Справа № 2-3489/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

 06 вересня 2010 року Новозаводський районний суд м. Чернігова у складі:  

головуючого - судді Філатової Л.Б.,  

при секретарі Гиляка О.М.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за  позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі міста Чернігова визнання дій неправомірними, зобов»язання здійснити перерахунок та виплату пенсії,

 В С Т А Н О В И В:

         13.08.2010 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі м. Чернігова про визнання дій неправомірними щодо ненарахування та виплати підвищення до пенсії як дитині війни згідно з вимогами ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобов’язання зробити перерахунок та виплатити підвищення до пенсії як дитині війни згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч.1 ст. 28 Законом України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» за період з 01.01.2006 року, відновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушених прав. Заявлені вимоги  позивач обгрунтовує тим, що має статус «дитини війни» та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  від 18.11.2004 року їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна державна допомога  у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Вказує, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені чи скасовані іншими нормативно-правовими актами. Посилається, що Законами України «Про Державний бюджет  України на 2007 рік», «Про Державний бюджет  України на 2008 рік» встановлено прожиткові мінімуми для осіб, які втратили працездатність. Зазначає, що рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року і № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» і Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік», якими обмежуються виплати «дітям війни».  

Представник відповідача надав письмові заперечення, в яких просить відмовити в задоволенні позову і розглянути справу у відсутності представника відповідача. Посилається, що Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» № 489 від 19.12.2006 року було припинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний та правовий захист дітей війни». Разом з тим, рішенням Конституційного  Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 12 ст.71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», але відповідних змін до нормативно правових актів на виконання вимог рішення Конституційного Суду не прийнято. Посилається, що в 2008 році підвищення до пенсії виплачувалось в розмірах, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» і постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року. Зазначив, що позивачем позовні вимоги за період з 01.01.2006 року заявлені з пропуском трирічного строку позовної давності, а отже з цієї підстави вони не підлягають задоволенню.  Посилається, що непоширення мінімального розміру пенсії за віком, встановленого в статті 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року, на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, крім цього Закону, дає підстави стверджувати про наявність прогалини у законодавчому регулюванні виплат дітям війни.

В судове засідання ОСОБА_1 не з»явилась, в позовній заяві вказала про розгляд справи у її відсутності.     

Оскільки всі особи, що беруть участь у справі в судове засідання не з"явились, відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.  

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.  

Судом встановлено, що ОСОБА_1 являється дитиною війни (а.с.12-13).  

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачуються замість пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.

Статтею 19 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі мінімального споживчого бюджету і підвищується у зв'язку із збільшенням величини вартості мінімального споживчого бюджету чи межі малозабезпеченості.  

Згідно п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом, зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст.111 цього Закону, відповідно якої  у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.  

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року, було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), такі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», як  п. 12 ст. 71, яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього закону.  

Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно п. 41 розділу ІІ   Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2008 року  текст ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  викладено у новій редакції,  відповідно до якої  дітям війни (крім тих, на яких поширюється  дія Закону  України  «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії, або щомісячного довічного грошового утримання чи державної  соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.  

Відповідно до п. 2 Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними)   положення пунктів 36-100 розділу ІІ  Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких  законодавчих актів України» від 28 грудня 2008 року.  

Рішення Конституційного Суду України у справах має преюдиціальне значення для судів при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Відповідні рішення Конституційного Суду України є обов'язковим для виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Згідно частини 2 статті 152 Конституції України Закони, ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 22 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При цьому при прийняті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.  

Положення статей,  які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення - тобто з 09 липня 2007 року і 22 травня 2008 року відповідно.

Про розмір пенсії та отримуваної щомісячної соціальної державної допомоги позивачу було відомо з 01.01.2006 року, оскільки отримувала пенсію щомісячно, однак, до суду за захистом прав вона звернулась лише 13.08.2010 року і оскільки нею пропущено строк позовної давності з частиною позовних вимог, що стосуються періоду з 01.01.2006 року по 13.08.2007 року, а відповідач в своїх запереченнях заявляє про застосування позовної давності, позивач поважних причин пропуску строку суду не навів, з клопотанням про поновлення цього строку до суду не звертався, то відповідно до ч.3, ч.4 ст.267 ЦК України в задоволенні позовних вимог, що заявлені за період з 01.01.2006 року по 13.08.2007 року слід відмовити з цієї підстави.  

Слід відмовити також в задоволенні позовних вимог за період з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року, оскільки у вказаний період була чинною редакція ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що викладена у  п. 41 розділу ІІ   Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2008 року.

Законами України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» і «Про Державний бюджет України на 2010 рік» положення  ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинялось, а отже допомога в цей період мала нараховуватись у визначених цим Законом розмірах.  

Аналізуючи правові норми в сукупності з рішеннями Конституційного Суду України, що наведені вище, суд приходить до висновку,  що позовні вимоги підлягають задоволенню лише за період з 13.08.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 06.09.2010 року – дату постановлення рішення, решта вимог не підлягає задоволенню.  

Відповідно до ст.88 ЦПК України якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а отже на користь позивача підлягають стягненню з відповідача 22 гривні 20 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи і 5 гривень 10 копійок сплаченого державного мита.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.57-62,64,88,208,209,212-215,292 ЦПК України, ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 22, 46, ч.2 ст. 152 Конституції України, ст.15 ЦК України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, суд –

 В И Р І Ш И В:

 Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Відмовити ОСОБА_1 в відновленні пропущеного строку для звернення до суду.  

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі міста Чернігова неправомірними щодо ненарахування та виплати підвищення до пенсії як дитині війни згідно з вимогами ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ОСОБА_1 в період  з 13.08.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 06.09.2010 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі міста Чернігова зробити перерахунок та виплатити підвищення до пенсії ОСОБА_1 як дитині війни згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч.1 ст. 28 Законом України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» за період з 13.08.2007 року по 31.12.2007 року і з 22.05.2008 року по 06.09.2010 року

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі міста Чернігова на користь ОСОБА_1 22 гривні 20 копійок витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи і 5 гривень 10 копійок сплаченого державного мита, а всього – 27 (двадцять сім) гривень 30 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області через Новозаводський районний суд міста Чернігова шляхом подачі апеляційної скарги на протязі десяти днів.

  Суддя:                                                                                                Л.Б.Філатова