Справа №  22ц-4505/10р.                           Головуюча по 1 інстанції Разумовська О.Г.

Категорія 57                                                Доповідач апеляційного суду  Довжук Т.С.

  УХВАЛА  

ІМНЕМ УКРАЇНИ  

            12 серпня 2010 року     колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:  

  головуючого        –           Данилової О.О.,  

суддів:   Буренкової К.О.,     Довжук Т.С.,  

  розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві  справу  

  за апеляційною скаргою Департаменту  праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської міської ради  

(далі – Департамент праці та соцзахисту населення)  

  на  постанову  Заводського  районного суду  м. Миколаєві від  09 листопада  2009 року   за позовом  

  ОСОБА_2  

до  

Департаменту  праці та соцзахисту населення  

  про  визнання неправомірною бездіяльність та  

зобов'язання вчинити певні дії,  

  ВСТАНОВИЛА:  

  24 квітня 2009 року  ОСОБА_2  звернулася  до суду з позовом до Управління праці та соцзахисту населення про визнання неправомірною  бездіяльність щодо відмови виплати їй допомогу по догляду за дитиною по досягненню нею 3-річного віку у розмірі не менш прожиткового мінімуму для дітей до 6 років; зобов’язати відповідача призначити, нарахувати та проводити виплату щомісячної допомоги по догляду за дитиною до 3 років у розмірі прожиткового мінімуму для дитини до 6 років за період з 2007 року по 2008 рік.  

Вимоги свого позову позивачка мотивувала тим, що   відповідно до положень Закону України  від  21  листопада 1992 року   № 2811-ХІІ "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (далі - Закон № 2811-ХІІ) вона, як мати  сина ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_1, має право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленому законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.  

Постановою Заводського  районного суду м. Миколаєва  від  09 листопада 2009 року  позовні вимоги задоволено частково. Дії відповідача визнано неправомірними та зобов'язано його провести перерахунок призначеної позивачці державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та виплатити їй перераховану суму  відповідно до ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" за період з 09 липня  по 31 грудня 2007 рок у розмірі прожиткового мінімуму  встановленого законом для дітей віком до 6 років. В іншій частині позову відмовлено.  

В апеляційній скарзі Департамент праці та соцзахисту населення, посилаючись на невірне застосування місцевим судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення  про відмову у задоволенні позову.  

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи в межах доводів апеляційної скарги,  колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню  не підлягає  з наступних підстав.  

Так, статтею 3 Закону №2811-ХІІ передбачено виплату матерям допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами; одноразової допомоги при народженні дитини; допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та інших видів допомоги.  

Позивачка, маючи сина  ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснює догляд  за ним  і має право на допомогу по догляду за дитиною у розмірі, встановленому ч. 1 ст. 15 Закону №2811-ХІІ, згідно з якою допомога  по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленому законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.  

Частиною  1 ст. 14 цього Закону допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною і  по день досягнення дитиною вказаного віку включно.  

Абзацом третім ч. 2 ст. 56, пунктами 7, 14 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (далі - Закон № 489-V) зупинено на 2007 рік дію, зокрема, статті 15  

Закону № 2811-ХІІ, і встановлено, що у 2007 році допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у розмірі, що дорівнює різниці між 50% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 % прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку,  встановленому  Кабінетом  Міністрів  України.  

Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року  № 6-рп/2007 пункт 14  ст. 71 Закону № 489-V в частині зупинення на 2007 рік дії зазначених вище положень Закону № 2811-ХІІ визнано такими, що не  відповідають  Конституції  України.  

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про  їх  неконституційність.  

Статтею 62 Закону № 489-V затверджено на 2007 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років встановлений  з 01 квітня - у розмірі 463  грн., а з  01  жовтня  - 470  гривень.  

Отже, спірні відносини з 01 січня по 09 липня 2007 року регулюються відповідно до пункту 14 частини першої статті 71 Закону № 489-V, а з 09 липня по  31  грудня  2007  року  - до статті  15  Закону  № 2811-ХІІ.  

Суд першої інстанції, який розглядав справу за правилами адміністративного судочинства, повно та всебічно дослідив обставини спору, належно оцінив надані докази та дійшов обґрунтованого висновку про наявність у відповідача зобов'язання надати позивачці допомогу по догляду за дитиною до досягненню нею трирічного віку, відповідно до Закону №2811-Х11, але тільки з 09 липня по 31 грудня 2007 року. На підставі чого суд частково задовольнив позовні вимоги  ОСОБА_2  

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій із посиланням на відсутність бюджетних коштів не  можуть бути прийняті до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору. Проблеми надання  Департаменту бюджетних коштів  для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і тому судом не розглядалися.  

Враховуючи викладене  колегія  суддів  вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а  судове  рішення   залишити без змін.  

Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -  

  УХВАЛИЛА:  

  Апеляційну скаргу   Департаменту праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської міської ради   відхилити,   а постанову  Заводського  районного суду  м. Миколаєві від  09 листопада  2009 року   залишити  без  змін.  

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.  

    Головуючий                                                         Судді