ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

  вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

19.10.10 Справа №2а-2356/10/9/0170

Окружний  адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді Цикуренко А.С.,

при секретарі Павленко Н.О.

розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Севастопольської міської державної адміністрації

про скасування розпорядження,

за участю представників:

позивача – не з’явився;

відповідача – не з’явився;

Обставини справи: ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом про:

-  скасування розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації                № 122-р від 18.02.2009 року;

- зобов’язання Севастопольської міської державної адміністрації затвердити уточнену технічну документацію «З землеустрою виділення земельних ділянок в натурі на місцевості для ведення особистого селянського господарства площею по 2,00 га шістдесяти трьом громадянам співробітникам соціальної сфери Орлинівської сільської ради»;

- зобов’язання Севастопольської міської державної адміністрації  внести зміни до додатку № 1 до Розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації  № 122-р від 18.02.2009 року згідно уточненої технічної документації «З землеустрою виділення земельних ділянок в натурі на місцевості для ведення особистого селянського господарства площею по 2,00 га шістдесяти трьом громадянам співробітникам соціальної сфери Орлинівської сільської ради».

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 16.02.2010 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.

Представником позивача 19.10.2010 року було надано клопотання про відкладення розгляду справи, проте суд не знаходить підстав для задоволення вказаного клопотання з наступних підстав.

У судовому засіданні, яке відбулось 17.08.2010 року, судом було оголошено ухвалу про закінчення з’ясування обставин по справі та переходу до судових дебатів. Судові дебати було призначено на 21.09.2010 року.

У судове засідання, яке відбулось 21.09.2010 року представник позивача не з’явився, надав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з його командируванням до м. Києва.

Враховуючи клопотання представника позивача, судом було відкладено розгляд справи до 05.10.2010 року. У судове засідання, яке відбулось 05.10.2010 року представник суду також не з’явився, надав суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з зайнятістю в іншому судовому процесі. Наполягав на розгляді справи тільки в його присутності.

На підставі ст. 128 КАС України розгляд справи було відкладено до 19.10.2010 року. Однак, у судове засідання 19.10.2010 року позивач та його представник також не з’явились, представником було надано клопотання про відкладення розгляду  справи. Відкладення розгляду справи представником позивача було обґрунтовано відсутністю відповідача.

Суд не визнає вказану причину поважною для не прибуття у судове засідання.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неявку сторін, належним чином повідомлених про час, дату та місце судового розгляду, достатність доказів, наявних в матеріалах справи, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за відсутності сторін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Севастопольською міською державною адміністрацією 21.04.2008 року прийнято розпорядження № 228-р «Про затвердження технічної документації по землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та складення документів, що підтверджують право на земельну ділянку, та видачу державних актів про право власності на землю працівників державних і комунальних підприємств освіти, культури, та охорони здоров’я, розташованих на території Орлинівскої сільської ради» (а.с.9).

Додатком до розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації              № 228-р від 21.04.2008 року є список громадян-працівників державних і комунальних підприємств освіти, культури, та охорони здоров’я, розташованих на території Орлинівскої сільської ради, котрим передаються у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, розташованих за межами населених пунктів Орлинівскої сільської ради з земель, що знаходяться у користуванні колективного сільськогосподарського підприємства «Червоний Жовтень» (а.с.7-8). До вказано переліку входять 63 громадянина, серед яких під № 26 ОСОБА_1.

Розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації № 122-р від 18.02.2009 року скасовано розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 21.04.2008 року № 228-р «Про затвердження технічної документації по землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та складення документів, що підтверджують право на земельну ділянку, та видачу державних актів про право власності на землю працівників державних і комунальних підприємств освіти, культури, та охорони здоров’я, розташованих на території Орлинівскої сільської ради».

Вважаючи  розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 122-р від 18.02.2009 року таким, що суперечить вимогам чинного законодавства, позивач звернувся до суду за його оскарженням.

Ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані  діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб,  що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень,  суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта, встановлюючи чи  прийняті (вчинені) ним  рішення (дії) : 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до Земельного кодексу України (далі – ЗК України) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 25 ЗК України при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).

Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій.

Відповідно до ст. 118 ЗК України громадяни - працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель відповідно до сільської, селищної, міської ради або районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації.

Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель.

Передача земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно зі ст. 17 ЗК України до повноважень місцевих державних адміністрацій   у галузі земельних відносин, зокрема належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» голова районної державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів – накази.

На підставі зазначеного вище, Севастопольською міською державною адміністрацією було прийнято розпорядження № 228-р від 21.04.2008 року.

Що стосується права державної адміністрації скасувати власні розпорядження, то суд зазначає наступне.

Порядок оскарження, зупинення та скасування актів місцевих державних адміністрацій передбачений ст. 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації».

Як було зазначено судом вище, акти державних місцевих адміністрацій можуть бути прийняті у формі розпоряджень або наказів (ст. 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»).

Згідно з ч. 1 ст. 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством.

Вивчивши наведені вище норми закону, суд дійшов висновку, що законодавцем не передбачено жодних застережень щодо права місцевої державної адміністрації скасовувати власні розпорядження. Однак, звертає увагу на те, що право суб’єкта на видання певного акту обумовлює також право не тільки на внесення змін та доповнень до такого акту, а й на його скасування.

Норми ж статті 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» визначають обсяг повноважень інших суб’єктів щодо можливості скасування актів місцевих державних адміністрацій у разі їх оскарження, невідповідності Конституції та законам України.

З огляду на зазначене, суд вважає, що Севастопольська міська державна адміністрація мала право на скасування власного розпорядження та діяла в межах наданих їй повноважень.

За таких умов, суд дійшов висновку, що розпорядження № 122-р від 18.02.2009 року, яким скасовано розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 21.04.2008 року № 228-р, прийнято Севастопольською міською державною адміністрацією в межах наданих повноважень.

Позивачем також були заявлені позовні вимоги щодо зобов’язання Севастопольської міської державної адміністрації затвердити уточнену технічну документацію «З землеустрою виділення земельних ділянок в натурі на місцевості для ведення особистого селянського господарства площею по 2,00 га шістдесяти трьом громадянам співробітникам соціальної сфери Орлинівської сільської ради».

Судом встановлено, що розпорядженням № 228-р від 21.04.2008 року було затверджено технічну документацію по землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Разом з тим, враховуючи те, що вказане розпорядження було скасовано, на замовлення позивача, а також інших осіб, вказаних у додатку  до розпорядження, було розроблено уточнену технічну документацію з землеустрою по встановленню меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та складенню документів, що підтверджують право на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства громадянами України, працівникам соціальної сфери Орлинівської сільської ради.

Згідно з ч. 5 ст. 151 ЗК України особи, зацікавлені у вилученні (викупі) земельних ділянок, звертаються з клопотанням про погодження місця розташування об'єкта до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації. Клопотання щодо погодження місця розташування об'єкта за рахунок земель, вилучення (викуп) яких провадиться Кабінетом Міністрів України та Верховною Радою Автономної Республіки Крим, подається відповідно до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування згідно із своїми повноваженнями у тижневий строк з дня реєстрації клопотання направляє його разом з додатками до Комісії, яка протягом трьох тижнів з дня його одержання надає зазначеному органу висновок про погодження місця розташування об'єкта або відмову в такому погодженні.

Після отримання висновку Комісії про погодження місця розташування об'єкта та рішення Верховної Ради України (у разі необхідності) відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування згідно із своїми повноваженнями у двотижневий строк розглядає матеріали погодження місця розташування об'єкта та надає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивоване рішення про відмову.

Таким чином, до повноважень  місцевої державної адміністрації віднесено розгляд питань щодо погодження технічної документації з землеустрою. Розгляд цього питання відбувається за матеріалами технічної документації, наданої громадянами (юридичними особами), що бажають отримати у власність (користування) земельну ділянку.

Однак, суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позивачем до Севастопольської міської державної адміністрації в порядку, передбаченому Земельним кодексом України, було надано на затвердження уточнену технічну документацію з землеустрою, проте адміністрацією не було розглянуто вказану документацію або відмовлено у її затвердженні. В той час, як відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В матеріалах справи є докази розгляду технічної документації за розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації від 21.04.2008 року, яке скасовано розпорядженням від 18.02.2009 року № 122-р. Таким чином. уточнена документація по 63 громадянам-працівникам соціальної сфери Орлинівської сільської ради  відповідачу не подавалась та відповідно не була ним розглянута.

У зв’язку з цим суд вважає вимоги щодо зобов’язання Севастопольської міської державної адміністрації затвердити уточнену технічну документацію «З землеустрою виділення земельних ділянок в натурі на місцевості для ведення особистого селянського господарства площею по 2,00 га шістдесяти трьом громадянам співробітникам соціальної сфери Орлинівської сільської ради» передчасними.

При цьому, суд вважає за необхідне зауважити, що згідно з наданою відповідачем інформацією (а.с.185-186, т.ІІ) земельні ділянки загальною площею 1399,3 га, розташовані за адресою: м. Севастополь, Байдарська та Варнаутська долини надані іноземним юридичним особам – приватній компанії з обмеженою відповідальністю «Ньюкорп менеджмент ЛТД» (Великобританія), компанії з обмеженою відповідальністю «Ковалінд ЛТД» (Республіка Кіпр), приватній компанії з обмеженою відповідальністю «Техленд Експертс Лімітед» (Республіка Кіпр), акціонерній компанії «Телурія Лімітед» (Великобританія), компанії «Галеон Файненс Лімітед» (Австралія).

Згідно з довідками Севастопольської міської філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» (а.с.104-157,т.IV) станом на 07.02.2007 року право приватної власності (оренди) на вказані земельні ділянки не зареєстровано.

Станом на момент розгляду справи доказів того, що відповідно до уточненої технічної документації земельні ділянки, на які претендують 63 громадянина, у тому числі позивач, вільні та не перебувають у власності або користуванні третіх осіб не має.

Відтак, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в зазначеній частині.

З тих самих підстав суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині  зобов’язання Севастопольської міської державної адміністрації внести зміни до додатку              № 1 до розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації  № 122-р від 18.02.2009 року згідно уточненої технічної документації «З землеустрою виділення земельних ділянок в натурі на місцевості для ведення особистого селянського господарства площею по 2,00 га шістдесяти трьом громадянам-працівникам соціальної сфери Орлинівської сільської ради».

А також суд звертає увагу на те, що в даному пункті позовних вимог позивач просить внести зміни до розпорядження № 122-р від 18.02.2009 року, яке одночасно просить скасувати у першому пункті позовних вимог. Тобто, в даному випадку ці позовні вимоги суперечать одна одній. Будь-яких пояснень з цього питання позивачем надано не було. У такому випадку, суд взагалі позбавлений можливості визначити зміст позовних вимог та прийняти за результатами їх розгляду відповідне рішення.

Керуючись ст.ст. 160-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Відмовити у задоволенні позовних вимог.

 У разі неподання  апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

  Суддя                                          Цикуренко А.С.