Справа №  22ц-6646/10р.                           Головуюча  у  1  інстанції  Павлова  Ж.П.

Категорія  44                                              Доповідач апеляційного суду    Довжук Т.С.

  РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

  07 жовтня 2010 року   колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:  

  головуючого        –         Козаченка В.І.,  

суддів:  Мурлигіної О.Я.,  Довжук Т.С.,  

  при секретарі судового засідання  Осипенко О.С.,  

за участю  позивачки                 ОСОБА_2,            

представника позивачки                 ОСОБА_3,  

відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5,              

представника третьої особи           Цехоцького І.А.,                                                    

  розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу  

за апеляційною скаргою ОСОБА_2  

  на рішення  Заводського районного суду м. Миколаєва  від  14 травня  2010 року   за позовом    

ОСОБА_2  

до  

ОСОБА_4  

  треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївбудсервіс» (далі – ТОВ «Миколаївбудсервіс»),  

ОСОБА_5  

  про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,  

  за зустрічним позовом  

ОСОБА_4  

до  

ОСОБА_2, ОСОБА_5,  

  третя особа: виконком Миколаївської міської ради,  

  про вселення та зміну договору найму,  

  ВСТАНОВИЛА:  

  06 серпня 2008 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання його таким, що втратив право користування жилим приміщенням  в квартирі АДРЕСА_1.  

Позивачка вказувала, що спірна квартира у 1984 році була отримана відповідачем на їх сім’ю та він є її відповідальним наймачем. У жовтні 2006 року шлюб між ними був розірваний, але відповідач ще у червні 2006 року зібрав свої речі та за власним бажанням пішов з квартири. Він постійно проживає по АДРЕСА_2, а тому втратив право користування жилим приміщенням в спірній  квартирі, так як не проживає в ній без поважних причин. На прохання знятися з реєстраційного обліку відповідач не реагує.  

Посилаючись на вказане,  позивачка просила позов задовольнити.  

02 жовтня 2008 року ОСОБА_4 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_5   про вселення його у спірну квартиру  та зміну договору найма житла виділивши у його користування кімнату житловою площею 16, 1 кв.м., дві інші кімнати площею 12,2 та 9,4 кв.м. виділити відповідачам. Також просив зобов’язати житлові органи укласти з ними окремі договори найму.  

Свої вимоги мотивував тим, що постійно зареєстрований в спірній квартирі, постійно в ній мешкав, але за умовами своєї роботи вимушений був виїжджати за межі міста. Крім того, у квартирі знаходяться його речі, між тим, ОСОБА_2 перешкоджає йому в користуванні квартирою.  

Рішенням  Заводського районного суду м. Миколаєва   від 14 травня 2010 року в задоволенні первісного позову відмовлено, а зустрічний позов задоволено частково. Постановлено вселити ОСОБА_4 в спірну квартиру, змінити договір найму житла, виділивши у користування ОСОБА_4 кімнату житловою площею 9,4 кв.м.  Інші приміщення – ванну кімнату, туалет, коридор залишені в спільному користуванні з ОСОБА_2 і ОСОБА_5 Також зобов’язано ТОВ «Миколаївбудсервіс»  укласти окремий договір найму на вказану кімнату з ОСОБА_4  

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення її позову та відмову в задоволенні зустрічного позову.  На думку апелянта, суд неповно зясував обставини, що мають значення для справи та рішення суду  ухвалено з порушенням норм матеріального права.  

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, представника позивачки та представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга в межах її доводів  підлягає задоволенню частково  з наступних підстав.  

Відповідно до правил ст.ст. 71, 72 ЖК України наймач або член його сім’ї можуть бути визнані судом такими, що втратили право користування жилим приміщенням, зокрема, вони в ньому не проживають без поважних причин понад шість місяців.  

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 відноситься до державного житлового фонду. Наймачем квартири є ОСОБА_4 та на час розгляду справи в суді в квартирі зареєстровані позивачка, відповідач та їх син ОСОБА_5 (а.с. 7, 12).  Між подружжями ОСОБА_2 і ОСОБА_4 склалися неприязні стосунки  і  23 жовтня 2006 року шлюб між ними був розірваний (а.с. 25, 62). Не проживання відповідача ОСОБА_4 в спірній квартирі з 2006 року обумовлено знаходженням  за межами міста Миколаєва в період з 07 травня 2006 року по 04 вересня 2006 року, з 15 грудня 2006 року по 10 травня 2007 року, з 23 червня 2007 року по 03 грудня 2007 року, з 25 січня 2008 року по 12 липня 2008 року, що підтверджується довідками  з місця його  роботи (а.с. 39, 42, 72) та перешкодою в користуванні спірною квартирою з боку позивачки.  Тобто, відповідач ОСОБА_4 не мав ключів від спірної квартири та позивачка ОСОБА_2 до квартири його не пускала, поміняла двері та замки вхідної двері (показання свідків ОСОБА_7,  ОСОБА_8). З квітня 2008 року ОСОБА_4 почав звертатися до правоохоронних органів щодо порушення його прав на проживання в спірній квартирі з боку ОСОБА_2, яка не пускає його до квартири (а.с. 51, 52 - 54) та до Миколаївської міської ради щодо  зміни договору найму житлового приміщення спірної квартири (а.с. 45-46).   З  30 липня 2008 року ОСОБА_4 проживає в літньому будинку садибної ділянки члена садового товариства – ОСОБА_9 (а.с. 24),  іншого житла не має (а.с. 44, 63), але сплачує квартирну плату за  надання послуг з утримання будинку в якому знаходиться спірна квартира.  

За таких обставин суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав, передбачених ст. 71 ЖК України, для визнання ОСОБА_4 таким, що втратив право користування спірною квартирою, а тому обґрунтовано відмовив в задоволенні первісного позову та задовольнив зустрічний позов про вселення ОСОБА_4 в цю квартиру.  

Між тим, задовольняючи вимоги зустрічного позову про зміну договору житлового найму та виділяючи ОСОБА_4 житлову кімнату площею 9,4 кв.м., суд помилково не вирішив питання про  виділення житлових кімнат ОСОБА_2 і ОСОБА_5  

Відповідно до ст. 104 ЖК України член сім'ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, укладання з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам статті 63 цього кодексу (є ізольованим і за розміром не менше встановленого для надання одній особі).  

У разі відмови членів сім’ї дати таку згоду спір може бути вирішено у судовому порядку.          

Пленум Верховного Суду України в п. 16 постанови від 12 квітня 1985 року № 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування Житлового кодексу України" (далі - постанова Пленуму Верховного Суду) роз'яснив, що  в силу ст. 104 ЖК суд вправі задовольнити вимоги члена сім'ї наймача про поділ жилого приміщення, якщо жилу площу, що припадає на нього (або з урахуванням укладеної угоди про порядок користування жилим приміщенням), може бути виділено  у вигляді ізольованого приміщення, яке складається з однієї або кількох кімнат, розмір якого не менше встановленого для надання одній особі.  

Як вбачається з матеріалів справи, спірна квартира складається з трьох ізольованих кімнат розміром 16,1 кв. м.; 12,2 кв. м. та 9,4 кв. м. На момент вирішення спору в квартирі зареєстровані з правом на жилу площу позивачка, відповідач та їх син ОСОБА_5   На кожного з них припадає по 12,5 кв. м. жилої площі (37,7: 3).  

Постановою № 4 виконкому Миколаївської обласної ради та президії облради професійних спілок від 03 січня 1992 року встановлено визнання такими, що потребують поліпшення житлових умов, громадян, які забезпечені жилою площею не більше 7 кв.м. на одну особу в містах, а рівень середньої забезпеченості громадян жилою площею в м. Миколаєві - 8 кв.м. на кожного члена сім'ї.  

Виходячи з вищезазначеного, а також з того, що відповідач погодився з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_4 можливо виділити ізольовану кімнату площею 9,4 кв.м., оскільки зменшення його долі є незначним і не приводить до штучного погіршення його житлових умов та не викликає необхідність постановки ОСОБА_4 на облік, як такого, що потребує поліпшення житлових умов,  а ОСОБА_2 та ОСОБА_5 виділити ізольовані кімнати площею 12,2 кв.м. та 16,1 кв., що не ущемляє їх прав.  

Крім того, всі кімнати спірної квартири є ізольованими, відповідають вимогам ст. 63 ЖК України і можуть бути предметом окремого договору найму жилого приміщення.  

Разом з цим, задовольняючи вимоги зустрічного позову про зміну договору житлового найму, суд зобов’язав ТОВ «Миколаївбудсервіс», яке є третьою особою без самостійних вимог,  укласти окремий договір найму на вказану кімнату з ОСОБА_4  

Тоді як, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, за процесуальним становищем не є суб’єктами матеріально - правових відносин, не користуються правами сторін і не несуть їх обов’язків. Якщо її не було залучено до участі у справі як відповідача, суд не може ухвалити рішення по суті справи проти такої третьої особи.  

Також, укладення договору житлового найму є наслідком відкриття окремого особового рахунку на жиле приміщення, а це питання вирішується виконавчим комітетом міської ради, який також у справі є третьою особою без самостійних вимог.  

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині позовних вимог зустрічного позову про зміну договору найму жилого приміщення та зобов’язання житлових органів укласти з ними окремі договори найму підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині.  

Посилання в апеляційній скарзі на положення ст. 116 ЖК України є безпідставними, так як з вимогами з підстав зазначеної норми матеріального права позивачка до суду не зверталась, а посилання на ст. 50 ч. 3 ЖК України ґрунтуються на помилковому тлумаченні закону.  

Керуючись ст.ст. 303, 309, 313, 316  ЦПК України, колегія суддів  

  ВИРІШИЛА:  

  Апеляційну скаргу   ОСОБА_2     задовольнити частково.  

Рішення  Заводського районного суду м. Миколаєва  від  14 травня  2010 року в частині позовних вимог зустрічного позову про зміну договору найму жилого приміщення та зобов’язання житлових органів укласти з ними окремі договори найму   скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення   .    

Змінити договір найму жилого приміщення квартири АДРЕСА_1, виділивши в користування ОСОБА_4     ізольовану кімнату площею 9,4 кв.м., а  ОСОБА_2, ОСОБА_5 окремі кімнати площею 16,1 кв.м. та 12,2 кв.м.  з балконом.  

Залишити у спільному користуванні коридор, кухню, ванну кімнату та  туалет.  

В задоволенні позовних вимог про зобов’язання житлових органів укласти з ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_5  окремі договори найму   відмовити.  

В інший частині зазначене рішення суду   залишити без змін   .  

Рішення набирає  законної сили з моменту  проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів.  

  Головуючий  

  Судді