УКРАЇНА  

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА  

    УХВАЛА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

  Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:  

головуючого – судді   Мороза І.М.,  

суддів: Скавроніка В. М., Лясковської В.І.,  

прокурора  Пламадяли І.П.,  

засудженого ОСОБА_1,  

розглянула  23 липня 2010 року у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу за апеляцією прокурора, що брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 12 лютого 2010 року, яким  

  ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, судимого:  

- 22 листопада 2002 року Дарницьким районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 186, ст. 71 УК України до позбавлення волі на строк чотири роки і два місяці, постановою Богунського районного суду м. Житомира від 30 грудня 2004 року, умовно-достроково звільненого  від відбування покарання на 1 рік, 9 місяців і 3 дні;  

- 26 січня 2006 року Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом Київської області за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до позбавлення волі на строк два роки, звільненого з місць позбавлення волі 09 грудня 2007 року після відбуття покарання,  

  визнано виним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України та засуджено до позбавлення волі на строк два роки.  

  На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням, іспитовим строком, тривалістю два роки, з покладенням на нього обовязків, передбачених ст. 76 КК України.  

Справа № 11-а-1450                          Категорія  - ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України

Головуюча в суді 1-ї інст. Ткаленко Т.В.      Доповідач Скавронік В.М.

Запобіжний захід ОСОБА_1 змінено з тримання під вартою на підписку про невиїзд і звільнено з-під варти в залі суду.  

  Як вказано у вироку, ОСОБА_1 приблизно  о 16 год. 35 хв. 21 серпня 2009 року, перебуваючи в приміщенні магазину «Книги» ПП «ОСОБА_2» торгівельно-виставкового комплексу «Метроград», розташованого в підземному торгівельному просторі № 4 на вул. Червоноармійській, 10 в м. Києві, намагався повторно таємно викрасти торгову виручку – гроші в сумі 830 грн., проте був затриманий продавцем данного магазину, а потім і працівниками міліції.  

  В апеляції прокурор, що брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи доведенність вини засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину та правильність кваліфікації його дій, просить вирок в частині призначеного покарання скасувати в зв’язку з його невідповідністю ступеню тяжкості вчиненного ОСОБА_1 злочину та його особі, постановити новий вирок, яким  засудити його за  ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк два роки.  

  Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора,  що підтримав апеляцію, засудженого, який протии неї заперечував, провівши судові дебати, надавши останнє слово засудженому, перевіривши матеріалами справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення її без задоволення, а вироку суду першої інстанції без зміни з наступних підстав.  

  Вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину повністю доведена, підтверджується дослідженими  судом і викладеними у вироку доказами в їх сукупності.  

  Кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України як замах на повторне таємне викрадення чужого майна (крадіжка) є правильною.  

  Вказане в апеляції не оспорюється.  

  Колегія суддів не бере до уваги доводи прокурора про невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання ступеню тяжкості вчиненного ним злочину та його особі внаслідок м’якості, оскільки суд першої інстанції правильно врахував не тільки вказане, а й конкретні обставини вчинення ним злочину, який     є незакінченим, а відтак ним не завдано потерпілій збитків,  позитивну характеристику, стан його здоров’я (хворобу на туберкульоз), наявність на утриманні засудженого матері – інваліда 2 групи, а також щире каяття.  

  За таких обставин суд першої інстанції мав законні підстави звільнити засудженого у відповідності із ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням та покласти на нього обовязки, передбачені ст. 76 КК України.  

  Таким чином, доводи прокурора про невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання ступеню тяжкості вчиненного ним злочину та його особі внаслідок м’якості є надуманими.  

  Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів  

  ухвалила:  

    Апеляцію прокурора, що брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 12 лютого 2010 року   відносно ОСОБА_1 – без зміни.  

    Судді   Мороз І.М.                       Скавронік В.М.                Лясковська В.І.