Справа № 2-238/10  

                                         Р І Ш Е Н Н Я  

    І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  

  19 жовтня 2010 року  

Київський районний суд м. Одеси у складі:  

головуючого-судді – Сватаненко В.І.  

за участю секретаря – Забегловської Ю.Г.,  

представників сторін: позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2, позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 – ОСОБА_5,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом:  

ОСОБА_1 до Одеської міської ради - «Про визнання права власності у порядку спадкування за законом»;  

за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Одеської міської ради – «Про визнання права власності у порядку спадкування за законом”, -  

          ВСТАНОВИВ:  

  Предметом спору є спадкове майно у вигляді квартири АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.  

7.05.2009 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача про визнання права власності у порядку спадкування, по якому просить суд визнати за позивачем право власності у порядку спадкування на зазначену квартиру після смерті спадкодавця – ОСОБА_6, посилаючись на те, що вона з 1963 року постійно проживала разом зі спадкодавцем та його дружиною, вони вели спільне господарство, вона їх доглядала, у зв’язку з чим позивач вважає себе спадкоємцем.  

12.05.2009 року до суду звернулись позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 з позовом, який у подальшому був змінений, до відповідача про визнання права власності у порядку спадкування за законом, по якому просять суд визнати за ними право власності в рівних частках на спірну квартиру у порядку спадкування за законом як за спадкоємцями четвертої черги, посилаючись на те, що вони є далекими родичами спадкодавців та з 2004 року вони стали проживати з подружжям ОСОБА_6 до моменту їх смерті.  

ОСОБА_1 свій позов підтримала, просила суд задовольнити його, проти задоволення позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 заперечувала, з заявленими доводами не погодилась.  

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 свій позов підтримали, просили суд його задовольнити у повному обсязі, позов ОСОБА_1 не визнали, з заявленими доводами не погодились, заперечували проти його задоволення.  

Представник ОМР про час, дату та місце судового розгляду справи неодноразово спищався належним чином, однак до суду не з*явився без поважних причин, заяв та клопотань про відкладення розгляду по справі чи можливий розгляд за його відсутності суду не надавав та не заявляв.  

Суд, вислухавши доводи, думку та пояснення учасників удового розгляду, ознайомившись та дослідивши матеріали цивільної справи, заслухавши показання свідків, вважає позов ОСОБА_1 не підлягаючим задоволенню, позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підлягаючим задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин по справі.  

Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями СК України та ЦК України, зокрема положеннями Книги шостої ЦК України – Спадкове право, Главою 86 – Спадкування за законом, ст. 1264 ЦК України – Четверта черга спадкоємців за законом, та Главою 87 – Здійснення права на спадкування,.  

По справі встановлені наступні фактичні обставини.  

Судом був встановлений, підтверджений та ніким із сторін не спростований наступний родинний зв’язок, схема якого знаходиться у матеріалах справи (а.с. 219 ).  

ОСОБА_7 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8, від якого в них народилось троє дітей: ОСОБА_9, 1916 року народження, ОСОБА_10, ОСОБА_11, 1919 року народження (а.с.90).  

У 1945 році помер ОСОБА_8 (а.с.91), а ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.92).  

ОСОБА_11 та ОСОБА_9 були рідними братом та сестрою.  

ОСОБА_10 дітей немала, перебувала у шлюбі з ОСОБА_9, та з 1964 року по день смерті у 1980 році проживала у вищезазначеній спірній квартирі (а.с.176).  

ОСОБА_11 був батьком трьох дітей: ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.93); ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.220), яка 9.08.1068 року зареєструвавши шлюб з ОСОБА_14 отримала прізвище чоловіка «ОСОБА_13» (а.с.221; ОСОБА_15, у якого дітей не було та який у 2005 році помер.  

ОСОБА_12 та ОСОБА_16 є двоюрідними сестрами.  

ОСОБА_9 17.09.1950 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_17, після чого їй було присвоєно прізвище чоловіка (а.с.97), та від даного шлюбу в них народилась дочка – ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.175), яка у свою чергу 17.091971 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_6, після чого їй було присвоєно прізвище чоловіка (а.с.88),  у яких сумісних дітей не було.  

З матеріалів справи (а.с.98) вбачається, що ОСОБА_9 з 1964 року по 1981 рік; ОСОБА_16 з 1968 року по 2008 рік; ОСОБА_6 з 1982 року по 2008 рік – були зареєстровані та проживали у спірній квартирі.  

ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_7 померла (а.с.96).  

ОСОБА_12 стала матір’ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.95), яка 21.07.2006 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_4, після чого її прізвище змінилось на «ОСОБА_3» (а.с.87).  

ОСОБА_3 є двоюрідною племінницею ОСОБА_16.  

ОСОБА_13 разом з чоловіком ОСОБА_14 з 1971 року по 1981 рік проживали у спірній квартирі (а.с.98), та в них народилась донька ОСОБА_22, яка також з 1972 року по 1981 рік проживала у вказаній квартирі.  

Крім вказаних кровних родичів у вказаній спірній квартирі з 1989 року по 1990 рік у квартирі проживала квартирант ОСОБА_23 (а.с.98).  

На підставі розпорядження органу приватизації від 15.01.2002 року (а.с.148) ОСОБА_16 та ОСОБА_6 отримали 15.01.2002 року свідоцтво на право власності в рівних частках на вказану спірну квартиру (а.с.147), яке було зареєстроване у КП «ОМБТІ і РОН» (а.с.152).  

ОСОБА_16 та ОСОБА_6 були власниками квартирі в рівних частках, тобто кожному належало по ? частині квартири.  

Будучи хворою на рак (а.с.15, 16-18, 30-31), 9.02.2008 року померла ОСОБА_16 (а.с.5), яка є дружиною ОСОБА_6 та двоюрідною тіткою ОСОБА_3  

Після смерті ОСОБА_16 відкрилась спадщина на належну їй ? частину квартири, спадкоємцем якої за законом був її чоловік ОСОБА_24, який отримавши свідоцтво про смерть своєї дружини, яке було видано повторно (а.с.140) - 28.07.2008 року звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини (а.с.138).  

20.03.2009 року до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_16 звернулась ОСОБА_1, в якій зазначила, що інших спадкоємців, крім неї після смерті ОСОБА_16 не має (а.с.155), але 24.03.2009 року нотаріальна контора надала відповідь ОСОБА_1 про те, що вона не є спадкоємцем після смерті ОСОБА_16 (а.с.156).  

Не встигши прийняти спадщину після смерті своєї дружини, ОСОБА_6, будучи інвалідом першої групи (а.с.37) - ІНФОРМАЦІЯ_8 помер (а.с.29), після чого відкрилась спадщина на належну йому ? частину квартири та на ? частину квартири, яку він не встиг оформити після смерті своєї дружини.  

10.04.2009 року до нотаріальної контори звернулась ОСОБА_1 з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 (а.с.160), 15.04.2009 року з аналогічною заявою до нотаріальної контори звернулась ОСОБА_3 (а.с.165) та 17.04.2009 року ОСОБА_4 також звертається до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_6 (а.с.167).  

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, що відповідно до встановленого адміністративно-територіального поділу відноситься до території Київського району м. Одеси.  

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом право на спадкування за законом почергово одержують інші особи, визначені статтями 1261-1265 ЦК України.  

У ході судового розгляду справи було встановлено, що за свого життя ОСОБА_6 не було складено заповіту /спадкового договору/.  

З урахуванням вищенаведеного, у даному разі право на спадкування за законом почергово одержують особи, визначені статтями 1261-1265 ЦК України.  

З матеріалів справи, пояснень сторін по справі, показань свідків вбачається, що ОСОБА_3 є двоюрідною племінницею ОСОБА_16, яка разом з ОСОБА_4, з яким у подальшому зареєструвала шлюб, з 2004 року проживали разом з ОСОБА_16 та ОСОБА_6, доглядали за ними, вели спільне господарство, оплачували комунальні послуги по спірній квартирі (38-65, 101-117, 178-193), жили однією сім’єю.  

Свідок ОСОБА_19 суду показав, що він є сусідом ОСОБА_6, ОСОБА_16, у зв’язку з чим йому відомо, що приблизно 8 років з ними проживали ОСОБА_3 та ОСОБА_4, він приходив до них в гості, але ОСОБА_1 у квартирі ніколи не бачив.  

Свідок ОСОБА_26 суду показав, що він був лікарем, у зв’язку з чим часто відвідував ОСОБА_6, бачив, що перев'язку йому робила ОСОБА_3, про яку ОСОБА_6 говорив, що це його племінниця, ОСОБА_1 свідок ніколи не бачив.  

Свідок ОСОБА_13 суду показала, що вона є двоюрідною сестрою ОСОБА_16, у зв’язку з чим їй відомо, що ОСОБА_1 навчалась з ОСОБА_16 в одному классі, але ніколи у її квартирі не проживала. Також свідок суду пояснила, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 спочатку жили разом не у зареєстрованому шлюбі, оскільки їх батьки були проти, у зв’язку з чим ОСОБА_16 запропонувала їм проживати разом з нею та її чоловіком, вони стали жити разом, допомагали. Також свідок показала суду, що ОСОБА_1 була близькою знайомою ОСОБА_16 та приймала участь у купуванні ліків з нею разом.  

Свідок ОСОБА_27 суду показала, що ОСОБА_3 є її троюрідною племінницею, ОСОБА_1 вона знає з 1982 року, яка була шкільною подругою ОСОБА_16, але у квартирі вона не проживала разом зі спадкодавцями. ОСОБА_1 відвідувала ОСОБА_16 у лікарні та висловлювала свої невдоволення, про що свідку було відомо зі слів ОСОБА_16 Свідку також відомо, що приблизно з 2001 року ОСОБА_3 проживала не у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, через незгоду їх батьків, у зв’язку з чим ОСОБА_16 їм запропонувала проживати разом з нею.  

Таким чином, свідки також суду пояснили, що спадкодавці проживали однією сім’єю з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 більше ніж 5 років до часу відкриття спадщини.    

Сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язанні спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Однією з ознак сім’ї є спільне проживання. Однією із підстав сім’ї є кровне спорядження.  

ОСОБА_3 та її чоловік ОСОБА_4, які проживали разом із спадкодавцем однією сім’єю з 2004 року, тобто не менше п’яти років до часу відкриття спадщини, є спадкоємцями четвертої черги за законом (ст. 1264 ЦК України).    

Судом був встановлений факт спільного проживання однією сім’єю ОСОБА_3, ОСОБА_4 зі спадкодавцем.  

З урахуванням наведеного,  у суду є підстави для визнання права на спадкування за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Саме вони мають визнаватись спадкоємцями, що успадковують в рівних частках спадкове майно у вигляді квартири, при цьому судом береться до уваги й та обставина, що передбачені законом підстави для усунення позивачів від права на спадкування /ст. 1224 ЦК України/ відсутні.  

У свою чергу, ОСОБА_1 також звернулась до суду з позовом про визнання права власності у порядку спадкування, посилаючись на те, що вона з 1963 року проживала з ОСОБА_16, а потім й її чоловіком ОСОБА_6, у вказаній квартирі однією сім’єю, вони мали спільний побут, але жодного належного та допустимого доказу на підтвердження своїх доводів ОСОБА_1 суду не надала.  

З паспортних даних та пояснень самої ОСОБА_1 вбачається, що вона 28.01.1972 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_28, від шлюбу у них народилась дитина. У 1079 році на склад сім*ї три особи їм була надана квартира за адресою: АДРЕСА_2 де вона є зареєстрованою по теперішній час (а.с.4). у зв’язку з чим у суду відсутні будь-які підстави та належні допустимі докази на підтвердження доводів ОСОБА_1 про проживання однією сім’єю з ОСОБА_16 та ОСОБА_6  

  Одночасно, суд звертає увагу на ту обставину, що мати ОСОБА_16 - ОСОБА_9 стала проживати у квартирі з 1964 року по день смерті у 1981 році, про дану обставину, що з ними проживала ще й мати ОСОБА_16 ОСОБА_1 суду нічого не пояснила.  

З матеріалів справи вбачається, що свідоцтво про смерть ОСОБА_16 11.02.2008 року отримала ОСОБА_1 та залишила у себе (а.с.127-128), тому чоловік ОСОБА_16 - ОСОБА_6 був вимушений отримувати повторно свідоцтво через те, що ОСОБА_1 з невідомих причин утримувала в себе.  

Дану обставину також було підтверджено поясненням свідка ОСОБА_13 – сестрою померлої.  

В свою чергу сторони по справі, свідки не спростовували тієї обставини, що ОСОБА_1 на прозі багатьох років була знайомою ОСОБА_16, вона приходила в гості до неї та її чоловіка, допомагала їм, купувала їм ліки, була з ними в добрих стосунках, але дані події не підпадають під ознаки сім’ї, а відносяться до звичайних людських стосунків, які існують між людьми.  

Судом враховується й та обставина, що після смерті ОСОБА_16 при наявності спадкоємця першої черги – її чоловіка ОСОБА_6, ОСОБА_1 звернулась до нотаріальної контори з заявою для прийняття спадщини після її смерті та зазначила, що інших спадкоємців не має ( а.с.155).  

Приймаючи до уваги нічим та ніким не підтвердженні доводи ОСОБА_1, які між іншим мають рід розбіжностей та протиріч, у суду відсутні обґрунтовані підстави для задоволення позову ОСОБА_1  

Суд прийшов до переконливого висновку, що позов ОСОБА_1 заявлений не на законних підставах, у зв’язку з чим у його задоволенні необхідно відмовити.  

В Україні діє принцип верховенства права.  

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.  

Суд, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального та сімейного законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.  

У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові  наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.  

Суд, розглянувши справу повно, всебічно, об’єктивно та неупереджено, дійшов до висновку, що позовні вимоги позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заявлені правомірно, відповідно до діючого законодавства України та без його порушень, вони не порушують законних інтересів та прав інших осіб.  

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 7, 8, 10, 11, 15, 209, 212, 213, 214, 215, 223, 294  ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 1220, 1221, 1222, 1223, 1258, 1259, 1264, 1267, 1268, 1269, 1270 ЦК України, суд, -            

      ВИРІШИВ :  

Позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Одеської міської ради – «Про визнання права власності у порядку спадкування за законом» задовольнити повністю.  

Визнати право власності у рівних частках за ОСОБА_3, ОСОБА_4 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, як спадкоємцями четвертої черги у порядку спадкування за законом.  

В задоволенні позову  ОСОБА_1 до  Одеської міської ради -   «Про визнання права власності  у порядку спадкування за законом» відмовити повністю.  

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.  

  Суддя: