Справа № 2 – 819/10

 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2010 р.                                       м. Сімферополь

 Київський районний суд м. Сімферополя у складі:

головуючого – судді Діденка Д.О.,

при секретарі – Габенко М.В.,

за участю прокурора Кувакіної І.В., представників відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції м. Сімферополя, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, третя особа: Управління Державного казначейства України в АР Крим,

 ВСТАНОВИВ:

      Позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 23.03.2004 р.  посадовими особами відділу податкової міліції м.Сімферополя ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було проведено  перевірку здійснення  господарської діяльності приватного підприємці ОСОБА_3, був складений протокол та вилучено вісім комп’ютерів, які знаходилися у неї за договором оренди та належали її батьку- ОСОБА_4 Рішенням Київського районного суду м.Сімферополя  від 23.11.2004 р. вказані дії  оперуповноважених державного відділу податкової міліції  ОСОБА_5 та ОСОБА_6  визнані незаконними. ОСОБА_3 внаслідок цих дій завдано матеріальну шкоду у сумі 14659,80 грн. , яка складається з недоотриманого прибутку за 76 днів, сплату послуг адвоката, все з урахуванням індексу інфляції. Також їй було завдано моральну шкоду на суму 350000 грн., бо комп’ютерну техніку було вилучено у присутності багатьох клієнтів, вона залишилася без роботи у час коли на її утриманні знаходився безробітний чоловік та неповнолітній син. Стосунки у сім’ї ускладнилися. Також моральна шкода на суму 17000 грн. була завдана ОСОБА_4, якого позбавили власності та він був позбавлений можливості нею користуватися більш ніж два тижня.  В зв’язку з викладеним на підставі ст.56 Конституції України просять стягнути з Державної податкової інспекції у м.Сімферополі у відшкодування  матеріальної шкоди, яка нанесена незаконними  діями посадових осіб Державного відділу податкової  міліції м.Сімферополя 14659,80 грн., у відшкодування моральної шкоди 350000 грн. Просять стягнути з Державної податкової  інспекції м.Сімферополя  на користь ОСОБА_4 у відшкодування моральної шкоди 17000 грн.

     12.07.2010 р. представник ОСОБА_3 позовні вимоги уточнив, просив стягнути з ДПІ м.Сімферополя у відшкодування матеріальної шкоди 22509,80 грн. на підставі ст.56 Конституції а також ст.ст. 22,1166 ЦК України.

     Позивачі та їх представник у судове засідання не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили. Від представника відповідачів надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність на підставі матеріалів та доказів, що  є у матеріалах справи.

     Представник ДПІ м.Сімферополя у судовому засіданні позов не визнала, пояснила, що позивачами не наведено належних та достатніх доказів  спричинення їм моральної шкоди внаслідок неправомірних дій посадових осіб податкової міліції. Також зазначила, що права фізичної особи ОСОБА_4 жодним чином не порушені перевіркою господарської діяльності СПД Семенової, моральна шкода йому не завдана, усе наведене у позові є припущенням. Просила суд у задоволенні позову відмовити та застосувати строки  позовної давності щодо залучення ОСОБА_5 до участі у справі в якості співвідповідача, оскільки був залучений в липні 2010 р., а строк позовної давності закінчився ще в лютому 2009 р. та стягнення сплати за послуги адвоката.

     ОСОБА_5 та його представник у судовому засіданні  позов не визнали, надали аналогічні заперечення.

     Представник  третьої особи - Державного казначейства України у судовому засіданні позов не визнав, пояснив, що  правовідносини між казначейством та позивачами відсутні, підстави для задоволення позову не вбачає.

     Відповідач ОСОБА_6 у судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив.

     Заслухавши сторони та дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступного.

     Судовим розглядом встановлено, що 23.03.2004 р.  оперуповноваженими  податкової міліції м.Сімферополя ОСОБА_5 та ОСОБА_6  було проведено перевірку дотримання податкового  законодавства СПД ОСОБА_3. У ході перевірки був складений протокол огляду від 23.04.2004 р. , на підставі якого були вилучені належні ОСОБА_4. комп’ютери  у кількості 8 штук, які знаходилися у користуванні СПД ОСОБА_3 Вказані обставини встановлені рішенням Київського районного суду м.Сімферополя  від  23.11.2004 р., яким  задоволено позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та дії оперуповноважених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо вилучення комп’ютерної техніки з комп’ютерного клубу по АДРЕСА_1  визнані незаконними.

     Наведеним рішенням також встановлено, що  незаконним вилученням  техніки, що належить ОСОБА_4 та яка знаходилася у користуванні  СПД ОСОБА_3, зупиненням підприємницької діяльності в зв’язку із вилученням основних  засобів, порушено  права ОСОБА_3, передбачені ст.ст.42,43 Конституції України  та право ОСОБА_4, передбачене ст. 41 Конституції.

     Рішенням Київського районного суду м.Сімферополя  від 04.08.2009 р.  ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовлено у задоволенні позову до ДПІ м.Сімферополя про  відшкодування матеріальної та моральної шкоди, що заявлені у порядку ЗУ «Про порядок  відшкодування шкоди, завданої  громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури  і суду», а також в порядку п.3 ч.2 ст.1167, ст.1174 ЦК України.

     Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від  03.11.2009 р. частково задоволено апеляційну скаргу та  вказане рішення у частині відмови у позові з наведених підстав залишено без  змін, але ж  в частині  вимог про відшкодування шкоди  на підставі ст.56 Конституції України  справу направлено на новий розгляд.

     В ході нового розгляду за клопотанням представника  позивача в якості співвідповідачів до участі у справі притягнуті ОСОБА_5 та ОСОБА_6

     Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право  на відшкодування за рахунок держави  чи органів місцевого самоврядування  матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними  рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових  і службових осіб при здійсненні ними   своїх повноважень.

     Згідно із п. 10-1 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про  відшкодування моральної (немайнової) шкоди» при вирішенні спору  про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконним рішеннями, діями чи бездіяльністю  органу державної влади, його посадовими чи службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути  відповідачем  у такій  справі, якщо це передбачено  відповідним законом. Якщо ж  відповідним законом чи іншим нормативно-правовим актом  це не передбачено, або в ньому  зазначено, що  шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд з відповідним  державним органом  суд має притягнути  як відповідача  відповідний орган Державного казначейства.

     Згідно із ст.13 ЗУ «Про державну податкову службу» збитки, завдані неправомірними  діями посадових осіб органів державної податкової служби , підлягають відшкодуванню  за рахунок коштів державного бюджету.

     Відповідно до ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється  на засадах змагальності сторін. Статтею 11 ЦПК України  передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як  за зверненням  фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог  і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

     Зміни, внесені до ч.1 ст.33 ЦПК України,  не передбачають право суду  самостійно  залучити  до участі у справі  співвідповідача, навіть у випадку  обов’язкової пасивної співучасті, якщо позивач  не заявить такого клопотання.

     Органи Державного  казначейства України до участі у справі в якості відповідача не притягувалися, позивачами клопотання щодо  цього не заявлялося.

     За таких обставин, обов’язок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями посадових осіб органу державної влади, у порядку ст.56 Конституції України  не може бути покладений  на ДПІ м.Сімферополя, а  також гр-н ОСОБА_5 та  ОСОБА_6, в зв’язку з чим  позовні вимоги до цих осіб задоволенню не підлягають.

     Не приймаються судом до уваги  заяви представників відповідачів  щодо застосування наслідків пропуску строків позовної давності з огляду на строк притягнення ОСОБА_5 в якості співвідповідача у справі, бо закон не пов’язує перебіг строку давності із цією процесуальною подією. Відповідно до ст.256 ЦК України  це строк , у межах якого  особа  може звернутися  до суду з вимогою про захист  свого цивільного права або інтересу.  

     Порушення строків давності  позивачами судом не встановлено.

     На підставі ст.56 Конституції України, ЗУ «Про державну податкову службу», керуючись ст.ст. 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

      У задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції м. Сімферополя, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування шкоди - відмовити.

     Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: