УКРАЇНА
Справа № 22-23708/10 р. Головуючий в 1 інстанції - Чередніченко Н.П.
Доповідач – Усик Г.І..
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 жовтня 2010 р. Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого – Усика Г.І.
суддів – Лесько А.О., Закропивного О.В.
при секретарі – Грозовській Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 05 серпня 2010 р. у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзенбанк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції «Райффайзенбанк Аваль» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзенбанк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції «Райффайзенбанк Аваль» про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки,
в с т а н о в и л а:
У серпні 2009 р. ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції (надалі Банк) звернулося з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №014/5644/119/011264 від 06.03.2007 р., відповідно до якого відповідачка отримала кредит в сумі 200 000,00 доларів США строком на 240 місяців, зі сплатою 13,25% річних за користування кредитними коштами.
В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором був укладений договір іпотеки від 30.03.2007 р., за яким Банк прийняв в іпотеку нерухоме майно – квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1
Додатково з метою забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов’язань за кредитним договором, між Банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки від 06.03.2010 р., за яким останній взяв на себе зобов’язання у разі невиконання ОСОБА_1 своїх зобов’язань за кредитним договором, нести солідарну відповідальність перед Банком, в тому ж обсязі, що і позичальник.
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 не виконує свої зобов’язання за кредитним договором по поверненню залишку несплаченого кредиту та відсотків за користування, і вимогу Банку від 18.03.2009 р. погасити заборгованість у тридцяти денний строк залишила без задоволення, позивач просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитом в сумі 1 411661,02 грн., по відсоткам за користування кредитом - 144044,82 грн., пеню за прострочення сплати кредиту – 37 968,55 грн., пеню за прострочення сплати відсотків 113 190,08 грн., судові витрати 1730,00 грн., а всього 1 708593,47 грн.
В рахунок погашення заборгованості за кредитом просив звернути стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1, шляхом реалізації її з прилюдних торгів.
В березні 2010 р. ОСОБА_1 звернулась з зустрічним позовом до ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання недійсним кредитного договору №014/5644/119/011264 від 06.03.2007 р. та договору іпотеки від 30.03.2007 р., посилаючись на те, що він був укладений з порушенням вимог використання іноземної та національної валюти України, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України, визначених ч.1 ст.524, ст.533 ЦК України, Законів України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні, «Про Національний банк України», Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»
Посиючись на те, що предмет договору, визначений у іноземній валюті, є істотною його умовою і є несправедливим по відношенню до неї як споживача наданих їй послуг, просила відповідно до ч.5 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» визнати зазначений кредитний договір та договір іпотеки недійсними в цілому та застосувати наслідки недійсності правочину, зобов’язавши Банк прийняти від неї кошти в сумі 711 363,60 грн.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 05.08.2010 р. позов ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Банку в рахунок заборгованості за кредитом 1 411 661,02 грн., судові витрати 1730, грн.., а всього 1 708593,47 грн., звернувши стягнення на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 - квартиру АДРЕСА_1.
Зустрічний позов ОСОБА_1 до Банку про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки залишено без розгляду з підстав, визначених п.3 ч.1 ст.207 ЦПК України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Зазначала, що рішення суду не відповідає вимогам, викладених у роз’ясненні, викладеному у п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2009 р., відповідно до якого у разі пред’явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в національну за курсом НБУ на день ухвалення рішення. Крім того, рішення суду не відповідає вимогам ст.39 Закону України «Про іпотеку».
В судове засідання особи, які приймали участь у справі не з’явились, про час та місце розгляду справи були повідомлена належно, і про причини неявки суд не повідомили.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 не виконувала зобовязання за умовами кредитного договору №014/5644/119/011264 від 06.03.2007 р., відповідно до якого вона отримала 200000,00 доларів США, і зобов’язувалась повертати кредит та сплачувати відсотки за його користування згідно погодженого сторонами графіка. Станом на 30.07.2009 р. заборгованість по кредиту, відсотках за його користування з нарахованою пенею за порушення строків сплати кредиту та відсотків становила 221 670,58 доларів США, що складало 1 709 863,47 грн.
Відповідно до п.6.5 кредитного договору, Банк має право достроково стягнути заборгованість за кредитом, нараховані відсотки за його користування та штрафні санкції, у випадках невиконання позичальником умов цього договору та/або договору застави чи інших договорів, що забезпечують виконання зобов’язання.
18.03.2009 р. Банк направив ОСОБА_1 та поручителю ОСОБА_2 вимогу про дострокове виконання кредитних зобов’язань протягом 30-ти календарних днів, з попередженням про стягнення кредиту шляхом звернення на предмет іпотеки, однак відповідачка ніяких заходів для повернення кредиту не здійснила.
Розмір нарахування заборгованості по кредиту, відсотках за його користування, нарахування пені за порушення строків сплати кредиту та строків сплати відсотків є правильним, і суд про це зазначив в мотивувальній частині.
Згідно ст.554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.
Відповідно до ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку», п. 3.1.4 договору іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов’язань до договору кредиту, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки.
Задовольняючи позовні вимоги ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» суд урахував зазначені вимоги закону та ухвалив законне і обґрунтоване рішення.
Разом з тим, вирішуючи питання про звернення стягнення на предмет іпотеки суд залишив поза увагою спосіб звернення обраний позивачем – шляхом реалізації предмета іпотеки з прилюдних торгів, а тому рішення суду необхідно змінити доповнивши абзац третій резолютивної частини, після слів «квартиру АДРЕСА_2» наступним: «шляхом реалізації предмету іпотеки з прилюдних торгів».
В іншій частині рішення суду не оскаржується.
Зважаючи на викладене та керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 312-316 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 05 серпня 2010 р. змінити, а саме:
абзац третій резолютивної частини рішення, після слів «квартиру АДРЕСА_2» доповнити наступним: «шляхом реалізації предмету іпотеки з прилюдних торгів».
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Судді: