Справа № 2-6700/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2010 року
Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого-судді – Сватаненко В.І.
за участю секретаря – Забегловської Ю.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради – «Про визнання дійсним договору міни та визнання права власності», -
ВСТАНОВИВ:
1.09.2010 року позивачі звернулись до суду з позовом до відповідача про визнання дійсним договору міни та визнання права власності, по якому просить суд визнати дійсним договір міни ? частини домоволодіння АДРЕСА_1 на 1/10 частину домоволодіння АДРЕСА_2 укладеному між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, а також визнати за позивача право власності в рівних частках на домоволодіння АДРЕСА_1, розташоване на земельній ділянці площею 727 кв.м., посилаючись на те, що відповідно до умов попереднього договору, відповідач була зобов’язана укласти з позивачем договір міни, але через те, що відповідач не ввела домоволодіння в експлуатацію, то вона не виконала свої зобов’язання перед позивачем, чим порушила його права.
Позивачі у судовому засіданні позов підтримали, просили суд його задовольнити у повному обсязі – визнавши за ними право власності на зазначений будинок в рівних частках за кожним, пояснивши, що відповідач не виконала свої зобов’язання через те, що нею не було здано в експлуатацію реконструйоване домоволодіння, яке після фактичної передачі позивачам було ними теж реконструйоване через незадовільний стан.
Відповідач проти задоволення позову не заперечувала, з доводами позивачів погодилась.
Суд, вислухавши доводи, думку та пояснення учасників судового розгляду, ознайомившись з матеріалами справи, наданими доказами, вважає позов підлягаючим задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин.
Правовідносини між сторонами є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України у редакції 2003 року.
По справі встановлені наступні фактичні обставини.
Позивач - ОСОБА_1 є власником ? частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 1.11.2001 року (а.с.7), та зареєстрованого 14.11.2001 року у КП «ОМБТІ і РОН» за № 39777, стор. 95, кн. 246 (а.с.8).
Відповідачу – ОСОБА_3 належить ? частина домоволодіння за вказаною адресою на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна № 28082 від 6.09.2001 року (а.с.9-10), зареєстрованого в КП «ОМБТІ і РОН» за № 39760, стор. 62, кн. 246 (а.с.11).
Позивачу - ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 17.02.2007 року, зареєстрованому 21.02.2007 року в КП «ОМБТІ і РОН» за № 4446, стор. 160, кн. 141, належало 1/10 частина домоволодіння АДРЕСА_2.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
15.12.2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений нотаріально посвідчений попередній договір міни, згідно з п.1 якого сторони зобов’язуються у майбутньому, в строк до 30.12.2009 року укласти договір міни частин домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3 на 1/10 частину домоволодіння АДРЕСА_2 що належить ОСОБА_2 (а.с.12-13).
За умовами вказаного попереднього договору міна здійснюється без доплати, а також з вказаного договору вбачається, що сторони домовились про те, що передача вказаних об’єктів нерухомості можлива на підставі інших цивільно-правових угод (купівля-продаж, дарування).
Відповідно до ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
ОСОБА_2 свою частину зобов’язань, передбачених попереднім договором, виконав в повному обсязі, оскільки 15.12.2007 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали нотаріально посвідчений договір дарування, відповідно до якого ОСОБА_2 подарував, а ОСОБА_3 прийняла в дар 1/10 частину домоволодіння, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.14-15).
Однак, незважаючи на те, що ОСОБА_2 належним чином виконав всі свої зобов’язання за попереднім договором, відповідач, порушуючи права та законні інтереси ОСОБА_2, до теперішнього моменту не виконала покладені на неї обов’язки щодо передачі у власність ОСОБА_2 ? частини домоволодіння АДРЕСА_1.
Строк виконання основного зобов’язання згідно з попереднім договором – 30.12.2009 року.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За умовами попереднього договору одностороння відмови від виконання зобов’язань не допускається. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
З попереднього договору вбачається, що ОСОБА_3 зобов’язана оформити документи для укладання основного договору, оскільки на момент укладання попереднього договору частина домоволодіння, що належала ОСОБА_3 була самовільно, без отримання відповідних дозволів та погоджень, реконструйована, що унеможливлювало оформлення угоди між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в нотаріальній формі.
Таким чином, для того, щоб мати можливість передати ОСОБА_2 частину домоволодіння, ОСОБА_3 була зобов’язана в строк до 30.12.2009 року ввести в експлуатацію реконструйоване домоволодіння, однак, незважаючи на умови попереднього договору зобов’язання виконане не було, в результаті чого до теперішнього моменту право власності на домоволодіння, розташованого за вказаною адресою не перейшло до ОСОБА_2
Той факт, що ОСОБА_3 дійсно мала намір укласти договір міни з ОСОБА_2 підтверджується тим, що одразу після укладання Попереднього договору вона знялася з реєстрації та вибула у домоволодіння за адресою АДРЕСА_2, що було передане їй у власність відповідно до умов попереднього договору, передала ОСОБА_2 ключі та технічну документацію.
Відповідно до ст. 526. ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Невиконання відповідачем свого зобов’язання належним чином порушує права позивачів: на сьогоднішній день позивачі не можуть належним чином ввести будинок в експлуатацію, не можуть здійснити приватизацію земельної ділянки, на якій знаходиться будинок.
Суд, розглянувши справу повно та об’єктивно, для захисту прав та інтересів позивачів вважає за необхідне визнати дійсним договір міни частин домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належало ОСОБА_3 на 1/10 частину домоволодіння у будинку АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_2
Одночасно, суд звертає увагу та ну обставину, що після того як ОСОБА_3 фактично передала належні їй права на домоволодіння, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було реконструйоване зазначене домоволодіння, оскільки воно знаходилось у незадовільному стані та не відповідало належним умовам для проживання.
У свою чергу позивачі не мали можливості отримати передбачену законодавством проектну та дозвільну документацію, оскільки на момент здійснення реконструкції на земельній ділянці знаходились самовільні побудови, здійснені відповідачем, а право власності на частину домоволодіння ще не було належним чином оформлене, про що зазначено вище.
Позивачі, отримавши письмову згоду суміжних землекористувачів (а.с.62, 63), реконструювали домоволодіння за свій рахунок на вказаній земельній ділянці.
Будинок збудовано з дотриманням всіх будівельних норм і правил, але немаючі узгодженої проектної документації позивачі не мають можливості ні самостійно здійснити прийняття належного йому об’єкту нерухомості в експлуатацію, ані отримати правовстановлюючі документи на це майно, що, у свою чергу, позбавляє його як власника права і можливості на свій розсуд користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
З метою встановлення істини по справі, ухвалою суду була призначена судова будівельно-технічна експертиза, з висновку якої вбачається, що процент готовності будинку становить 100 %, будинок відповідає вимогам ДБН, СЕС, СНіП та придатний для подальшої експлуатації (а.с.32-60).
Відповідно до ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
Власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається.
Відповідно до ст. 357 ч. 2 ЦК України, якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання, виготовлення, спорудження майна.
Таким чином, суд вважає за можливе визнаючи договір дійсним, визнати за позивачами право власності на вказане домоволодіння в рівних частках.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 7, 8, 10, 11, 15, 209, 212-215, 223, 294 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 317, 319, 328, 357, 376, 392, 525, 526, 530, 635 ЦК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради – «Про визнання дійсним договору міни та визнання права власності» - задовольнити.
Визнати дійсним договір міни об’єктів нерухомості: ? частину домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на 1/10 частину домоволодіння у будинку АДРЕСА_2, укладеному між ОСОБА_3 та ОСОБА_2.
Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності в рівних частках за кожним на домоволодіння по АДРЕСА_1, який складається з житлового будинку під літ. «А», що складається з: підвалу площею 10,3 кв.м.; 1-1 санвузлу площею 5,3 кв.м., 1-2а коридору площею 2,9 кв.м., 1-4 кухні площею 8,1 кв.м., 1-5 житлова площею 23,9 кв.м., 1-6 житлова площею 9,2 кв.м., 1-8 житлова площею 19,0 кв.м., 1-9 холу площею 20,7 кв.м., 1-10 сходинкової клітини площею 16,7 кв.м., 1-11 холу площею 28,5 кв.м., 1-12 санвузлу площею 6,8 кв.м., 1-13 кухні площею 9,4 кв.м., 1-14 столової площею 13,6 кв.м., 1-15 житлова площею 20,0 кв.м., 1-16 підсобне площею 8,5 кв.м., 1-17 житлова площею 15,6 кв.м., 1-18 кабінету площею 11,1 кв.м., 2-2 кухні площею 7,9 кв.м., 2-3 житлова площею 9,2 кв.м., 2-4 підсобне площею 6,6 кв.м., 2-6 коридору площею 7,2 кв.м., 2-6а санвузлу площею 2,6 кв.м., загальною площею 252,8 кв.м.; вбиралень під літ. «В», «Г», сараїв під літ. «Е», «З», душу під літ. «Ж», навісів під літ. «К», «Л», мостіння «І», огорожі № 1, 4, 5, 6, розташованого на земельній ділянці площею 727 кв.м.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів.
Суддя: