Справа №22ц-5857/2010
Категорія – цивільна Головуючий у першій інстанції – Овчарик В.М.
Доповідач – Заболотний В.М.
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
22 жовтня 2010 року місто Чернігів
А п е л я ц і й н и й с у д Чернігівської області в складі:
головуючого - судді Литвиненко І.В.
суддів - Заболотного В.М., Євстафіїва О.К.
при секретарі - Штупун О.М.
з участю – позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3,
третьої особи ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 20 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, виселення та скасування реєстрації,
В С Т А Н О В И В :
У липні 2010 року ОСОБА_2 звернулась до суду з даним позовом, вказуючи на те, що вона на підставі договору купівлі-продажу від 15.02.2000 року є власником будинку АДРЕСА_1. ОСОБА_3 є колишнім чоловіком її матері, він зареєстрований та проживає в даному будинку. Проте, на даний час відповідач перешкоджає ОСОБА_2 проживати в будинку, вести домашнє господарство, розпоряджатися майном, постійно вчиняє сварки та насильство в сім’ї по відношенню до неї та її матері, про що свідчать неодноразові звернення ОСОБА_4 до правоохоронних органів із заявами щодо протиправної поведінки ОСОБА_3 А тому позивачка просила визнати неможливим проживання однією сім’єю з ОСОБА_3, виселити останнього із будинку АДРЕСА_1, визнавши його таким, що втратив право на користування цим житловим приміщенням, та скасувати реєстрацію відповідача за зазначеною вище адресою.
Оскаржуваним рішенням Ічнянського районного суду від 20.09.2010 року в задоволенні позову відмовлено. Суд виходив з того, що вселення відповідача у спірний будинок відбулось на законних підставах, він належить до членів сім’ї позивачки, оскільки був одружений з її матір’ю, проживав разом з ними, вів спільне господарство, а тому навіть після припинення шлюбних відносин з ОСОБА_4 має право користуватись займаним приміщенням.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати зазначене рішення суду та направити справу на новий розгляд, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права. Апелянт вказує, що рішення суду суперечить ч. 2 ст. 3 СК України, оскільки у неї та відповідача відсутній спільний побут, взаємні права та обов’язки. Відповідач не належить до сім’ї наймача квартири, договору найму із власником житлового будинку не укладено. Апелянт наполягає на тому, що ОСОБА_3 не є членом її сім’ї, він не є її батьком, протягом останніх трьох років не веде з нею спільного господарства, систематично порушує правила співжиття, а заходи громадського впливу щодо нього виявились безрезультатними.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України.
Права власника житлового будинку визначені ст. 383 ЦК України та ст.150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім’ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд,
Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст.156 ЖК України члени сім’ї власника жилого будинку, які проживають разом з ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
До членів сім’ї власника будинку належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
По справі встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 15 лютого 2000 року ОСОБА_2 є власником жилого будинку АДРЕСА_1 (а.с.7).
Відповідач ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому шлюбі з матір’ю позивачки - ОСОБА_4 до 23.11.2007 року (а.с.8), не є батьком ОСОБА_2, і з 21 січня 2003 року був зареєстрований у спірному будинку зі згоди ОСОБА_4 (а.с.16).
Виходячи з цього, відповідач не є членом сім’ї власника будинку ОСОБА_2 в силу положень ч.2 ст.64 ЖК України.
Крім того, в судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_3 підтвердив, що він не веде спільного господарства з позивачкою. А тому висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_3 належить до членів сім’ї власника спірного жилого будинку є помилковим.
За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні її власністю (житловим будинком) шляхом виселення ОСОБА_3 з спірного житла є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
При цьому суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування спірним житловим будинком, та скасування його реєстрації за місцем проживання, і доводи апелянта не спростовують правильність висновків суду в цій частині.
Таким чином, рішення суду першої інстанції в цілому не можна визнати законним і обґрунтованим. Таке рішення підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2
На підставі наведеного та керуючись ст.156 ЖК України, ст.391 ЦК України, ст.ст.303, 307, 309, 313-314, 316-317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково.
Рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 20 вересня 2010 року – скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про виселення ОСОБА_3 із будинку АДРЕСА_1, задовольнивши її позовні вимоги в цій частині.
Усунути перешкоди ОСОБА_2 у користуванні своєю власністю шляхом виселення ОСОБА_3 з жилого будинку АДРЕСА_1.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 86 грн. 75коп. у відшкодування судових витрат.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: