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»  

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності  набувається в порядку, визначеному  законом. Ніхто не може бути противоправне позбавлений права  власності. Право приватної власності є непорушним.  

Відповідно до ст.ст. 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів вказаною статтею передбачено визнання права.  

У відповідності зі ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.  

Згідно зі ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.  

На підставі ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.  

За вимогами ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.  

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим  правомірно. Якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності  не встановлена судом.  

Відповідно до ст.392 ЦК України, власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право не оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.  

В силу статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.  

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.  

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1220,1221,1225,1261,1268 ЦК України ,ст.ст. 10,30,42,57,58,63,64,212,213 ЦПК України, суд  

ВИРІШИВ:  

  Позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 – задовольнити.  

Визнати за ОСОБА_2 та за ОСОБА_3 право власності на житло на 3/10 частки АДРЕСА_1, що складається з двох житлових кімнат в літ. «А»-2-5 пл.6.7 кв.м. и 2-6 пл.13,6 кв.м., 1\2 частка сараю «Е», вбиральної літ. «Ж», приміщень: коридору 2-4 пл.5,0 кв.м. (в житл.літ. «А»), ванної 2-2пл.4,8 кв.м., коридору 2-3 пл.4,7 кв.м. кухні 2-1 пл.7,8 кв.м., котельної І пл.1,6. кв.м. (в прибудовій літ. «А») – по 3/10 частки за кожним.  

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Севастополя через Нахімовський районний суд м. Севастополя шляхом подачі у 10 денний строк з моменту проголошення рішення апеляційну скаргу. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

  Суддя                 /підпис/        

  Згідно з оригіналом:  

Суддя Нахімовського районного  

Суду  м. Севастополя                   А. Лемешко