Справа №  22ц-8210/10                                 Головуючий у 1 інстанції Батченко О.В.  

Суддя-доповідач апеляційного суду  Довжук Т.С.  

У Х В А Л А  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

  28 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:  

  головуючого                                     Козаченка В.І.,  

суддів:                                Мурлигіної О.Я., Довжук  Т.С.,  

  при секретарі судового засідання          Петровській О.С.            

за участю представника позивача          ОСОБА_2      

  розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві  цивільну справу  

за апеляційною скаргою ОСОБА_3      

  на ухвалу судді Центрального районного суду  м. Миколаєва  від 25 серпня 2010 по справі     за позовом  

  ОСОБА_3    

до  

Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»  

(далі – ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»)  

  про визнання кредитного договору недійсним,  

  В С Т А Н О В И Л А :  

    19 липня     2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання кредитного договору недійсним.  

Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 29 липня 2010 року позовна заява ОСОБА_3 залишена без руху як така, що не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України. Позивачу запропоновано в строк до 20 серпня 2010 року усунути зазначені в цій ухвалі недоліки позовної заяви.  

Наступною ухвалою судді цього ж суду від 25 серпня 2010 року позовна заява ОСОБА_3 повернута як неподана у зв’язку з невиконанням вимог судді.  

В апеляційній скарзі заявник просить ухвалу судді від 25 серпня 2010 року скасувати, як постановлену з порушенням норм матеріального та процесуального права, та направити справу на розгляд суду першої інстанції.  

Заслухавши суддю – доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.  

  Як вбачається з матеріалів позовної заяви, суддя ухвалою від 29 липня 2010 року залишив її буз руху. На його думку, позивач в порушення ст. 119 ЦПК України не виклав обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, не надав доказів, що підтверджують обставини та не в повному обсязі сплатив судовий збір та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.  

Оскільки, як вважав суддя, у встановлений ним строк, тобто до 20 серпня 2010 року, ОСОБА_3 зазначені в ухвалі вказівки не виконала, ухвалою від 25 серпня 2010 року позовна заява була повернута як неподана.  

Між тим, колегія суддів не може погодитись з висновком судді про те, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України, оскільки це суперечить матеріалам цієї позовної заяви та діючому процесуальному законодавству.  

Так, не можна визнати правильним віднесення до недоліків позовної заяви не доплати позивачем 1691 грн. 50 коп. судового збору та 83 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, та додання до неї документів, що підтверджують сплату вказаних судових витрат.  

Так, з матеріалів позовної заяви вбачається, що ОСОБА_3 були заявлені вимоги про визнання кредитного договору недійсним, та сплачено при подачі позовної заяви 08 грн. 50 коп. судового збору та 37 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи (а.с. 1-2, 16-17).  

Між тим, пунктом   31 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» передбачено, що у справах про визнання правочину недійсним без застосування наслідків недійсності судовий збір сплачується як із немайнового спору.  

У відповідності до вимог ЦПК України та вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1258 “Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів” (зі змінами від 05 серпня 2009 року № 825), в справах позовного провадження з розгляду спору немайнового характеру розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ становить  37 грн.  

Таким чином, позивачкою при подачі позовної зави судові витрати були сплачені в повному обсязі.  

Крім того, суддя не врахував, що відповідно до ст. 131 ЦПК України                      (в редакції до внесення змін Законом України № 2453-VI (2453-17) від 07 липня 2010 року) сторони зобов’язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі, в ході якого суд, згідно зі ст. 130 ЦПК України(в редакції до внесення змін Законом України № 2453-VI (2453-17) від 07 липня 2010 року), з’ясовує, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення, та встановлює строки їх подання, вирішує питання про витребування доказів за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, що передбачено ст. 137 ЦПК України (в редакції до внесення змін Законом України № 2453-VI (2453-17) від 07 липня 2010 року).  

За таких обставин не має підстав вважати, що ОСОБА_3 при пред’явлені позову порушені вимоги ст. 119 ЦПК України.  

      Оскільки оскаржена ухвала постановлена з порушенням вимог процесуального закону, колегія суддів вважає, що її необхідно скасувати, а матеріали позовної заяви повернути до тог ж суду для розгляду.  

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312 ЦПК України, колегія суддів  

У Х В А Л И Л А :  

Апеляційну скаргу ОСОБА_3   задовольнити.  

Ухвалу судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 серпня 2010 року   скасувати,   а матеріали позовної зави повернути до цього ж суду для розгляду.  

Ухвала оскарженню не підлягає.  

    Головуючий                                          

    Судді