Справа № 22-ц-6317/10р.                         Головуючий   у    1   інстанції    Паньков Д.А.

Категорія  22                                   Суддя - доповідач апеляційного суду  Довжук Т.С.

  У Х В А Л А  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

  23 вересня 2010 року   колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:  

  головуючого           –         Козаченка В.І.,    

суддів:   Мурлигіної О.Я.,    Довжук Т.С.,  

  при секретарі судового засідання   Фірсовій Т.В.,  

без участі сторін,                        

  розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу  

  за апеляційною скаргою ОСОБА_2  

  на рішення  Первомайського міськрайонного суду  Миколаївської області  від  14 квітня  2010 року   за позовом  

  ОСОБА_2  

до  

ОСОБА_3,  

третя особа: приватний нотаріус Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області,  

  про визнання недійсним договору довічного утримання,  

  ВСТАНОВИЛА:  

  20 лютого 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору довічного утримання, укладеного 28 березня 2007 року між ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідачем.  

Позивач вказував, що при укладенні зазначеного договору його батько – ОСОБА_4 не міг усвідомлювати своїх дій та керувати ними в силу хвороби.  

Посилаючись на викладене, ОСОБА_2  просив позов задовольнити.  

Рішенням  Первомайського міськрайонного суду  Миколаївської області  від  14 квітня  2010 року в задоволенні позову відмовлено.  

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та справу направити на новий розгляд.  На думку апелянта, рішення суду є незаконним та його висновки не відповідають обставинам справи.      

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню  з наступних підстав.  

Суд першої інстанції, в межах заявлених вимог, повно з’ясував обставини справи, дав належну правову оцінку доказам, які були представлені сторонами, і дійшов  правильного висновку, що  ОСОБА_4 на момент укладення оспорюваного договору усвідомлював свої дії та керував ними.  Тому суд обґрунтовано  відмовив в задоволенні позову.  

Судом встановлено,  що 28 березня 2007 року ОСОБА_4  уклав договір довічного утримання з ОСОБА_3, який був посвідчений приватним нотаріусом (а.с. 6).  

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 225 ЦК України  правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті – за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.  

Правила ст. 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли немає законних підстав для визнання громадянина недієздатним, однак є дані про те, що в момент укладення правочину він перебував у такому стані, коли не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними (тимчасових психічний  розлад, нервове зворушення тощо).  

Згідно посмертної судово - психіатричної експертизи від 10 березня 2010 року,  ОСОБА_4 на час укладення договору довічного утримання, а саме 28 березня 2007 року, психічним розладом здоровья  не страждав,  усвідомлював значення своїх дій та  міг керувати ними ( а.с. 83-89).  

Третя особа нотаріус  Суліма В.Ф. в суді першої інстанції пояснила, що при посвідченні оспорюваного договору  ОСОБА_4 повністю усвідомлював значення своїх дій, розмовляв повільно і зрозуміло (а.с. 70 зворот).  

Допитана в суді першої інстанції в якості свідка  ОСОБА_6 пояснила, що вона є рідною тіткою позивача  та була присутня при посвідченні нотаріусом  договору довічного утримання. Нотаріус перед укладенням договору все розповіла ОСОБА_4, пояснила та роз’яснила.   ОСОБА_4 сам бажав укласти цей договір з відповідачем ОСОБА_3  та   все розумів (ас. 74 зворот-75).  

З медичних документів, наданих позивачем вбачається, що ОСОБА_4 з 18 січня 2007 року  по 31 січня  2007 року знаходився на стаціонарному лікуванні  в неврологічному відділенні  Первомайської центральної лікарні в зв’язку з перенесенням інсульту (а.с. 7-8).  

Свідки ОСОБА_7, яка працює  листоношею  та приносила щомісячно ОСОБА_4 пенсію,  його сусіди ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 в суді пояснювали, що ОСОБА_4  після інсульту  пересувався в інвалідному кріслі, між тим повільно розмовляв та все розумів.  

Показання вищезазначених свідків повністю відповідають фактам, встановленим в медичних документах ОСОБА_4  та показанням  завідуючого Первомайської міської поліклініки Чекрижова О.В. який видавав довідку про стан здоровья ОСОБА_4 (а.с. 9).  

Таким чином,  висновок посмертної судово - психіатричної експертизи, показання вищезазначених свідків та медичні документи повністю спростовують доводи позивача про те, що в момент укладення договору довічного утримання ОСОБА_4  не розумів значення своїх дій і не міг керувати ними.  

Показання свідків  ОСОБА_12, ОСОБА_13 ОСОБА_14 та ОСОБА_15, які  давали пояснення в підтвердження доводів позивача, суд оцінив  критично, так як  вони спростовуються вищезазначеними  доказами.  

Згідно з вимогами  ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.          

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що висновки не відповідають обставинам справи є безпідставними та не підтверджуються матеріалами справи.  

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому апеляційна скарга  задоволенню не підлягає.  

  Керуючись статями 303, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів  

  У Х В А Л И Л А:    

  Апеляційну скаргу   ОСОБА_2   відхилити,   а     рішення Первомайського міськрайонного суду  Миколаївської області  від  14 квітня  2010 року   залишити без змін.  

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.  

  Головуючий  

  Судді