Справа № 22-ц-6573/2010р. Головуючий по 1 інстанції Андрощук В.В.
Категорія 55 Суддя-доповідач апеляційного суду Довжук Т.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Козаченка В.І.,
суддів: Мурлигіної О.Я., Довжук Т.С.,
при секретарі судового засідання Поліщук Ю.В.,
за участю представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Дяченка В.С.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_4
на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 березня 2010 року за позовом
ОСОБА_4
до
відкритого акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль»
(далі – ВАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль»),
третя особа - житлово - комунальне підприємство Миколаївської міської ради «Південь» (далі – ЖКП «Південь»),
про визнання дій неправомірними та визнання недійсним договору про постачання теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання,
В С Т А Н О В И Л А:
04 серпня 2009 ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ВАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» про визнання дій працівників відповідача щодо надання послуг, пов’язаних з процесом постачання теплової енергії і по нарахуванню заборгованості за отриману теплову енергію неправомірними та визнання недійсним договору про постачання теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання від 01 листопада 2005 року.
Позивачка свої вимоги мотивувала тим, що теплову енергію від відповідача не отримує, договірні відносини з ВАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» юридично не оформлені, але вони неправомірно надають послуги та нараховують заборгованість за теплову енергію. Відносно договору від 01 листопада 2005 року про постачання теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання, то він суперечить діючому законодавству.
Посилаючись на викладене, позивачка просила позов задовольнити.
Представник відповідача в суді проти позову заперечував, посилаючись на його безпідставність та правомірність їх дій в межах закону і своїх повноважень.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 березня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати та справу направити на новий розгляд. На думку апелянта, рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивачки та відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи рішення, суд першої інстанції дав належну оцінку доказам, які були представлені сторонами, і, на підставі ч. 3 ст. 61 ЦПК України, дійшов правильного висновку про те, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлено ці обставини. Тому суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.
Так, відповідачем суду наданий договір про постачання теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання від 01 листопада 2005 року, який позивачкою не підписаний (а.с. 57).
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року (далі - Закон) та п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року (в редакції постанови КМ від 24 січня 2006 року), споживач (власник та наймач (орендар) квартири) зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору та оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 01 червня 2009 року, яке залишено без змін ухвалою колегії судів судової палати в цивільних справах 14 вересня 2009 року, позивачка у встановленому законом порядку не відмовлялась від послуг центрального опалення та є фактичним споживачем цих послуг (а.с. 54).
Вказані рішення суду набрали законної сили.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлено ці обставини.
Тобто дії відповідача щодо надання послуг, пов’язаних з процесом постачання теплової енергії і по нарахуванню заборгованості за отриману теплову енергію є правомірними.
Що стосується позовних вимог про визнання недійсним договору про постачання теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання від 01 листопада 2005 року, то колегія суддів приходить до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, зазначений договір між сторонами не укладався та не узгоджувався, а тому не може бути дана правова оцінка цьому договору відповідно до вимог ст. 203 ЦК України.
Проте, суд першої інстанції також правильно відмовив в задоволенні позову і в цій частині.
Доводи апеляційної скарги, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права є хибними і ґрунтуються на помилковому тлумаченні закону, що регулює спірні правовідносини.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія судів приходить до висновку, що рішення узгоджується з наявними в справі доказами і відповідає вимогам закону, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді