КОПІЯ справа № 2а- 220/2010 р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 жовтня 2010 року смт. Варва
Варвинський районний суд Чернігівської області
в складі: головуючого судді - Павлов В.Г.
при секретарі - Малофеєвої О.І.
позивача - ОСОБА_1
розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні Варвинського районного суду Чернігівської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Варвинському районі Чернігівської області про визнання неправомірними дій та зобов’язання здійснити перерахунок державної пенсії по інвалідності, щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю та щомісячного довічного грошового утримання в період з 01.05.2007 року по дату ухвалення рішення суду, -
ВСТАНОВИВ:
30.09.2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Варвинського районного суду із адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в Варвинському районі Чернігівської області про визнання неправомірною відмову відповідача в перерахунку та виплаті пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю у відповідності зі статтями 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Закон № 796-ХІІ), та щомісячного довічного грошового утримання, як інваліду ІІІ групи, згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; зобов’язати відповідача, починаючи з 01.05.2007 року по дату винесення рішення, провести перерахунок та виплатити державну пенсію по інвалідності в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, щомісячну додаткову пенсію за шкоду, завдану здоров’ю, в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком та щомісячне довічне грошове утримання, в розмірі 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; зобов’язати відповідача призначити ОСОБА_1 державну пенсію по інвалідності в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, щомісячну додаткову пенсію за шкоду, завдану здоров’ю, в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком та щомісячне довічне грошове утримання, в розмірі 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Підставою для пред’явлення адміністративного позову, як зазначає позивач, є неправомірні відмова відповідача в проведенні перерахунку та виплати основної та додаткової пенсії, у відповідності до ст.ст. 50, 54 Закону України № 796-Х11, та щомісячного довічного грошового утримання, в розмірі 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у відповідності до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"(далі – Закон № 3551-XII).
В попередньому судовому засіданні позивач свої позовні вимоги уточнив, надавши уточнену позовну заяву, в якій просив зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Варвинському районі Чернігівської області провести лише перерахунок пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, як особі віднесеної до категорії 1, згідно ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.05.2007 року по дату винесення рішення /а.с. 25-26/.
В судовому засіданні позивач уточнені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити повністю, з підстав наведених у позовній заяві.
Представник Управління пенсійного фонду України в Варвинському районі Чернігівської області в судове засідання не з’явився, подавши клопотання про розгляд справи без його участі. Що узгоджується з вимогами ч.4 ст.122 КАС /а.с.24/. Відповідач пред’явлені позовні вимоги не визнав в повному обсязі та просив в задоволенні їх відмовити, посилаючись на письмові заперечення, що були долучені до матеріалів справи / а.с. 17-21/.
Ухвалою судді Варвинського районного суду Чернігівської області від 30.09.2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов’язання до перерахунку та виплати основної та додаткової пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.05.2007 року по 29.03.2010 року /включно/ залишені без розгляду, у зв’язку з пропущенням строку звернення до адміністративного суду /а.с.2/.
Вислухавши осіб, які брали участь в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Розділ 8 даного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров‘ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, згідно копії посвідчення НОМЕР_1, має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії (а.с.13). Згідно довідки МСЕ-ЧНВ № 319854 встановлена 3 група інвалідності, захворювання пов’язане з виконанням обов’язків військової служби на ЧАЕС ( а.с.27), перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в Варвинському районі Чернігівської області.
Статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії І, та у зв'язку із втратою годувальника. Згідно ч. 4 ст. 54 цього ж Закону в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по третій групі шести мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, віднесеним до 1категорії (інвалідам ІІІ групи), призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю особи , у розмірах - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року внесено зміни до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до п. 2 Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2008 р.
Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнанні неконституційними. Відповідне рішення Конституційного Суду України є обов'язковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Положення статей, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення - тобто з 22.05.2008 року.
Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України, ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 22 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При цьому при прийняті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року N 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 "Про незалежність судової влади" зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).
Таким чином, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку про те, що при визначенні розміру пенсій позивачеві, застосуванню підлягають частина перша статті 50 та частина четверта статті 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Зі статей 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 45 Конституції України пенсії та інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, визначається Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії». За змістом абзацу 1 вказаного Закону, державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.
Відповідно до вимог Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг необхідних для задоволення основних соціальних та культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України і щороку затверджується Верховною Радою України в законі про державний бюджет на відповідний рік.
Визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є певним стандартом, в порівнянні з яким визначаються розміри інших видів виплат та допомоги.
Тобто, мінімальний розмір пенсії за віком для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є виправною величиною від якої проводиться розрахунок державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю призначеної у відповідності до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Окрім того, ч.5 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначається Кабінетом Міністрів України. Оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи таким порядок може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача встановлених цим же законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього закону в тому числі й інших законів, якими встановлений розмір мінімальної пенсії за віком. Тому, відмова відповідача у проведенні такого перерахунку у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом є протиправною.
З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не слід брати до уваги, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до частини третьої статті 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначених норм, які носять імперативний характер, на переконання суду свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення такого мінімуму.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму. Оскільки позивачеві слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає, що державою забезпечені правові гарантії захисту прав і свобод людини, у тому числі і відносно осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і тому при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону України №796, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Тому, доводи відповідача про те, що мінімальний розмір пенсії встановлений постановою Кабінету Міністрів не можуть бути прийняті до уваги. Відповідно до ст.113 Конституції України, Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.
Отже, оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, то суд вважає, що при вирішенні даного спору щодо визначення розміру пенсії та додаткової пенсії позивача підлягають застосуванню саме положення статті 50, 54 Закону № 796-ХІІ, а не постанови КМ України, на які посилається в письмовому запереченні відповідач.
Таким чином, при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст.ст. 50,54 Закону застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет на відповідний рік, з урахуванням якого визначається розмір пенсії за віком.
Суд не може взяти до уваги посилання відповідача на ухвалу Конституційного Суду України від 19 травня 2009 року у справі № 2-25/2009 року, оскільки конституційне провадження у справі не відкривалось і рішення судом не ухвалювалось. Відповідно, Конституційний суд України не дав офіційного тлумачення терміну «мінімальний розмір пенсії за віком».
Окрім того, встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч. 2 ст. 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України "Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Відповідно до ст.ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.
Відповідачем не надано суду доказів та не доведено правомірності свого рішення щодо відмови в перерахунку державної та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, як особі, що віднесена до категорії 1 /ІІІ групи інвалідності/, з 30.03.2010 року до 30.09.2010 року не у відповідності до положень ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р.
Відсутність бюджетних коштів, призначених на ці виплати, не може бути прийнята до уваги, оскільки з огляду на правову позицію Європейського Суду з прав людини реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Таким чином, невиконання або неналежне виконання законів, якими передбачені певні соціальні гарантії, через відсутність коштів для їх виплати, не є підставою для невиплати пенсії в передбаченому Законом розмірі.
Що ж стосується позовних вимог ОСОБА_1 про зобов’язання провести перерахунок та виплату пенсії по день ухвалення судового рішення, то вони задоволенню не підлягають, оскільки, на час ухвалення судового рішення, у суду відсутні дані про порушення права позивача після подачі ним позову так, як на час подачі позову, позивач фактично просив задовольнити вимоги на майбутнє, що не передбачено законодавством України. Позовні вимоги, в ході розгляду справи, позивачем не змінювались, у зв’язку з чим ця вимога не ґрунтується на законі і є передчасною.
Враховуючи викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 19, 152 Конституції України, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р., ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 52 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік», рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.05 року за заявою № 63134/00, ст.ст. 8, 9, 11, 17, 99, 100, 128, 159-163, 167 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Варвинському районі Чернігівської області про визнання неправомірними дій та зобов’язання здійснити перерахунок державної пенсії по інвалідності, щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю та щомісячного довічного грошового утримання в період з 01.05.2007 року по дату ухвалення рішення суду – задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Варвинському районі Чернігівської області щодо відмови в проведенні перерахунку та виплати ОСОБА_1 державної пенсії по інвалідності в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю, в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, у відповідності зі статтями 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 30.03.2010 року до 30.09.2010 року /включно/.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду в Варвинському районі Чернігівської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 30.03.2010 року до 30.09.2010 року /включно/ державну пенсію по інвалідності в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю, в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, у відповідності зі статтями 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який встановлений законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», при цьому врахувати виплати, які проведені позивачеві за вказаний період.
В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали через Варвинський районний суд, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Варвинського районного суду
Чернігівської області підпис В.Г. Павлов
Копія вірна: суддя Варвинського районного суду
Чернігівської області В.Г. Павлов
справа № 2а- 220/2010 р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(вступна та резолютивна частини)
26 жовтня 2010 року смт. Варва
Варвинський районний суд Чернігівської області
в складі: головуючого судді - Павлов В.Г.
при секретарі - Малофеєвої О.І.
позивача - ОСОБА_1
розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні Варвинського районного суду Чернігівської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Варвинському районі Чернігівської області про визнання неправомірними дій та зобов’язання здійснити перерахунок державної пенсії по інвалідності, щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю та щомісячного довічного грошового утримання в період з 01.05.2007 року по дату ухвалення рішення суду, -
Зважаючи на складність у викладенні повного рішення суду, пов’язаного з потребою у наведенні доводів, з яких встановлено наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги, суд вважає за необхідне проголосити його вступну та резолютивну частини. Згідно ч. 3 ст. 160 КАС України, складання повного рішення відкладається на один день, до 27 жовтня 2010 року,
Керуючись ст.ст. 19, 152 Конституції України, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р., ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 52 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік», рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.05 року за заявою № 63134/00, ст.ст. 8, 9, 11, 17, 99, 100, 128, 159-163, 167 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Варвинському районі Чернігівської області про визнання неправомірними дій та зобов’язання здійснити перерахунок державної пенсії по інвалідності, щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю та щомісячного довічного грошового утримання в період з 01.05.2007 року по дату ухвалення рішення суду – задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Варвинському районі Чернігівської області щодо відмови в проведенні перерахунку та виплати ОСОБА_1 державної пенсії по інвалідності в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю, в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, у відповідності зі статтями 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 30.03.2010 року до 30.09.2010 року /включно/.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду в Варвинському районі Чернігівської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 30.03.2010 року до 30.09.2010 року /включно/ державну пенсію по інвалідності в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю, в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, у відповідності зі статтями 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який встановлений законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», при цьому врахувати виплати, які проведені позивачеві за вказаний період.
В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали через Варвинський районний суд, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Варвинського районного суду
Чернігівської області В.Г.Павлов