Справа №1-16/10

  ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

 15 вересня 2010 року                               Здолбунівський районний суд

                                         Рівненської області

 в складі: головуючого судді                          Шуляка А.С.

при секретарі                          Солдатовій О.Д.

за участю прокурора                               Пришко О.В.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м.Здолбунів справу по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, проживаючого по АДРЕСА_1, з середньо-спеціальною освітою, пенсіонера, одруженого, раніше не судимого  

у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.115 КК України, -

  встановив:  

 Досудовим слідством ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.

Допитаний судом підсудний ОСОБА_1 свою винність у скоєнні інкримінованого йому злочину не визнав, свою причетність до його скоєння заперечив, пояснивши, що явку з повинною та всі послідуючі показання щодо вчинення ним вбивства ОСОБА_2 він давав тому, що його син був спеціально затриманий працівниками міліції у підозрі за вчинення надуманого злочину за незаконний обіг наркотичних засобів.

Захисник підсудного заявив клопотання про направлення справи на додаткове розслідування в зв’язку з тим, що не було досліджено обставин, вказаних у постанові Острозького районного суду від 20.10.2006р., якою справа була направлена на додаткове розслідування. Крім того, досудове слідство неодноразово зупинялося в зв’язку із не встановленням особи, яка вчинила злочин і після цього без достатніх на те підстав особі пред’являється обвинувачення.

Прокурор заперечив щодо задоволення клопотання про направлення справи на додаткове розслідування.

Представник потерпілого заперечив щодо направлення справи на додаткове розслідування та вказав на те, що в справі достатньо доказів, які вказують на вчинення злочину підсудним. Проте, вказує на те, що даний злочин підсудний вчиняв не сам, а тому просить суд виділити справу щодо причетності інших осіб до даного злочину та направити прокурору для проведення досудового слідства.  

Вислухавши думку прокурора, потерпілого, його представника, підсудного суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню.

Постановою Острозького районного суду від 20 жовтня 2006 року вказану кримінальну справу було направлено прокурору Здолбунівського району для проведення додаткового розслідування.

Дана постанова не була оскаржена ні потерпілим, ні прокурором. Крім того, клопотання про направлення справи на додаткове розслідування заявлено було прокурором. Отже, обвинувачення, в ході судового розгляду, погодилося з тим, що досудове слідство було проведено неповно і в матеріалах справи відсутні докази, які повністю доводять вину підсудного.

Незважаючи на це, під час додаткового розслідування органами досудового слідства не було вжито заходів, щодо збирання інших нових, окрім тих, що є у справі доказів.

Відповідно до п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 11 лютого 2005 року "Про практику застосування судами України законодавства,  що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування " повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду справи допускається лише з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства. Досудове слідство визнається неповним,  якщо під час його провадження всупереч вимогам статей 22 і 64 КПК України не були досліджені або були поверхово чи однобічно досліджені обставини,  які мають істотне значення для правильного вирішення справи (не були допитані певні особи; не витребувані й не досліджені документи,  речові та інші докази для підтвердження чи спростування таких обставин; не досліджені обставини,  зазначені в ухвалі суду,  який повернув справу на додаткове розслідування).

Вказівки судді (суду) є обов'язковими для органу дізнання,  слідчого та прокурора. Якщо останні не дослідили обставин,  зазначених у постанові (ухвалі) про повернення справи на додаткове розслідування,  проведені дізнання чи досудове слідство можуть бути визнані однобічними і неповними (п. 2 ч. 2  ст.  368 КПК,  що є підставою для скасування вироку та повернення справи на додаткове розслідування (п.1 ч.1 ст.367 КПК).

Невиконання органом досудового слідства слідчої дії,  зазначеної в постанові судді (ухвалі суду),  допускається лише в разі,  коли провести її фактично неможливо.

Як слідує із досліджених судом доказів в ході повторного судового розгляду даної справи досудовим слідством було неповно виконано вказівки суду,  відповідно до постанови від 20 жовтня 2006 року.

Так,  під час додаткового досудового слідства необхідно було встановити можливий круг нових свідків, яким відомі якісь відомості про скоєний злочин та осіб, що мають до нього відношення. Вияснити по можливості механізм, при якому в руках ОСОБА_2 могло опинитися її волосся з лобкової частини тіла. Паралельно із збиранням доказів вини ОСОБА_1 необхідно розширити круг підозрюваних осіб та відпрацювати можливі версії скоєння злочину іншими особами, або ж скоєння злочину групою осіб.

Проте, слідчий при допиті свідків, обмежився лише з’ясуванням того, чи підтверджують вони дані ними раніше показання. Будь-яких нових обставин справи ним не було з’ясовано.

Крім того, вказівка щодо з’ясування механізму при якому в руках ОСОБА_2 могло опинитися її волосся з лобкової частини тіла взагалі не виконана.

На виконання постанови Острозького районного суду від 20 жовтня 2006 року щодо встановлення можливого кругу нових свідків, яким відомі якісь відомості про скоєний злочин та осіб, що мають до нього відношення в матеріалах кримінальної справи є лише рапорти працівників міліції про те, що в ході оперативно-розшукових заходів встановити осіб, які мають відношення до даної справи вивити не вдалося. Проте, будь-яких доказів, які б стверджували дану обставину не надано. Відсутні дані про те, яким саме оперативно-розшуковими заходами це встановлювалося.

Вказане дає можливість зробити висновок про те,  що доручення суду залишається невиконаним, а працівники міліції за дорученням слідчого дали формальну відповідь і будь - яких дій по встановленню істини у кримінальній справі не вживали.

Слідчому необхідно було провести відтворення обстановки та обставин події для уточнення показань підсудного чи міг він самостійно викинути тіло ОСОБА_2 у водойму, враховуючи її тілобудову, вагу, тягар прив’язаний до неї, на відстань від берега на якій її було виявлено.

Отже, з урахуванням указаного вище, виконуючи вимоги ч.1 ст.22 КПК України, слідчий зобов'язаний був вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного,  повного і об'єктивного дослідження обставин справи,  виявити як ті обставини,  що викривають,  так і ті,  що виправдують обвинуваченого.

Слідчий п’ять разів, зупиняючи досудове слідство, вказуючи на те, що не встановлено особу, яка вчинила даний злочин, фактично виключав скоєння вказаного злочину ОСОБА_1, який перебував на підписці про невиїзд, тобто підозрювався у скоєнні даного злочину. Більше того йому вже пред’являлося обвинувачення.

Останній раз досудове слідство зупинялося 28 квітня 2007 року, також у зв’язку із невстановленням особи, яка вчинила злочин. 25 травня 2007 року досудове слідство було відновлено і того ж дня ОСОБА_1 було пред’явлено обвинувачення. При цьому будь-яких слідчих дій після зупинення досудового слідства і до пред’явлення обвинувачення, слідчим не проводилося.

Вказані протиріччя усунути в судовому засіданні неможливо, оскільки в постанові від 25.05.2007р. про відновлення досудового слідства не мотивовано чому і на підставі, яких даних, встановлених в ході додаткового розслідування, він прийшов до висновку, що злочин скоєний ОСОБА_1, а не іншою особою, яка встановлювалася в ході додаткового розслідування з 20.10.2006р. по 25.05.2007р.

В ході судового розгляду справи підсудний вказував на те, що явку з повинною і всі викриваючі його показання він написав в зв’язку з тим, що 18.11.2002 р. його син був затриманий працівниками міліції за підозрою у зберіганні наркотичного засобу.

Висновки суду не можуть грунтуватися на доказах, отриманих із порушенням процесуального порядку збирання останніх, а також на матеріалах досудового слідства, які не перевірені в судовому  засіданні. Визнання обвинуваченим (підсудним чи засудженим) своєї вини має бути всебічно перевірене. У разі зміни підсудним показань, даних під час досудового слідства, суд повинен з'ясувати причину цього, ретельно перевірити всі його показання і дати їм належну оцінку.

З відмовного матеріалу №1154 вбачається, що 18.11.2002 р. ОСОБА_1 був затриманий працівниками міліції, в якого при проведенні особистого огляду, було виявлено та вилучено поліетиленовий пакет з сухою подрібненою речовиною рослинного походження зеленого кольору схожою на маріхуану. При цьому в матеріалах справи не вказано, яка вага вилученої речовини, її зважування працівниками міліції взагалі не проводилося. 27.11.2002р. в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1 було відмовлено на підставі п.2 ст.6 КПК України, так як вилучена у нього речовина згідно дослідження № 1722 від 22.11.2002р. не являється наркотичним засобом.  

Отже, зволікалося п’ять днів, від дня дачі висновку спеціаліста, винесення постанови про відмову в порушенні кримінальної справи. В цей же період - 19.11.2002р., підсудним була написана явка з повинною.

Дана обставина слідчим не перевірялася. Правова оцінка діям працівників міліції не давалася. Тому суд позбавлений можливості ретельно перевірити всі його показання і дати їм належну оцінку та зробити висновок про те, чи підсудним явка з повинною та показання щодо визнання ним вини давалися під психологічним тиском чи ні, а отже чи є вони належними та допустимими доказами. При цьому слід зазначити, що висновки суду не можуть грунтуватися на доказах, отриманих із порушенням процесуального порядку збирання останніх.

Клопотання представника потерпілого про виділення справи щодо причетності інших осіб до даного злочину та направлення її прокурору для проведення досудового слідства неможливо виконати, оскільки це не є встановленим фактом, а лише версією представника потерпілого і такі матеріали в кримінальній справі відсутні. При даних обставинах виділяти матеріали в окреме провадження неможливо. Крім того, якщо в ході досудового слідства будуть встановлені інші учасники злочину, то відповідно до ст.26 КПК України роз’єднати справи буде неможливо, оскільки це може негативно відбиватися на всебічності, повноті і об'єктивності дослідження і вирішення справи.

Враховуючи те, що така неповнота досудового слідства не може бути усунена в судовому засіданні,  керуючись п.п. "д" п. 13 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про застосування судами України законодавства, що регулює повернення справ на додаткове розслідування ", ч. 1 ст. 281 КПК України, суд,  

  постановив:  

 Кримінальну справу про обвинуваченню ОСОБА_1 за ч. 1.ст.115 КК України повернути прокурору Здолбунівського району для організації проведення додаткового розслідування.

Запобіжний захід ОСОБА_1 залишити попередній - підписку про невиїзд.

Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляції в Апеляційний суд Рівненської області протягом 7 діб із дня її винесення.

 Суддя