Справа №2-1267/10  

РІШЕННЯ  

і м е н е м    У к р а ї н и  

  04 жовтня 2010 року  Шишацький  районний  суд  Полтавської  області у складі головуючого - судді Колоса Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Шишаки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Шишацькому районі Полтавської області  про поновлення пропущеного строку, визнання неправомірною бездіяльність та зобов’язання вчинити певні дії,  

в с т а н о в и в :  

 Позивачка належить до соціальної категорії «Дитина війни» та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Всупереч рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. та від 22.05.2008 року, якими були визнані неконституційними окремі положення законів України про державний бюджет України на 2007 та 2008 роки, в тому числі й щодо зупинення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та всупереч ст.22 Конституції України, з 2006 року по даний час відповідач здійснював нарахування та виплату надбавки до пенсії не в повному розмірі.  

У зв’язку з цим позивачка звернулась в суд з позовом до відповідача і просить поновити строк звернення до суду за захистом порушеного права, визнати дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії протиправними та зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплатити їй 30% надбавку до пенсії  за період з 01.01.06р. по день розгляду справи та  стягнути з відповідача судові витрати по справі.    

В судове засідання сторони не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі. В зв’язку з поданими клопотаннями суд на підставі ст.169 ЦПК України визнав можливим розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів.    

В письмових запереченнях на позов відповідач посилався на ті обставини, що Рішення Конституційного суду України, яким були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» набрало чинності з 09.07.2007 року і зворотної дії у часі не має. Тому дія вказаного Рішення на правовідносини, що мали місце з 01.01.2006 року по 09.07.2007 року, не поширюється.  

Крім вказаних аргументів відповідач обґрунтовував свої заперечення нормами ст.19 Конституції України, п.2.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах №8-2 від 30.04.2002 року в частині завдань Пенсійного фонду України щодо ефективного та цільового використання коштів, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в частині застосування розміру мінімальної пенсії за віком, ст.7  Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в частині забезпечення державних соціальних гарантій за рахунок коштів Державного бюджету України і, з урахуванням викладених доводів, просив у задоволенні позову відмовити.  

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд дійшов наступних висновків.  

Позивачка має статус «Дитини війни», що підтверджується копією пенсійного посвідчення, а тому, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», вона має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

Із заперечень  відповідача вбачається, що за період часу з 01.01.2006 року по 31.12.2009 року позивачу виплачена надбавка до пенсії в неповному розмірі.  

Згідно ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.  

Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року дію ст.6 зазначеного Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2006 рік зупинено. 19.01.2006 року до статті 110 цього Закону було внесено зміни, які набрали чинності 15.03.2006 року, згідно з якими, пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.    

Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджені не були. Закон України «Про Державний бюджет на 2006 рік» з відповідними змінами неконституційним не визнаний та діяв протягом 2006 року.    

Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а після вказаної дати передбачені нею виплати запроваджені не були.    

Крім того, надаючи перевагу   Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» з відповідними змінами, суд виходить з того, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади – Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.  

Виходячи з наведеного, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивачки, які стосуються виплати доплати до пенсії за 2006 рік.  

Позовні вимоги щодо здійснення позивачці доплати до пенсії за 2007 - 2008 роки підлягають частковому задоволенню з таких підстав.    

Відповідно до п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього Закону, було зупинено.    

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп/2007 року у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп.7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст.111 цього Закону.    

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.    

Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України УПФУ в Шишацькому районі Полтавської області було зобов’язане нараховувати та виплачувати позивачці доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України», ця норма втратила чинність і не підлягала застосуванню.  

Натомість, як вбачається з заперечення відповідача, у 2007 році така доплата позивачці взагалі не здійснювалась.    

Відповідно до п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в іншій редакції, відповідно до якої, дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної  допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.    

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп/2008 року у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п.1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».    

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними, є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.  

Виходячи із зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року УПФУ в Шишацькому районі Полтавської області було зобов’язане нараховувати та виплачувати позивачці доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ця норма втратила чинність і не підлягала застосуванню.  

До 22.05.2008 року, тобто, до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачці доплати, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», діяв на підставі та у відповідності з законодавством, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.  

Всупереч вимогам закону, у 2008 році відповідачем виплата позивачці доплати до пенсії проводилася на підставі п.8 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» не в повному розмірі.  

В частині здійснення доплати до пенсії за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року по день розгляду справи, суд дійшов до наступних висновків.  

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції від 18.11.2004, чинній у 2009 -2010 роках) дітям війни пенсія або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.  

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.  

Отже, нарахування та виплата у 2009 -2010 роках дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Відповідач при виплаті позивачці підвищення до пенсії у 2009 - 2010 роках керувався п.8 постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 р. «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яким встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 грн., з 1 липня - 48,2 та з 1 жовтня - 49,8 грн.    

Але розмір підвищення, встановлений в п.8 Постанови №530 від 28.05.2008р., суперечить ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», і тому не може бути застосований за нормою ч.4 ст.8 ЦПК України, якою визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.  

При цьому слід враховувати, що п.6 ч.1 ст.92 Конституції України передбачено, що виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст.75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада України. Конституція не надає Верховній Раді України права делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім – своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.    

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.  

Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.    

Доводи відповідача щодо відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, суд до уваги не приймає, оскільки чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає, а тому наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав. За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.    

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», у тому числі і право на отримання 30% доплати до пенсії.  

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням – забезпечення призначення та виплати пенсії.  Отже, обов’язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України.  

Виходячи зі змісту Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов’язань перед позивачем, і вважає, що вказані доводи не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.    

Згідно з ч.2 ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на підставі якого призначено пенсію позивачці, суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.  

Таким чином, трирічний строк звернення до суду, за захистом порушеного права, встановлений ст. 257 ЦК України, у даному випадку не застосовується.  

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч.1 ст.88 ЦПК України.    

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 64,152 Конституції України, ст.ст. 3,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст.10, 11, 60, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд,    

в и р і ш и в :  

Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Шишацькому районі Полтавської області  про поновлення пропущеного строку, визнання неправомірною бездіяльність та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.    

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Шишацькому районі Полтавської області щодо відмови в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Шишацькому районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року,  з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 04 жовтня 2010 року включно з урахуванням виплат, фактично здійснених у 2008-2010 роках.     

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір в сумі 06 гривень.  

Стягнути на користь ОСОБА_1 з управління Пенсійного фонду України у Шишацькому районі Полтавської області  витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 гривень.  

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.            

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.  

Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили, після розгляду справи апеляційним судом.  

                               Головуючий:           підпис  

  З оригіналом згідно.  

  Суддя Шишацького районного суду                      Колос Ю.А.